Рішення № 94019695, 30.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року Справа № 160/9127/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.05.2020 №10195-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за межами населених пунктів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 05.09.2019 року представник позивача (за довіреністю) ОСОБА_2 , звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням в якому просила надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради Нововодолізького району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим №6324285500:07:000:0798. За результатами розгляду клопотання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надіслало відповідь, оформлену у вигляді листа від 02.10.2019 року К-12569/0-6121/0/95-19 "Про розгляд заяви", за змістом якої, зокрема, позивачу відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою з тих підстав, що бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з Державними актами на право постійного користування землею. Вказану відмову позивачем оскаржено в судовому порядку. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року у справі №160/1695/20 відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача та видано наказ від 28.05.2020 року №10195-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», за змістом якого позивачу відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Відмова обґрунтована тим, що Головним управлінням наказом №5033-СГ від 14.06.2019 року Старовірівській сільській об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність 173 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема і земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:07:000:0798, а тому, відповідач в силу закону не розпоряджається більше вказаною земельною ділянкою. Додатково в наказі зазначено, що бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні на підставі державних актів на право постійного користування землею серії IV-XP №000095 від 06.03.2001, ХР-21-00-000385 від 10.04.1995, ХР-21-00-000002 від 09.02.1994, а тому вона може бути передана у власність лише після припинення права користування у відповідності до вимог ч.5 ст.116 Земельного кодексу України. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, а тому, наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є незаконним та таким, що порушує його права.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9127/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені). Цією ж ухвалою відповідачу надано право подати відзив на позов разом із доказами, які підтверджують обставини на яких грунтуються його заперечення протягом 15 днів з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

21.09.2020 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що Головне управління при винесенні оскаржуваного наказу діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», враховуючи рішення XV сесії Старовірівської сільської ради VII скликання від 31.05.2019 № 517, Головним управлінням наказом №5033-СГ від 14.06.2019 року Старовірівській сільській об`єднаній територіальній громаді, в особі Старовірівської сільської ради передано у комунальну власність 173 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2 337,9262 га, які розташовані за межами населених пунктів Старовірівської сільської об`єднаної територіальної громади на території Нововодолазького району Харківської області, зокрема і земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:07:000:0798 площею 18,6348 га за рахунок якої гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га. За інформацією Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні на підставі Державних актів на право постійного користування землею серії IV-ХР №000095 від 06.03.2001, ХР-21-00-000385 від 10.04.1995, ХР-21-00-000002 від 09.02.1994 у третіх осіб. Таким чином, у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області були всі правові підстави, передбачені ч.5 ст.116 та ч.7 ст.118 ЗК України для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

Оскільки до відзиву відповідача не було додано доказів на яких грунтуються його заперечення, суд дійшов висновку про необхідність витребування вказаних доказів у відповідача.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх) наступні докази:

- документи, що підтверджують надану у відзиві на позов інформацію щодо того, що земельна ділянка (кадастровий номер 6324285500:07:000:0798) перебуває у постійному користуванні на підставі Державних актів на право постійного користування землею: серії мIV-XP № 000095 від 06.03.2001 року, серії XP-21-00-000385 від 10.04.1995 року, серії XP-21-00-000002 від 09.02.1994 року (рішення, витяги з документації із землеустрою, державні акти на право постійного користування землею, тощо).

Вказані докази зобов`язано надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49005, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, тел./факс (056) 722-22-76, тел. 722-21-86; E-mail: inbox@adm.dp.court.gov.ua) протягом 5 ти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

06.11.2020 року на виконання ухвали про витребування доказів від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій наступних документів: Державний акт на право постійного користування землею серії IV-XP №000095 від 06.03.2001 року; Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000385 від 10.04.1995 року; Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000002 від 09.02.1994 року.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку із знаходженням судді Тулянцевої І.В. у відпустці та на лікарняному в період, що припадав на час розгляду справи, рішення ухвалено 30.12.2020 року.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2019 року представник позивача (за довіреністю) ОСОБА_2 , звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням в якому просила надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим №6324285500:07:000:0798.

До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копія документа, що посвідчує особу гр. ОСОБА_1 , копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) гр. ОСОБА_1 , копія посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України на ім`я Половинка Віталій Сергійович, нотаріально засвідчена копія довіреності від 28.03.2019 р., копія документа, що посвідчує особу представника за довіреністю гр. ОСОБА_2 , копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) представнику за довіреністю - гр. ОСОБА_2 .

За результатами розгляду клопотання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надіслало відповідь, оформлену у вигляді листа від 02.10.2019 року К-12569/0-6121/0/95-19 "Про розгляд заяви", за змістом якої, зокрема, позивачу, відмовлено у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. В обґрунтування відмови зазначено, що за інформацією Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки, які зазначені на доданих до клопотань громадян графічних матеріалах, перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.

Так, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року у справі №160/1695/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), розташованих на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6324285500:07:000:0798. Рішення набрало законної сили 08.09.2020 року за переглядом в порядку апеляційного провадження.

На виконання вказаного рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянуло клопотання позивача та за результатами якого прийняло наказ від 28.05.2020 року №10195-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», згідно якого відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в наказі зазначено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», враховуючи рішення XV сесії Старовірівської сільської ради VII скликання від 31.05.2019 №517, Головним управлінням наказом №5033-СГ від 14.06.2019 року Старовірівській сільській об`єднаній територіальній громаді, в особі Старовірівської сільської ради передано у комунальну власність 173 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площе 2 337,9262 га, які розташовані за межами населених пунктів Старовірівської сільської об`єднаної територіальної громади на території Нововодолазького району Харківської області, зокрема і земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:07:000:0798 площею 18,6348 га за рахунок якої гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га. За інформацією Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні на підставі державних актів на право постійного користування землею серії IV-ХР №000095 від 06.03.2001, ХР-21-00-000385 від 10.04.1995, ХР-21-00-000002 від 09.02.1994.

Також, судом встановлено, що в матеріалах справи наявні Державні акти на право постійного користування землею, а саме:

- Державний акт на право постійного користування землею серії IV-ХР №000095 від 06.03.2001 для ведення селянського господарства (фермерського) господарства на ім`я ОСОБА_3 , площею 17,00 га, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №165 ;

- Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000385 від 10.04.1995 для ведення селянського господарства (фермерського) господарства на ім`я ОСОБА_4 , площею 42,99 га, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №14;

- Державний акт на право постійного користування землею ХР-21-00-000002 від 09.02.1994 для ведення селянського господарства (фермерського) господарства на ім`я ОСОБА_5 , площею 41,89 га, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 1 статті 22 ЗК України, встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

При цьому, п. «а» ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Відповідно до положень п. «в» ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за вих. №1391/29521.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у області встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 ЗК України.

Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, положення ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.

Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не свідчить про позитивне рішення про надання її у користування.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17, від 19 вересня 2019 року у справі №398/1456/16-а (2а/398/114/16).

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Відповідач може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 квітня 2019 року у справі 509/4722/16-а та від 29 серпня 2019 року у справі №540/2441/18.

Як встановлено судом під час розгляду справи, що однією із підстав для відмови відповідачем у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зазначеною у наказі від 28.05.2020 року №10195-СГ, слугував той факт, що земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:07:000:0798 площею 18,6348 га за рахунок якої гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га передано у комунальну власність відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», враховуючи рішення XV сесії Старовірівської сільської ради VII скликання від 31.05.2019 №517, згідно наказу Головного управління №5033-СГ від 14.06.2019 року Старовірівській сільській об`єднаній територіальній громаді, в особі Старовірівської сільської ради.

Проте, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин (рішення сільської ради, витяг з реєстру щодо реєстрації права користування тощо) в ході розгляду справи відповідачем не надано.

Відтак, на думку суду, факт передачі землі кадастровий номер 6324285500:07:000:0798 площею 18,6348 га у комунальну власність Старовірівській сільській об`єднаній територіальній громаді, в особі Старовірівської сільської ради, за рахунок якої позивач планує отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, не знайшов свого підтвердження. Тому, посилання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на передачу земельної ділянки в комунальну власність за відсутності доказів такого, є необґрунтованим.

Також, в ході розгляду справи, судом встановлено, що другою підставою для відмови відповідачем у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зазначеною у наказі від №10195-СГ від 28.05.2020 року, слугував той факт, що згідно інформації Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третіх осіб на підставі державних актів на право постійного користування землею серії IV-ХР №000095 від 06.03.2001, ХР-21-00-000385 від 10.04.1995, ХР-21-00-000002 від 09.02.1994.

При цьому, в наказі від 28.05.2020 року №10195-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не конкретизовано, яким конкретно особам належать земельні ділянки на праві постійного користування на момент винесення спірного рішення.

В обґрунтування власної правової позиції Головним управління Держгеокадастру у Харківській області надано до суду копію Державного акту на право постійного користування землею серії IV-ХР №000095 щодо гр. ОСОБА_3 , площею 17,00 га, Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000385 щодо гр. ОСОБА_5 , площею 41,89 га, Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000002 щодо гр. ОСОБА_4 , площею 42,99 га, які розташовані на території Старовірівської сільської ради.

З приводу вказаного суд, вважає за потрібне зазначити, наступне.

Долучений Державний акт на право постійного користування землею серії IV-ХР №000095 від 06.03.2001 свідчить проте, що на підставі рішення YIII сесії XXIII скликання Нововодолазької районної Ради народних депутатів Нововодоласького району Харківської області від 23.09.1999 року надано гр. ОСОБА_3 у постійне користування земельна ділянка площею 17,00 га.

Долучений до матеріалів справи Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000385 від 10.04.1995 свідчить проте, що на підставі рішення II сесії XXII скликання Нововодолазької районної Ради народних депутатів Нововодоласького району Харківської області від 24.03.1995 року надано гр. ОСОБА_5 у постійне користування земельна ділянка площею 41,89 га.

Долучений до матеріалів справи Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000002 від 09.02.1994 свідчить проте, що на підставі рішення ХIV сесії XXI скликання Нововодолазької районної Ради народних депутатів Нововодоласького району Харківської області від 25.11.1993 року надано гр. ОСОБА_4 у постійне користування земельна ділянка площею 42,99 га.

Суд надаючи оцінку наданим відповідачем доказам дійшов висновку, що Державні акти на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000385 від 10.04.1995, серії ХР-21-00-000002 від 09.02.1994 та серії IV-ХР №000095 від 06.03.2001 не підтверджують обставин, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324285500:07:000:0798 площею 18,6348 га., дозвіл на розробку проекту землеустрою по якій просить надати позивач, знаходиться у користуванні громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , оскільки вказані документи не містять інформацію щодо кадастрових номерів наданих їм у користування земельних ділянок.

При цьому, відповідачем до суду не надано жодних доказів того, що земельна ділянка, стосовно якої гр. ОСОБА_1 просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.) має накладення на земельну ділянку, яка надана у користування третім особам.

Відтак, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, які покладено в основу оскаржуваного рішення та в обґрунтування того, що земельна ділянка, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 , перебуває у постійному користуванні третіх осіб чи перетинається із земельними ділянками які перебувають у постійному користуванні гр. ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії IV-ХР №000095 від 06.03.2001, гр. ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000385 від 10.04.1995, гр. ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-21-00-000002 від 09.02.1994.

Таким чином, суд вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.05.2020 року №10195-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», прийнятий з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу відповідачем не наведено.

Стосовно доводів відповідача щодо втручання у дискреційні повноваження у разі зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

За Рекомендацією №R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС- України) щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що у даній справі повноваження стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ч.6 ст.118 Земельного кодексу України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за межами населених пунктів, є втручанням у дискреційні повноваження органу виконавчої влади.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2020 року № 825/2228/18.

Також, суд вважає за потрібним зазначити, що позивачу двічі відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок з формальних підстав, а зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання згідно рішення суду, не призвело до відновлення його порушених прав.

У зв`язку із чим, беручи до уваги повторюваний характер відмови, суд доходить до висновку про необхідність врахування положень статті 13 Конвенції, правових висновків Верховного Суду та вважати в даному випадку належним способом захисту порушеного права саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, м.Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.05.2020 №10195-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, м.Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за межами населених пунктів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Тулянцева