Ухвала суду № 94018269, 05.01.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16394/20

Провадження №1-кп/369/1730/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кулику В. С.,

за участю

прокурора Піруса Ю. Ю.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представників потерпілих Бронішевської А. М., Клименко О. М.,

захисників Ломанова Д. О., Ягодки О. А.,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полтави, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

22 грудня 2020 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в якому було призначене підготовче судове засідання.

Під час досудового розслідування ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався в періоди:

-27 березня 2020 року до 25 травня 2020 року (з альтернативою внесення застави);

-18 травня 2020 року до 17 липня 2020 року (з альтернативою внесення застави);

-13 липня 2020 року до 25 серпня 2020 року (з альтернативою внесення застави);

-20 серпня 2020 року до 25 вересня 2020 року (з альтернативою внесення застави);

-22 вересня 2020 року до 20 листопада 2020 року (без альтернативи внесення застави);

-18 листопада 2020 року до 05 грудня 2020 року (без альтернативи внесення застави);

-30 листопада 2020 року до 17 грудня 2020 року (без альтернативи внесення застави);

-14 грудня 2020 року до 12 січня 2021 року (з альтернативою внесення застави).

На даний час підозрюваний ОСОБА_4 утримується в умовах Державної Установи «Київський слідчий ізолятор».

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту, який проводити у відкритому судовому засіданні, за участю прокурора, потерпілих, представників потерпілих, обвинуваченого та його захисників, а також заявив клопотання про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без альтернативи внесення застави.

Інші учасники підготовчого провадження погодились з думкою сторони обвинувачення щодо можливості призначити розгляд справи по суті.

Заяв про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів не надходило.

В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор у клопотанні зазначив про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню. Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, що обумовлює можливість тримання під вартою. Зазначає, що інші заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 2 ст. 131 КПК України, а також більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, є недостатніми для забезпечення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.

При обговоренні клопотання прокурора представники потерпілих Бронішевська А. М., Клименко О. М. та потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 доводи про обрання найсуворішого запобіжного заходу підтримали.

Захисники Ломанов Д. О. та Ягодка О. А. проти клопотання прокурора заперечили та просили обрати обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому вказали, що розмір застави, який раніше визначався під час досудового розслідування є непомірним для обвинуваченого. Також вказали, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, має на утриманні чотирьох осіб, ухилятися від суду не має наміру, має поганий стан здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи своїх захисників та пояснив, що на його утриманні знаходиться непрацездатна дружина, мати похилого віку та похилого віку батьки дружини, не має наміру ухилятися від суду, має поганий стан здоров`я, який в умовах тримання під вартою різко погіршився.

Крім того, представник потерпілих Бронішевська А. М. в інтересах потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – законного представника ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_3 звернулись з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди.

За таких обставин, вислухавши доводи учасників підготовчого судового засідання, ознайомившись матеріалами судового провадження та долученими в судовому засіданні документами, суд дійшов таких висновків.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним прокурором відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту, не встановлено.

З урахуванням наведеного є всі достатні підстави для призначення судового розгляду кримінального провадження.

Судовий розгляд, з урахуванням ч. 2 ст. 27 КПК України, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, суд за клопотанням учасників судового провадження має право, обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При цьому, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України», вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканість, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження. Також, роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року, в якому зазначається, що розумність тримання під вартою не може рахуватися абстрактно, а навпаки в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, може бути виправдано лише за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувається.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувається особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на дані, які наведено у клопотанні прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалах, не оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості для визначення особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів стосовно визначення того, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною і достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи положення ст. 8, 9 КПК України, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини. Виходячи з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах є достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують обвинуваченого з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунуте звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року та Фокс, Кемпбелл і Гратлі проти Сполученого Королівства» від 30 вересня 1990 року).

Як вбачається з матеріалів клопотання, причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України підтверджується даними протоколів проведених слідчих та процесуальних дій, висновків експертів, що в своїй сукупності з наданими учасниками підготовчого судового засідання поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження поза розумним сумнівом дають достатні підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

При цьому, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно обвинуваченого, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.

Вирішуючи питання, щодо реальності ризиків не процесуальної поведінки ОСОБА_4 , суд керується наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання особи від суспільства з метою забезпечення інтересів громадян. Однією з таких підстав Європейський суд з прав людини визначив ймовірність нез`явлення обвинуваченого до суду, а саме прийняття останнім заходів направлених на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

Судом встановлено, що прокурором у судовому засіданні повною мірою доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави для застосування щодо ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, зокрема враховуючи соціальні зв`язки обвинуваченого, життєвий та професійний досвід, який полягає в тривалому перебуванні останнього на високих посадах в органах державної влади, вказує на існування ризиків незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих, свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, можливість переховування підозрюваного від суду, оскільки він усвідомлює передбачене законом покарання за вчинений злочин, перешкоджати кримінальному провадженню в різний спосіб.

Тому клопотання прокурора про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає достатньо обґрунтованим та належним чином мотивованим.

Клопотання захисників Ломанова Д. О. та Ягодки О. А. суд залишає без задоволення, оскільки останнє не містить достатнього обґрунтування, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є достатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.

При обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 , судом враховано також вік обвинуваченого, сімейний стан, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя, стан здоров`я про що в судовому засіданні було надано відповідні документи.

Достатніх даних щодо неможливості тримання під вартою ОСОБА_4 за станом здоров`я суду не надано.

Разом з тим, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає за можливе визначити ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Суд зауважує, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 визначався альтернативний запобіжний захід – застава у відповідному розмірі (14 083 400 грн), а відтак дотримуючись загальних засад щодо зменшення обсягу процесуальних прав обвинуваченого (погіршення його правового становища в частині позбавлення можливості перебування в рамках альтернативного запобіжного заходу) суд вважає за необхідне аналогічним чином визначити зазначений альтернативний запобіжний захід.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь яким чином перешкоджати становленню істини у кримінальному провадженні.

Одночасно для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , з урахуванням його особи, матеріального стану та інших обставин кримінального провадження, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, у співставленні з існуючими ризиками, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 6200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначений розмір застави суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого та буде належною гарантією того, що у разі сплати цієї застави, ОСОБА_4 вирішить не зникати через побоювання її втратити.

Підстав вважати визначений розмір застави завідомо непомірним для ОСОБА_4 , суд не вбачає.

За таких обставин, вислухавши доводи прокурора, з`ясувавши думку потерпілих, представників потерпілих, обвинуваченого та його захисників, з огляду на системний аналіз положень ч. 3 ст. 315 КПК України та рішення Конституційного суду України в частині тлумачення положення третього речення цієї статті, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити частково, обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 6200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 14 074 000 грн.

Також суд вважає, що подані представником потерпілих Бронішевською А. М. в інтересах потерпілих та потерпілим ОСОБА_3 цивільні позови відповідають вимогам, які ставляться до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства, а тому вони можуть бути розглянуті разом з кримінальним провадженням.

Керуючись ст. 128, 176 - 178, 182 -184, 193, 194, 196, 197, 205, 314, 315, 376, 392 КПК України,

ухвалив:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі обвинувального акту на 14 січня 2021 року о 14 годині, який проводити у відкритому судовому засіданні, за участю прокурора, потерпілих, представників потерпілих, обвинуваченого та його захисників.

Клопотання захисників Ломанова Д. О. та Ягодки О. А. про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній Установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 05 січня 2021 року до 05 березня 2021 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_4 , заставу у розмірі 14 074 000 грн, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області: код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р UA768201720355259001000018661, банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО ГУДКСУ): 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , по справі №369/16394/20 в Києво-Святошинському районному суді Київської області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та експертами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , обов`язків до 05 березня 2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Прийняти до спільного розгляду разом з кримінальним провадження цивільні позови представника потерпілих Бронішевської А. М. в інтересах потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – законного представника ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвала підлягає негайному виконанню в частині обрання запобіжного заходу та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення, в решті – ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Козак