Рішення № 94008139, 29.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3784/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання - Добровчан К.Ю.

представника позивача - ОСОБА_32

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу № 569/3784/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , громадської організації "Агенція жерналістських розслідувань "Четверта влада" про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» (далі по тексту - відповідачі ), в якому просить:

1.Визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, що міститься в статті під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_16» розміщеній в мережі Інтернет на веб-сайті Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» за інтернет посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17, а саме:

- «ІНФОРМАЦІЯ_18»

«ІНФОРМАЦІЯ_19 »

та зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та Громадську організацію «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» видалити вказану інформацію з вказаного веб-сайту.

2.Визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, що міститься в відео ролику під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розміщеному в мережі Інтернет на веб-сторінці Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» за інтернет посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

«... ІНФОРМАЦІЯ_20?";

- "ІНФОРМАЦІЯ_21..» та зобов`язати ОСОБА_4 та Громадську організацію «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» видалити вказаний відео ролик з веб-сайту https://4vlada.com/.

3.Зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та Громадську організацію «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада», протягом 10 днів з моменту вступу рішення суду в законну силу, опублікувати на головній сторінці веб-сайту Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» за інтернет посиланням https://4vlada.com/ спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_22» наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_23 », що розміщена на веб-сайті Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» за інтернет посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме:

«ІНФОРМАЦІЯ_24»

«ІНФОРМАЦІЯ_25 »

4.Зобов`язати ОСОБА_4 та Громадську організацію «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада», створити відеозапис із заголовком: "ІНФОРМАЦІЯ_22", у спосіб та у вигляді найбільш наближеному до відеозапису із заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (яким поширено недостовірну інформацію), в якому ОСОБА_4 , у формі відеозвернення до громадськості, говорить наступні слова: «ІНФОРМАЦІЯ_26», та опублікувати вказаний відеозапис на головній сторінці веб-сайту Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» за інтернет посиланням https://4vlada.com.

5. Стягнути з відповідачів на його користь 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок завданої моральної шкоди та понесені витрати на оплату судового збору в сумі 5 465,2 грн гривень та 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Свої позовні вимоги мотивує тим, ІНФОРМАЦІЯ_7 о 10 годині 09 хвилин в мережі Інтернет на веб-сторінці Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада за інтернет посиланням ІНФОРМАЦІЯ_27 розміщено статтю під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_28» (надалі - «стаття»). В кінці заголовку міститься інформація про джерело: «Четверта влада», а також про авторів статті: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Зазначає, що відповідачі через мережу Інтернет розповсюдили для необмеженого кола осіб інформацію про нього, яка є недостовірною, такою що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, а також містить наклеп.

Під заголовком статті: «ІНФОРМАЦІЯ_29» міститься змонтована картинка з його фото а також з фото бувшого Начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_7 та забудовника «На Щасливому» ОСОБА_9 .

Під вказаною картинкою міститься її опис: «ІНФОРМАЦІЯ_30»

Нижче по змісту статті міститься й інша недостовірна інформація щодо нього, яка порочить його честь, гідність та ділову репутацію, а саме (витяги зі статті):

«ІНФОРМАЦІЯ_31» ОСОБА_9 .

В подальшому відповідачі зазначають про обставини виділення Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області для невідомих йому фізичних осіб земельних ділянок та відчуження вказаними особами виділених їм земельних ділянок на користь невідомої йому юридичної особи, а саме «ГЕОЛОГІЯ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ», яка за словами відповідачів згодом була перейменована на «ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПОЛІССЯ», а по тексту статті називається авторами як «фірма-латифундист», до якої нібито він має якесь відношення.

В статті також розміщено відео ролик під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »,автором якого є журналістка ОСОБА_15 (надалі - «відео ролик»).

У відео ролику ОСОБА_15 висловлює твердження, які є принизливими для нього, такими що не відповідають дійсності та містять наклеп, а саме:

-…ІНФОРМАЦІЯ_32...

-"...ІНФОРМАЦІЯ_33?";

-"..ІНФОРМАЦІЯ_34...

- «ІНФОРМАЦІЯ_35...».

Зазначає, що відповідачі в категоричній формі, яка не може розцінюватись як оціночні судження, стверджуютьщо ним та ОСОБА_19 було привласнено, майже 150 гектарів землі за сприяння бувшого керівника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_7 .

Викладена в такій формі інформація з неодноразовим наголошенням саме напривласненніним та «фірмою-латифундистом» - «ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПОЛІССЯ» земельних ділянок, формує, думку про те, що він, перебуваючи в змові з бувшим керівником Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_20 та забудовником «На Щасливому» ОСОБА_6 , вчинив злочин пов`язаний з неправомірним набуттям ним у власність земельних ділянок, адже привласнення є кримінально караним діянням, відповідальність за вчинення якого передбачена санкцією статті 191 КК України.

Стверджує, що розповсюджена відповідачами у статті інформація щодо нього є недостовірною та наклепницькою, а заявлені обвинувачення є безпідставними, необґрунтованими та найголовніше нічим не доведеними.

На даний час відсутнє будь-яке судове рішення яким його визнано винним у вчиненні того чи іншого злочину, пов`язаного з привласненням земельних ділянок.

З огляду на відсутність будь-якого зв`язку між ним та фірмою «ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПОЛІССЯ», а також привласненням будь-яких земельних ділянок стверджує, що недостовірність та неправдивість поширеної у статті вищевказаної інформації про нього та об`єктивна неможливість підтвердити її належними і допустимими доказами були завідомо відомі відповідачам.

З відео ролика вбачається, що він є єдиною особою, стосовно якої автором здійснюється розповсюдження інформації. У вказаному відео ролику ОСОБА_21 , на стартовій сторінці розміщено змонтована картинка на якій присутнє його фото, а також зображення осіб, які видобувають бурштин, та напис «ІНФОРМАЦІЯ_36».Як і з стартової картинки відео ролика, так і з самого його змісту слідує, що характер поширеної відео роликом інформації свідчить про її негативне спрямування, оскільки його фактично виставлено злочинцем якого обвинувачують у «кришуванні» та керівництві протиправними схемами пов`язаними із незаконним видобування бурштину, хабарництвом та інше, який не за гратами лише через «беззубість» правоохоронної системи.

Поширена у відео ролику інформація з огляду на її характер є твердженнями про вчинення ним злочинів.

ОСОБА_22 , готуючи та оприлюднюючи даний відео ролик, в порушення на його думку, не переконалася в достовірності поширюваної інформації, оскільки рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/4515/16-ц від 14 березня 2017 року, було визнано недостовірною інформацію, яку містить цей відео ролик.

В спростування інформації що містить відео ролик стверджує, що всі викладені обставини зокрема, що він «кришує» незаконний видобуток бурштину, забезпечує «дах» членам угрупування, яке крім видобутку, транспортувало каміння, займалося контрабандою, та займаю головну роль в цьому «кримінальному чтиві», що у нього вилучили мішки з бурштином та мотопомпи, що він підозрювався в наданні неправомірної вигоди і зловживанні службовим становищем, та що він не за гратами лише через «беззубість» правоохоронної системи, що він призначений керівником департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Українська залізниця» для того щоб охороняти «схеми дерибану», та як би безглуздо це не звучало, для того, щоб наглядати за ремонтними заводами, які мають ліцензії на дії що пов`язані з прекурсорами, які за словами ОСОБА_21 , використовуються для виготовлення наркотиків, є ніщо іншим як наклепом.

Повідомлення про підозру було «вручене» не йому, а його брату ОСОБА_23 . Вказане повідомлення про підозру не відповідало вимогам КПК України, тому ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2016 року у справі № 569/81/16-к було скасовано.

Просить також врахувати, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/4515/16-ц від 14 березня 2017 року було визнано недостовірною та спростовано інформацію про те, що він «ІНФОРМАЦІЯ_37».

Що стосується таких тверджень ОСОБА_24 , як «ІНФОРМАЦІЯ_38».

Також зазначає, що твердження ОСОБА_21 , про те, що « ІНФОРМАЦІЯ_39.

Вказує, що поширені відповідачами відомості є негативними, образливими, принизливими, та такими, що не відповідають дійсності.

Вважає, що поширені в статті та у відео ролику неправдиві відомості принизили його честь, гідність та ділову репутацію як фізичної особи, громадянина України в громадській думці, думці колег, родичів, сусідів, партнерів, знайомих та мешканців міста. Поширення неправдивих відомостей відповідачами спричинило моральну шкоду, оскільки на даний момент він знаходиться під впливом психологічного та морального тиску, що призводить до вимушених змін у його життєвих стосунках. Весь цей час він відчуває біль, гнів та обурення за те, що відповідачі вважають за можливе поширювати неправдиву інформацію щодо нього. Фактично він став заручником їх недобросовісного ставлення.

Беручи до уваги характер і обсяг душевних та фізичних страждань, характер немайнових втрат та обставини спричинення моральної шкоди вважає за необхідне визначити її в розмірі 40 000 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2020 року вказану справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

16 червня 2020 року відповідачі подали до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказують, що такі фрази «ІНФОРМАЦІЯ_40». «ІНФОРМАЦІЯ_41» не стосуються позивача. В розслідуванні немає жодного слова про привласнення земель відповідачем. Навпаки, в статті вказаний власник, і це не позивач.

Фрази «ІНФОРМАЦІЯ_43». «ІНФОРМАЦІЯ_44» взяті в лапки), або є твердженнями на основіфактів.В розслідуванні наводиться фактична основа, на підставі якої журналісти зробили такі оціночні судження.

Зазначають, що використання слова «привласнила» далі пояснюється як перехід земельних ділянок у власність фірм за неринковою вартістю, з уникненням конкурентних умов - аукціонів чи земельних торгів.

Більш детально зв`язки з позивачем показані на схемі, яка є в оспорюваний публікації і позивачем не оспорюється як недостовірна. А також детально описані в публікації. Схема зв`язків укладена на основі відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань, а також з реєстру декларацій https://public.nazk.gov.ua.

При цьому в публікації вказано, що окремі земельні ділянки надавали у власність без дотримання передбаченого законом порядку, а саме без погоджень передачі ділянок у власність сільськими радами на території яких ці землі знаходяться. Також наведено більше зв`язків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 з громадянами, які раніше були власниками ТОВ "Фермерське господарство Полісся".

У розслідуванні «ІНФОРМАЦІЯ_45» автори наводять фрагменти розмов з окремими громадянами, які отримали ділянки безкоштовно у власність наказами Держгеокадастру і в подальшому продали ТОВ "Фермерське господарство Полісся", документацію і коментарі, які свідчать, що частина з цих ділянок була запланована для передачі учасникам АТО, відповіді сільських рад, які не надавали погоджень на передачу у приватну власність окремих ділянок, зафіксовані дані про поділ земельних масивів з Кадастрової карти України, документи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, коментар експерта з питань земельного законодавства.

Ці факти в сукупності вказують на те, що громадяни використали своє право на отримання безкоштовних земельних ділянок в інтересах ТОВ "Дельта геологія" та ТОВ "Фермерське господарство Полісся".

На підставі наведених фактів, в матеріалі «ІНФОРМАЦІЯ_46», розміщеному на інтернет сайті «Четверта влада» автори доводять, що позивач має зв`язок із цими людьми і фірмами, що беруть участь в діяльності, яка свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо, а отже є предметом суспільного інтересу і суспільно необхідною інформацією в тлумаченні статті 29 Закону України «Про інформацію».

Щодо висловлювань, які містяться у відеоблозі на Ютюб-каналі всеукраїнського видання журналістів-розслідувачів «ІНФОРМАЦІЯ_47». Це відео, опубліковане ІНФОРМАЦІЯ_48 на Ютюб -каналі ІНФОРМАЦІЯ_49 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 Вони вмонтували це посилання у власну публікацію з метою більш детального пояснення, хто такий ОСОБА_11 . Минув рік часу з моменту публікації і поширення цього відео на аудиторію 26 тисяч глядачів в Ютюб і значно більшу аудиторію всеукраїнського Телеканалу 24, однак позивач не мав претензій до цього відео, аж поки воно не з`явилося в публікації на «Четвертій владі».

Висловлювання: «ІНФОРМАЦІЯ_50.» є достовірною інформацією.

Достовірність на їх думку підтверджується наступними доказами:

- Інформацією ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікованою на сайтах ІНФОРМАЦІЯ_11 та corruptua.org в публікації « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в якій вказані біографічні відомості позивача і причини скасування підозри, яку було оголошено позивачу

-Ухвалою Рівненського міського суду у справі № 569/81/16-к;

- Повідомленням, яке було опубліковане на сайті Служби безпеки України ІНФОРМАЦІЯ_51 «ІНФОРМАЦІЯ_52»; (роздруківка є в додатках позовної заяви).

- Інформацією ресурсу «Судова влада України», де вказано, що підозрюваним у вказаній кримінальній справі № 569/81/16-к є ОСОБА_3 ;

- Відповіддю на запит на доступ до публічної інформації, яку відповідачу ОСОБА_4 від 6 грудня 2018 року надіслало Головне слідче управління СБУ;

- Відео на платформі YouTube, яке опубліковане ІНФОРМАЦІЯ_13 користувачем ОСОБА_28 , назва «ІНФОРМАЦІЯ_53?»ІНФОРМАЦІЯ_54 з підписом «ІНФОРМАЦІЯ_55»;

- Матеріалом «Четвертої влади» «ІНФОРМАЦІЯ_56 та опублікованого ІНФОРМАЦІЯ_57 року відео користувачем ОСОБА_28, назва «ІНФОРМАЦІЯ_53?» на платформі YouTube. (Додаток №7).

- В ухвалі Рівненського міського суду від 11 січня 2016 року http://revestr.court.gov.ua/Review/55139205 вказано, що слідчі дії проводились у рамках розслідування кримінального провадження №22015000000000108 за ч. 1 ст. 364 та ч. 4 ст. 369 ККУ. В ухвалі у справі № 569/81/16-к вказана причина скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 , яка полягала у неправильному оформленні документів

-Те, що ОСОБА_3 входив до наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» 00659101 та Приватного акціонерного товариства «Запорізький тепловозоремонтний завод» 01056273 підтверджується інформацією, опублікованою на офіційному ресурсі https://smida.gov.ua/ від 19.11.2018 року.

- На сайті Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками, а саме в Ліцензійному реєстрі на право здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів міститься інформація про видачу ПРАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» 00659101 та ПРАТ «Запорізький тепловозоремонтний завод» 01056273 ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення, зберігання, використання, придбання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770.

Вказують, що у відео ролику журналістка повідомляє про те, що підозра (горе-підозра) була оформлена з порушенням законодавства, тому через місяць її суддя скасувала, що прокуратура кримінальне провадження закрила, у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення. Це ніяк не є порушенням презумпції невинуватості.

Щодо вимог позивача про видалення інформації зазначають наступне.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо. (П.6 Огляду судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах про захист гідності, честі та ділової репутації" від 02 вересня 2019 року).

Тобто, позивач має право на один спосібзахисту особистого немайнового права, що буде відповідати засадам цивільного законодавства - розумність, справедливість і добросовісність.

І такий спеціальний спосіб встановлений ст.277 ЦК України - спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь. Обраний спосіб захисту-вимога вилучити публікацію, не передбачений ст.277 ЦК України.

Щодо вимог про спростування інформації вказують, що відсутні підстави для спростування достовірної інформації.

Крім того, зазначають, що оскільки відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач не надав жодних доказів наявності такої шкоди і обґрунтування заявленої суми. Позивач зазначає, що оприлюднення розслідування має наслідком зміну морального ставлення суспільства до нього: з позитивного або нейтрального - на негативне. На підставі чого зроблено такий висновок не вказано.

Просять у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів у ньому наведених та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів ОСОБА_2. позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представника позивача - ОСОБА_32, відповідача ОСОБА_1 , представника відповідачів- ОСОБА_2., дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 був заступником начальника СБУ у Рівненській області та очолював відділ «К», а також з 21.01.2019 року керівником департаменту економічної та інформаційної безпеки Укрзалізниці.

Дані обставини визнавались учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню в силу приписів ч.1 ст. 82 ЦПК України.

ІНФОРМАЦІЯ_7 о 10 годині 09 хвилин в мережі Інтернет на веб-сторінці Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада за інтернет посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 було розміщено статтю під заголовком:« ІНФОРМАЦІЯ_4 : « ІНФОРМАЦІЯ_15 » (надалі - «стаття»). В кінці заголовку міститься інформація про джерело: «Четверта влада», а також про авторів статті: ОСОБА_30 ,, ОСОБА_16 ,

У вказаній статті висвітлена інформація, яку позивач вважає недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме: - «ІНФОРМАЦІЯ_24»

«ОСОБА_33 »

Також зазначає, що є недостовірною та такою, що порушує його честь та гідність інформація, яка міститься в відео ролику під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розміщеному в мережі Інтернет на веб-сторінці Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» за інтернет посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

«... ОСОБА_34...

-"...ОСОБА_34";

- "... ОСОБА_35...

-«... ОСОБА_36...».

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

У частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Разом з тим, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції№ 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом як колишній заступник начальника СБУ у Рівненській області, а також керівник департаменту економічної та інформаційної безпеки Укрзалізниці, а тому був публічною особою, та інформація, яка висвітлена у статті і відеоролику, пов`язана із періодом перебування його на вказаних посадах та, відповідно, межа допустимої критики, щодо нього є значно ширшою, оскільки він безпосередньо відігравав важливу роль у діяльності правоохоронної системи та державної служби та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.

Позивач, будучи публічною особою, є відкритою для прискіпливої уваги з боку громадськості, преси, критики та різноманітних оцінок їх діяльності, у тому числі несхвальних.

Предметом оскарження є інформація висловлена у статті та відеоролику і такі висловлювання та фрази, що використовувались журналістами як « ОСОБА_37 » є оціночними судженнями.

Оцінюючи ці висловлювання суд керується висновками рішень Європейського суду з прав людини, рішення по яких є формою прецедентного права, що розширює нормативний обсяг Конвенції, встановлюючи нові загальнообов`язкові правила. (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV).

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях "Газета "Україна-центр" проти України", "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, суд зазначає, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. (Рішення у справі «Гендісайд проти Сполученого Королівства», п. 49. )

Ці принципи мають особливе значення, коли йдеться про пресу. Хоча преса не повинна переступати меж, встановлених, зокрема, для «захисту репутації інших осіб», на ній лежить обов`язок повідомляти інформацію та ідеї на політичні теми так само, як і в інших сферах, які становлять громадський інтерес. І не лише засоби масової інформації мають обов`язок повідомляти таку інформацію та ідеї, а й громадськість має право отримувати їх. (Рішення у справі «"Санді Таймс" проти Сполученого Королівства», п. 65. )

Так у рішенні Європейський суду по справі «Газета «Україна-Центр» проти України», вирішеної 15 липня 2010 року (остаточне 15/10/2010) предметом розгляду була стаття опублікована в газеті «Україна-Центр», яка містила інформацію журналіста щодо звинувачення кандидата на посаду міського голови у вчинені злочину, представлену на прес-конференції цього кандидата в Українському незалежному інформаційному агентстві новин (УНІАН).

У п. 46 цього рішення Європейський суд повторив установлений раніше принцип свободи слова та захисту журналістів, а саме:

(a) Здійснюючи наглядову функцію, Суд повинен розглядати втручання у світлі справи в цілому, включаючи зміст зауважень, висловлених проти підприємства-заявника, та контекст, в якому їх було зроблено. Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання "пропорційним легітимним цілям, що переслідувалися" та чи були причини, наведені національними органами для виправдання такого втручання, "відповідними та достатніми" (див. рішення у справі "Барфорд проти Данії" (Barfod v. Denmark), від 22 лютого 1989, п. 28, Series A, N 149). При цьому Суд має переконатися, що національні органи застосували стандарти, що відповідали принципам статті 10 (995_004), і, крім того, що вони засновували свої рішення на прийнятній оцінці відповідних фактів (див. рішення у справі "Джерсільд проти Данії" (Jersild v. Denmark), від 23 вересня 1994 року, п. 31, Series A, N 298).

(b) Втручання у право особи на свободу вираження поглядів становитиме порушення статті 10 Конвенції (995_004), якщо воно не підпадатиме під одне з виключень, встановлених пунктом 2 статті 10 Конвенції. Відповідно Суд має по черзі розглянути, чи було втручання у цій справі "встановлено законом", чи переслідувало воно ціль/цілі, яка/які є легітимними відповідно до пункту 2 статті 10, та чи було воно "необхідним у демократичному суспільстві" задля досягнення зазначеної мети (див. рішення у справі "Санді Таймс проти Сполученого Королівства" (N 1) (Sunday Times v. the United Kingdom (no. 1), від 26 квітня 1979 року, п. 45, Series A, no. 30).

(c) Прикметник "необхідний" у розумінні пункту 2 статті 10 Конвенції (995_004) передбачає існування "нагальної суспільної необхідності". При здійсненні оцінки, чи існує така необхідність, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Проте, ця свобода супроводжується європейським наглядом, який поширюється як на законодавство, так і на рішення про його застосування - навіть ті, що ухвалені незалежним судом. Відповідно суд повноважний виносити остаточне рішення щодо того, чи сумісне таке "обмеження" зі свободою вираження поглядів, гарантованою статтею 10 Конвенції (див. рішення у справі "Яновський проти Польщі" (980_248 ) (Janowski v. Poland) [ВП], заява N 25716/94, п. 30, ECHR 1999-I).

(d) Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 (995_004) захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій (див. рішення у справі "Перна проти Італії" (980_051) (Perna v. Italy) [ВП], заява N48898/99, п. 39, від 6 травня 2003 року, з подальшими посиланнями).

(e) Пункт 2 статті 10 Конвенції (995_004) майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес (див. рішення у справі "Сюрек проти Туреччини" (N1) (Surek v. Turkey (no. 1) [ВП], заява N26682/95, п. 61, ECHR 1999-IV). Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (див. рішенн у справі "Лінгенс проти Австрії" (Lingens v. Austria), від 8 липня 1986 року, п. 42, Series A, no. 103, або у справі "Інкал проти Туреччини" (Incal v. Turkey), від 9 червня 1998 року, п. 54, Reports of Judgments and Decisions, 1998-IV). (f) Стаття 10 Конвенції (995_004) захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; та надають "достовірну та точну" інформацію, як того вимагає журналістська етика. За пунктом 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів пов`язана з "обов`язками та відповідальністю", які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці "обов`язки та відповідальність" мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення "прав інших осіб" (див. рішення у справі "Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Джулай проти Франції" (Lindon, Otchakovsky-Laurens and July v. France) [ВП], заяви NN 21279/02 і 36448/02, п. 67, ECHR 2007-, і "Педерсен і Баадсгаард проти Данії" (980_247) (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) [ВП], заява N 49017/99, п. 78, ECHR 2004-XI).

(g) Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (див., наприклад, рішення у справі "The Observer and The Guardian v. the United Kingdom", від 26 листопада 1991 року, п. 59, Series A no. 216). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (див. рішення у справі "Педерсен і Баадсгаард проти Данії" (980_247), зазначене вище, п.77; рішення у справі "Торгейр Торгейрсон проти Ісландії" (Thorgeir Thorgeirson v. Iceland"), від 25 червня 1992 року, п. 65, Series A, no. 239; і рішення у справі "Джерсільд проти Данії", зазначене вище, п. 35).

Отже, в таких справах слід розрізняти ситуації, в яких дані висловлювання належали журналісту чи були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб суттєво заважатиме пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатися, якщо для іншого немає винятково вагомих причин».

У свою чергу ЄСПЛ за результатами розгляду справи «Санді Таймс проти Великобританіії» зазначив, що під час вирішення питання щодо права у ЗМІ на розміщення публікації, що стала предметом спору, потрібно першочергово вирішити, чи мав предмет обговорення важливий суспільний характер. Саме в такому контексті ЄСПЛ встановив, що інформація, котра містилася в статті, дійсно мала суспільний резонанс та інтерес, а тому дії держави щодо обмеження права на свободу вираження думки є необґрунтованими та безпідставними.

Значення критерію достовірності під час вирішення справ із захисту честі, гідності та ділової репутації було висловлено рішенням ЄСПЛ у справі «Торгейрсон проти Ісландії», в якому Суд вказував: «...можна використовувати те, що говорять люди. Або навіть чутки. Були б ці чутки настільки схожі та численні, щоб їх не можна було би вважати брехнею».

Із дослідженого в судовому засіданні змісту у статті «Земельні махінатори Рівненщини, як бізнес, завдяки чиновникам, привласнює десятки гектарів. Дерибан землі атовців: «Такими об`ємами в наглу в нас ще ніхто не крав» та оглянутого в судовому засіданні відеоролику під назвою Бурштин і «криша» нового менеджера Укрзалізниці» видно, що інформація яка розміщена у статті і прозвучала у відеоролику носить характер критики позивача, який є публічною особою. Позивач, будучи посадовою особою правоохоронних та державних органів, погоджуючись на виконання владних повноважень, бере на себе обов`язок нести і поєднаний з цими повноваженнями тягар, до складу якого входить, зокрема, певний дискомфорт від критичного ставлення до влади, а тому межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

У спірному відеоролику відповідачем ОСОБА_31 були використані висловлювання, які містяться у відеоблозі на « Ютюб - каналі всеукраїнського видання журналістів - розслідувачів «ІНФОРМАЦІЯ_47», та на переконання суду є не фактичні твердження, а оціночні судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини, а тому відсутні і підстави для спростування у визначений позивачем спосіб.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач публічно звинуватив позивача у вчиненні будь-яких незаконних дій, зокрема і щодо привласнення земельних ділянок, ОСОБА_3 , навпаки вказаний власник земельних ділянок і це не ОСОБА_3 .

Щодо покликань позивача на той факт, що відповідачі при поширенні інформації, зокрема і тієї, яка міститься у відеоролику порушили принцип невинуватості, оскільки вина ще не була встановлена конкретним судом, то суд їх відхиляє, оскільки з оглянутого відеоролику вбачається, що журналістка ОСОБА_30 повідомляє про те, що підозра була оформлена з порушенням законодавства, тому через місяць її суддя скасувала та що прокуратурою закрито кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення. Жодних конкретних даних, які б свідчили про те, що журналістами порушено презумпцію невинуватості у поданій журналістами у відеоролику інформації не вбачається.

Покликання позивача на рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/4515/ 16 від 14 березня 2017 року, яким було визнано недостовірною та спростовано інформацію про те, що позивач « через свої корупційні зв`язки у державних та правоохоронних органах Житомирщини та Рівненщини забезпечував дах членам угрупування, яке крім видобутку, транспортувало каміння, займалося контрабандою. СБУ- шники нібито задокументували механізм передачі грошей від копачів до найвпливовіших представників влади», яким вже встановлені обставини, а тому не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, судом відхиляється, оскільки позов у даній справі було пред`явлено ОСОБА_3 до ПП « Рівне Вечірнє» про захист честі, гідності та ділової репутації та зміст позовних вимог та встановлених вказаним рішенням обставин, щодо недостовірності інформації не є ідентичними тим, які досліджувались у вказаній справі.

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що інформація, щодо позивача, який є публічною особою була поширена з « явним умислом» суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що дійсно стиль викладення вищезазначеного матеріалу є доволі нетерпимим до позивача, жорстким і таким, що може викликати обурення, почуття образи, але позивач не довів того, що інформація поширена відповідачами "з явним злим умислом", а не з метою сформувати думку про позивача.

У зв`язку з викладеним, суд, вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище висловлювання щодо ОСОБА_3 , який був публічною особою та на даний час з 21.01.2019 є керівником департаменту економічної та інформаційної безпеки Укрзалізниці, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити його честь, гідність чи ділову репутацію, а тому вирішуючи спір суд враховує зазначені вимоги закону, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України та те, що межі допустимої критики стосовно політиків, державних службовців, що діють як офіційні особи, більше відкриті для прийнятної критики, ніж приватні особи.

Виходячи з зазначеного, суд також вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог позивача в частині стягненні з відповідачів моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від вимоги про захист честі та гідності позивача, суду не представлені докази наявності причинного зв`язку між будь-якими діями відповідачів та погіршенням стану здоров`я позивача.

Оцінкою досліджених доказів у відповідності до положень чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а саме встановлених достовірними доказами протиправних дій відповідачів, якими порушене право позивача, принижена його честь, гідність та ділова репутація.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи,системного аналізу положень чинного законодавства,суд дійшов висновку,що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , громадської організації "Агенція жерналістських розслідувань "Четверта влада" про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги або через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3

Відповідач Громадська організація "Агенція журналістських розслідувань "Четверта влада" , 33010 м.Рівне, вул. Дубенська, 46 кв. 75

Повний текст складений 04 січня 2021 року

Суддя Н.Г. Кучина