Рішення № 94008143, 29.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9055/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання - Добровчан К.Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

представники відповідача Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції" - Верба В.М., Луценко Е.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу № 569/9055/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2020 року в провадження судді Рівненського міського суду Рівненської області Харечко С.П. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 07 лютого 2020 року наказом №23 о/с від 06 лютого 2020 року її звільнено з посади начальника відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції».

Відповідно до змісту зазначеного наказу звільнення відбулося за ст.38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням. Підставою видачі наказу зазначено заява ОСОБА_1 від 06 лютого 2020 року.

Разом з тим, бажання звільнитися із займаної посади вона не мала, оскільки вказана робота була єдиним джерелом доходу для неї та її малолітнього сина, якого вона виховує одноосібно, а вищезазначений наказ №23 о/с від 06 лютого 2020 року суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню. Крім того, просить поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Харечка С.П. від 15 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції" про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року ухвалу Рівненського міського суду від 15 червня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського міського суду від 01.10.2020 року задоволено заяву судді Харечка С.П. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 жовтня 2020 року справа № 569/9055/20 розподілена судді Рівненського міського суду Рівненської області Кучиній Н.Г.

Ухвалою від 06 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, з підстав викладених у позові.

Представники відповідача Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції" проти позову заперечували, з підстав викладених у відзиві.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердила суду, що позивач написала заяву про звільнення власноруч за власним бажанням, ніхто на неї тиску не чинив.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши письмові матеріали даної справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Академії поліції №21-о\с прийнято на посаду начальника відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення установи, встановивши їй відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", наказу МВС України від 13.02.2017 №110 "Про затвердження Умов оплати праці працівників закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України посадовий оклад в розмірі 4 361 гривню з 13-им тарифним розрядом та надбавку за високі досягнення в праці в розмірі 50 % посадового окладу з 18 вересня 2019 року.

Позивач 06 лютого 2020 року звернулась до керівника Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» з заявою про звільнення з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 07 лютого 2020 року, у зв`язку з неможливістю продовжувати роботу.

Як вбачається зі змісту вищевказаної заяви, вона містить резолюцію: «До наказу 06.02.2020».

Наказом начальника Академії поліції від 06 лютого 2020 року №23 о\с позивача, начальника, відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення установи, звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП України з 07 лютого 2020 року, з яким позивач був ознайомлений цього ж дня, що підтверджується відміткою та особистим підписом позивача у Книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них та особистим підписом позивача на наказі Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» від 06.02.2020 року № 23 о/с.

Отже, сторони домовилися про звільнення позивача з дня написання нею заяви без прив`язки до двотижневого строку.

Власник або уповноважений ним орган за законом не наділяється правом щодо висунення будь-яких вимог до працівника при звільненні його за власним бажанням.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання та які працівник визначає самостійно.

Так, за змістом ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачем до відділення кадрового забезпечення Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» надала завірене особистим підписом останньої Свідоцтво про народження дитини, у якому відсутній запис про батька дитини, що підтверджує її статус особи, що одноосібно виховує дитину.

Відтак, відповідач задовольнив прохання позивача щодо розірвання трудового договору саме 07 лютого 2020 року.

У разі, коли заява працівника про звільнення за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема, доглядом за дитиною до досягнення нею 14 - річного віку, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові КЦС ВС від 20.11.2019 р. у справі № 760/9694/17-ц.

Стаття 38 КЗпП України визначає письмове попередження власника про звільнення за два тижні. Проте, закон не забороняє власнику звільнити працівника у такий строк, про який він просить, навіть якщо він менший двох тижнів. Роботодавець не вправі звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 10.10.2018 р. у справі №3 59/2642/16-ц.

За бажанням позивача, висловленим у заяві від 06.02.2020 року, строк попередження про звільнення скорочено до одного дня. 06 лютого 2020 року Державною установою «Рівненська академія патрульної поліції» видано наказ про звільнення з роботи за ст. 38 КЗпП України ОСОБА_1 07 лютого 2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.02.2020 року.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», працівник вправі до закінчення строку попередження (датою закінчення строку попередження позивачем визначено 07 лютого 2020 року, відповідно до заяви від 06 лютого 2020 року) відкликати свою заяву.

Своїм правом позивач не скористалась, оскільки, перебуваючи в Державній установі «Рівненська академія патрульної поліції», 06 лютого та 07 лютого 2020 року, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, жодних усних чи письмових заяв щодо відсутності наміру звільнятися не подавала.

Зміст заяви від 06 лютого 2020 року також спростовує доводи позивача про те, що вона не мала бажання звільнятися за власним бажанням. Мотиви звільнення не мають будь-якого значення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2020 у справі №521/18227/18).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2020 року, ОСОБА_1 власноручно ще написано заяву щодо зобов`язання подання декларації про доходи після звільнення у 20-денний термін (копія додається), яка також підтверджує її добровільний намір щодо звільнення, оскільки написання такої заяви не є обов`язковим, а є волевиявленням працівника. Твердження позивача про те, що одразу після написання заяви про звільнення їй стало зле і вона не змогла подати до канцелярії заяву про відсутність наміру звільнитися, суд не бере до уваги, оскільки вказане не підтверджене належними та допустимими доказами.

Після написання всіх вищезазначених заяв позивач покинула без попередження своє робоче місце. Даний факт виявлено начальником відділення кадрового забезпечення, коли остання мала на меті ознайомити ОСОБА_1 з наказом від 06 лютого 2020 року № 23 о/с та вручити останній витяг з наказу, що підтверджується рапортом начальника відділення кадрового забезпечення капітана поліції Хмельницької А.О .

За даним фактом керівництвом Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» 06.02.2020 розпочато проведення службової перевірки. У ході проведення перевірки встановлено, що 06 лютого 2020 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 власним автомобілем покинула територію Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції», що підтверджується рапортом інспектора чергового чергової частини старшого лейтенанта поліції П. Павлюка від 06.02.2020 року. Про підстави необхідності залишити робоче місце у робочий час ОСОБА_1 нікого не повідомляла, на телефонні дзвінки не відповідала, що підтверджується поясненням безпосереднього керівника заступника начальника Гордійчука С.М. За результатами отриманої інформації встановлено, що причини відсутності та місце перебування ОСОБА_1 працівникам установи не відомі. Факт відсутності ОСОБА_1 з 13 год. 30 хв. зафіксовано Актом про відсутність на робочому місці від 06.02.2020, складеним комісією.

Не маючи жодного офіційного підтвердження причин відсутності ОСОБА_1 , та враховуючи факт її безпідставного залишення робочого місця власним автомобілем 06 лютого 2020 року, 07 лютого 2020 року складено Акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1

07 лютого 2020 року, ОСОБА_1 прибула до Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» та виявила бажання поспілкуватися з начальником установи, ознайомитися з наказом про звільнення та отримати трудову книжку. Позивач ознайомлена з наказом про звільнення, отримала витяг з вищевказаного наказу та отримала трудову книжку, що підтверджується її особистим підписом на наказі та підписом у Книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них.

Крім того, на вимогу позивача отримала оригінали документів, що підтверджували її трудовий стаж, а саме: трудової книжки серії НОМЕР_1 у якій зафіксовано трудовий стаж позивачки у Російській Федерації, рекомендаційного листа та характеристики рекомендації підприємств, зареєстрованих на території Російської Федерації. Про вилучення матеріалів особової справи складено Акт від 07.02.2020 року, який також підписано особисто ОСОБА_1 .

Так, судом не встановлено в ході розгляду справи та позивачем не надано жодних доказів, що б підтверджували факт подання заяви до установи про відсутність намірів звільнятися.

Разом з тим, судом встановлено, що заява про відсутність наміру звільнятися датована 06.02.2020 та заява від 07 лютого 2020 року про скасування наказу про звільнення та виплату заборгованої заробітної плати були направлені ОСОБА_1 до Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» 08 лютого 2020 року, про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті та описі вкладень до відправлення, тобто після отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення.

26 лютого 2020 року за результатами розгляду заяви від 06.02.2020 ОСОБА_1 Державною установою «Рівненська академія патрульної поліції» була надана відповідь, що підтверджується фіскальним чеком від 27.02.2020 про відправлення рекомендованого листа та повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 .

Проміжна відповідь на заяву позивача від 07.02.2020 була надана одночасно з відповіддю на заяву від 06.02.2020. Кінцева відповідь, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», була надана листом від 06 березня 2020 року. Факт відправлення відповідачем та отримання ОСОБА_1 відповіді на заяву підтверджується фіскальним чеком від 07.03.2020 та повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на викладене, твердження позивача, що відповідь на вищезазначені заяви нею не отримано не відповідають дійсності.

Щодо посилань позивача, як на підставу для скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 23 о/с про її звільнення з Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» за власним бажанням, на те, що 07 лютого 2020 року вона звернулася до лікарні та з цієї дати їй був відкритий лікарняний лист, суд зазначає наступне.

З оглянутому в судовому засіданні листка непрацездатності серії АДО № 036475 вбачається, що ОСОБА_1 звільнена від роботи з 07.02.2020 року по 21.02.2020 року з перебуванням на денному стаціонарі.

Чинне трудове законодавство не містить заборон щодо звільнення працівника за власним бажанням в період тимчасової непрацездатності.

Аналогічні вимоги містить і Кодекс Законів про працю України, статтею 40 якого встановлено, що звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності не допускається лише з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом №23 о/с від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнено за її власним бажанням, а тому відкриття нею лікарняного листа з 07 лютого 2020 року, після видання оскаржуваного наказу, не впливає на його правомірність.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що заяву про звільнення позивачкою було написано нею під тиском керівництва, оскільки, ОСОБА_1 не було зазначено в чому виражався такий тиск, яким чином він здійснювався та не надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин, що було і підтверджено допитаною в судовому засіданні свідком ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимога про скасування наказу про звільнення є безпідставною та недоведеною та не підлягає до задоволення.

Крім того, суд прийшов до висновку, що, оскільки вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України є взаємопов`язаними (похідними) з вимогою про скасування наказу про звільнення, вони також не підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем без поважних причин пропущений строк на оскарження наказу про його звільнення від 06 лютого 2020 року № 23 о/с.

Відповідно до ч.1 с. 233 КЗпП країни працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Сторонами визнано, що трудову книжку із записом про її звільнення на підставі оскаржуваного наказу від 06 лютого 2020 року № 23 о/с позивач ОСОБА_1 отримала в 07 лютого 2020 року, після чого лише 29 вересня 2020 року звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Та обставина, що позивач при зверненні до суду в лютому 2020 року на виконання вимог ухвали суду 15.04.2020 року частково усунув недоліки, а тому ухвалою суду від 13 травня 2020 року повернено позовну заяву позивачу та яка отримана представником позивача лише 05 червня 2020 року, не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строків, встановлених ст.233 КЗпП України.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з

цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено

стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім

випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для

цього.

В даному випадку, суд відмовляє у позові, оскільки позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому заява про відмову у позові у зв`язку із пропуском строку, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненська академія патрульної поліції про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги або через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Державна установа "Рівненська академія патрульної поліції", код ЄДРПОУ 43028270, 33017 Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Б.Штейнгеля, 90.

Повний текст рішення складений 04.01.2021 року

Суддя Н.Г. Кучина