Ухвала суду № 94010940, 05.01.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/708/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Ільтьо І. І., за участю секретаря Гарані О. А.прокурора Поличко О. М., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників Мелай М. Ю. та Габор Я. І., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Берегове обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020070060000103 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, -,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Через канцелярію суду захисник обвинуваченого Мелай М. Ю. подав до суду клопотання, в якому просить суд визнати недопустимими докази, а саме: протокол огляду предметів від 20.02.2020 року та протоколи впізнання по фотографіям від 09.02.2020 року із свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Semiam Arad, Milkie Dgamile Nusrabi, Tereh Sleman.

Клопотання мотивують тим, що зібрані матеріали кримінального провадження свідчать про невідповідність висновків сторони обвинувачення про обставини, що підлягають доказуванню, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 86, 87, 94 КПК України спирається на однобічно та неповно дослідженні докази, а також на недопустимі докази, перелік яких зазначено вище. Тому вважають за необхідне просити суд визнання зазначених доказів недопустимими.

Захисник Мелай М. Ю. та обвинувачений ОСОБА_2 клопотання підтримали повністю з підстав викладених у ньому.

Прокурор Поличко О. М. заперечував в повному обсязі щодо вищевказаного клопотання захисника Мелай та обвинуваченого ОСОБА_2 , просив в такому відмовити з підстав викладених у запереченні.

Захисник Габор Я. І. та обвинувачений ОСОБА_1 залишили вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

При цьому, з огляду на положення ст. ст.86, 87 КПК України щодо допустимості та недопустимості доказів, підставою для визнання доказу недопустимим, за умови його очевидної недопустимості, яка виключає його використання при прийнятті процесуальних рішень, може бути виключно порушення встановленого законом порядку його отримання.

Зокрема, статтею 87 КПК України передбачено недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Категорія «очевидна недопустимість доказів» є оціночною. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Інформаційному листі №223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 р. «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначає, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2ст.89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Відповідно до ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, вивчивши зміст клопотання захисника Мелай М. Ю. та зазначені у ньому обставини, суд не вбачає очевидної недопустимості вищезазначених доказів.

У зв`язку з викладеним, суд вважає необхідним вирішити питання щодо допустимості вищевказаних доказів відповідно до ч.1ст.89 КПК України, під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 86, 87, 94, 371- 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника Мелай М. Ю. про визнання доказів недопустимими залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Ільтьо І. І.