Ухвала суду № 94011830, 28.11.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38710/20

Провадження № 1-кс/761/23504/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч В.М., за участі секретаря судового засідання Філь В.В., прокурора Іванькова П.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Кравченко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 201 000 000 009 34 від 19.10.2020, у якому

гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, громадянин України, українець,з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, у перебуває зареєстрованому шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, учасник антитерористичної операції, зареєстрований та фактично проживає за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,

підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.307, ч. 2 ст. 310 КК України,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Папенка А.С., погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури Іваньковим П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 .

На обґрунтування клопотання зазначено, що 27.11.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, відповідно до якої останній, діючи за попередньою змовою групою осіб, незаконно вирощував конопель та у подальшому незаконно виготовляв та зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс.

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, продовжити злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри, зазначив, що він не мав мети збуту наркотичного засобу.

Захисник також заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність зазначених стороною обвинувачення ризиків не процесуальної поведінки його підзахисного.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_1 ознак інкримінованих злочинів.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком ймовірними з огляду на покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у скоєнні інкримінованих злочинів.

Крім того, відповідно до рішення «В. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Керуючись наведеним, слідчий суддя вважає, що на користь існування наведених прокурором ризиків, свідчать характер вчиненого кримінального правопорушення, яке вчинене за попередньою змови групою осіб, пов`язане з виготовленням та збутом наркотичного засобу, є підґрунтям для критичної оцінки моральних якостей ОСОБА_1 .

Слідчий суддя вважає, що наявність у підозрюваного родини та неповнолітньої дитини на утриманні, хоча і мінімізує певним чином ризик переховування від слідства та суду, однак повністю його не виключає.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Вищевикладені обставини також свідчать на користь існування у даному кримінальному провадженні ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків у цьому провадженні з метою зміни останніми наданих показань, а також інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, однак місце знаходження яких на теперішній час не встановлене.

Ризик можливого продовження вчинення підозрюваним інкримінованих злочинів, або ж іншого кримінального правопорушення також ґрунтується на матеріалах клопотання, оскільки ОСОБА_1 не має офіційного та стабільного джерела доходів, дії вчинені з корисливого мотиву.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

У силу ст.178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому діянь.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять роки.

Санкція ч.3 ст. 307КК України, за якою підозрюється ОСОБА_1 , передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК слідчий суддя вважає за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначати заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи його достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Папенка А.С. задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою визначити по 24 січня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 210 200 (двісті десять тисяч двісті) грн.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, розрахунковий рахунок № UA 128201720355259002001012089, призначення платежу - застава за (ПІБ, дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №…, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця перебування;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави, однак на строк, що не перевищує строк досудового розслідування.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя В.М.Циктіч