Ухвала суду № 9402098, 20.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а- 35406/08 р. Головуючий у 1 інстанції Маляренко А.В. Суддя доповідач Ситников О.Ф.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2010 року. м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Ситникова О.Ф.,

Суддів: Зайця В.С., Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Коваленко Я.С.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 25 вересня 2008 року по справі за позовом Дочірнього підприємства «Ферми ДАНАМ» до Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Київської області від 25 вересня 2008 року позов ДП «Ферми ДАНАМ» задоволено:

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2008 р. №0005322301/0 про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за січень-квітень 2008 р. в розмірі 862 759 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю зясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області 01.08.2008р. проведена виїзна позапланова перевірка Дочірнього підприємства «Ферми ДАНАМ» (відповідач) з питань достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника по податковій декларації з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2008р.

За результатами перевірки було складено акт №202/23-1/30048738 від 01.08.2008 року, в якому зазначено порушення п. 11.21, п. 11.29 ст.11Закону України «Про податок на додану вартість» та, прийнятих відповідно до цих пунктів, постанов Кабінету Міністрів України - від 12.05.199 №805 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко та м'ясо в живій вазі» та - від 26.02.1999 №271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарським товаровиробникам - платникам ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», що за висновками у зазначеному акті призвело до завищення підприємством суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ у декларації по ПДВ за січень 2008р. в розмірі 168 311грн., за лютий - в розмірі 129 031грн., за березень - в розмірі 217637грн., за квітень - в розмірі 347780грн.

З підстав акту №202/23-1/30048738 від 01.08.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення: від 01.08.2008р. №0005322301/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008р. в розмірі 168 311грн., за лютий - в розмірі 129 031грн., за березень - в розмірі 217637грн., за квітень - в розмірі 347780грн., а загальна сума зменшення заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ склала 862 759 грн.

Задовольняючи позов ДП «ДАНАМ», суд першої інстанції вважав, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, при цьому посилався на наступні норми матеріального права та зробив відповідні висновки:

Згідно приписів п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість", який є загальним для всіх сільськогосподарських товаровиробників: до 1 січня 2006 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Порядок акумуляції та використання коштів визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 374 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271", якою встановлено виключно цільовий характер використання сум податку на додану вартість, перерахованих на окремі рахунки. Відповідно до п. 5 Порядку кошти, перераховані сільгосптоваровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, на якому акумулюються суми ПДВ, що не протирічить законодавству з питань спеціального режиму оподаткування та використання у разі підтвердження первинними документами факту придбання вказаних матеріально-технічних ресурсів.

Відповідно, Декларації подаються за скороченою формою, розрахунки з бюджетом за цими деклараціями не здійснюються, бюджетне відшкодування за цими деклараціями не проводиться; позитивна різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом звітного місяця перераховується на спецрахунок; якщо ж така різниця має від'ємне значення, то вона погашається за рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Для визначення обсягів операцій з поставки (продажу) сільськогосподарської продукції сільськогосподарське підприємство враховує власну вирощену, розведену, виготовлену сільськогосподарську продукцію та не враховує придбану (покупну) сільськогосподарську продукцію та операції з поставки молока і м'яса в живій вазі. Податкова декларація з податку на додану вартість за іншими категоріями операцій, в тому числі і реалізація молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам, подається за повною формою, і за цією декларацією здійснюються розрахунки з бюджетом, при цьому сплата податку та бюджетне відшкодування здійснюються в порядку, встановленому Законом України „Про податок на додану вартість".

З огляду на те, що позивач -ДП „Ферми ДАНАМ" впродовж діяльності підприємства є сільськогосподарським товаровиробником, тому за результатами звітного періоду обґрунтовано складає податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: за результатами окремого обліку продукції, проданої сільськогосподарським товаровиробником - м'яса в живій вазі, відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість", визначаються суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з продажем цієї продукції, і складають декларацію, яка разом з даними щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації підприємства, як платника податку на додану вартість, у порядку і в строки, визначені цим Законом, - тобто загальну декларацію.

Згідно вимог п.3.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки; вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Приписами п.4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих(виконаних, наданих) таким платником податку.

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону України „Про податок на додану вартість", за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст.6), тільки відповідно до п.п.6.2.6 п.6.2 статті 6 сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності м'ясо в живій вазі, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7).

Відповідно до п.1.6 Закону України „Про податок на додану вартість", податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згаданим Законом передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог п.1.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7): або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із матеріалів справи (акту №202/23-1/30048738 від 01.08.2008 року), основною причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2007р., січень, лютий, березень, квітень 2008р., полягає в тому, що ДП „Ферми ДАНАМ" у вказаних відповідних звітних періодах застосувало нульову ставку по податку на додану вартість відповідно до п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість" та постанови Кабінету Міністрів „Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко та м'ясо в живій вазі."

Проте, позиція відповідача, яка викладена в акті перевірки полягає в тому, що саме таке ведення податкового обліку та його відображення у податковій звітності позивача, є порушенням ведення податкового обліку, що обумовлене порушенням наведених вище норм законодавства, наслідком чого стало заниження податку на додану вартість.

Наведена позиція відповідача суд першої інстанції вважав законодавчо не обґрунтованою, що пояснив внесеними змінами до Постанови Кабінету Міністрів „Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко та м'ясо в живій вазі" № 805. До моменту внесення змін, редакція пункту 2 зазначеної постанови була наступною: „сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності молоко і м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією".

Після внесення змін до зазначеної постанови, редакція пункту 2 стала такою: „Сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою."

Отже, позиція відповідача щодо того, що позивач тепер не має права включати до податкового кредиту декларації з ПДВ вартість придбання та реалізації промислової продукції, і, як наслідок, - не має права на бюджетне відшкодування, пов'язана саме з відмінностями в редакції п.2 Постанови Кабінету Міністрів № 805, та є необґрунтованою, на думку суду, оскільки вона протирічить приписам чинного законодавства.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 113 Конституції України визначає, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Суд враховував і те, що порядок сплати податків, відповідно до приписів ст.67 Конституції України, може бути встановлений виключно законами України.

Пунктом 2 постанови № 805 визначено порядок сплати та зарахування ПДВ за нульовою ставкою, порядок її відображення в податковому обліку, однак процедура та порядок відшкодування ПДВ регулюється п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На момент формування податкового кредиту позивачем (січень-квітень 2008 р.) п. п. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 ЗУ «Про ПДВ», з урахуванням змін, внесених ЗУ від 28.12.2007 р. "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мав таку редакцію: "... За нульовою ставкою оподатковуються операції: 6.2.6. До 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання».

Суд першої інстанції погодився з аргументом позивача про те, що підставою для бюджетного відшкодування ПДВ є від'ємне значення ПДВ, яке, в тому числі, може утворитися і у зв'язку з проведенням господарських операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008р. в розмірі 168 311грн., за лютий - в розмірі 129 031грн., за березень - в розмірі 217637грн., за квітень - в розмірі 347780грн. є безпідставним, що, в свою чергу, вказує на обґрунтованість вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2008р. №0005322301/0.

Оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції не спростовують висновків суду першої інстанції, а судом правильно дана правова оцінка обставинам по справі, та правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішення, тому судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду не має.

Керуючись ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 25 вересня 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий: Ситников О.Ф.,

Судді: Заяць В.С.,

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2010 р.