Рішення № 94018405, 04.01.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 753/4593/20

2-а-636/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Трофимчук К.О.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Оруджевої Нарміни Ядигарівни кизи, третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

09.06.2020 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 2 роти № 1 УПП в м. Києві Оруджевої Н.Я. кизи про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2019 року про передачу адміністративної справи на розгляд за підсудністю.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 27.02.2020 року інспектором Оруджевої Н.Я. кизи було винесено постанову серії ЕАК № 2166126, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п. 15.9 ПДР України.

З постановою та діями поліції не згодний, вважає дій інспектора протиправними, а постанову незаконною.

Пояснює, що авто не було зупинене чи припарковане на пішохідному переході, а знаходилася більше ніж за 10 метрів від нього, так як ще декілька автомобілів були припарковані в напрямку до пішохідного переходу.

Також зазначає, що особу, яка здійснила паркування, встановлено не було.

Сержант поліції не пояснила правопорушення, не надала докази та не роз`яснила права. Видала постанову, складену її напарником - стажером.

Тому просить скасувати постанову серії ЕАК № 2166126 від 27.02.2020 року та визнати дії інспектора Оруджевої Н.Я. кизи протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.06.2020 року позовну заяву залишено без руху.

27.08.2020 року на виконання вимог ухвали від 11.06.2020 року до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та залучено до участі у справі Департамент патрульної поліції як третю особу, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору.

В ухвалі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву та пояснень.

Уповноваженою особою сторони відповідач копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримана 19.10.2020 року, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Частиною 6 цієї статті визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

04.12.2020 року від третьої особи до суду надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких просить суд у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтягають задоволенню.

Посилається на те, що відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивом долі денні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Екіпаж під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на патрулюванні, помітив автомобіль, який здійснив стоянку на пішохідному переході, чим суттєво перешкоджав рух пішоходам. Автомобіль позивач стояв саме на пішохідному переході, а не більш ніж в 10 метрах, як зазначає він сам.

Зазначає, що згідно розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином, у ДПП відсутні фото- та відеоматеріали на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, оскільки з моменту вчинення правопорушення та відкриття провадження у справі пройшло близько 6 місяців.

Разом з тим, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатом якого винесена постанова.

Крім того, зазначає, що відповідачем було дотримано процедуру розгляду справи по притягненню позивача до адміністративної відповідальності та правомірне винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2020 року інспектором Оруджевою Н.Я. кизи було складно постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2166126, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення п. 15.9.г ПДР України (а.с. 4).

Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 258 цього Кодексу протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 122 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.

Пунктом 1.3. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

Відповідно до положень п. 15.9.г зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що авто було припарковано на ніч згідно знаку 7.6.4, передбаченому п. 15.6 ПДР.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі - інспектор батальйону № 2 роти № 1 УПП в м. Києві Оруджевої Н.Я. кизи відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, будь-яких доказів суду не надав.

Разом з тим, в поясненнях, що надійшли до суду 04.12.2020 року від ДПП, яке виступає представником територіальних його підрозділів, міститься посилання на те, що згідно розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Постанова була винесена 27.02.2020 року, а провадження у справі відкрите 28.08.2020 року, тобто минуло біля шести місяців, що унеможливлює адати відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Однак дане пояснення суд не вважає обґрунтованим з огляду на те, що згідно з п. 4 цього розділу Інструкції строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено, зокрема, у разі в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення.

Крім того, у п. 9 оскаржуваної постанови не зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 27.02.2020 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Інспектор Оруджева Н.Я. кизи є посадовою особою Управління патрульної поліції в м. Києві, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 420,40 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Оруджевої Нарміни Ядигарівни кизи, третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2166126 від 27 лютого 2020 року, винесену інспектором батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Оруджевою Нарміною Ядигарівною кизи (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: