Ухвала суду № 94006247, 04.01.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10067/20

2-з/357/189/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2021 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. розглянувши заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

09.10.2020 року на адресу суду надійшла позовна заява АТ «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про застосування наслідків до нікчемного правочину та визнання договору недійсним.

28.12.2020 року представник АТ «Перший Український міжнародний Банк» подав заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 . Дана заява мотивована тим, що вказана квартира передана ОСОБА_1 в іпотеку АТ «ПУМБ» згідно з договором іпотеки, посвідченим 05.12.2006 року державним нотаріусом за реєстровим № 1 - 7093, у рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 5131394 від 05.12.2006. У порушення норм Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору ОСОБА_1 без згоди іпотекодержателя протиправним способом зняла заборону на відчуження спірної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та здійснила відчуження вказаної квартири, уклавши договір купівлі-продажу від 04.03.2017 року з ОСОБА_2 , яка є її матір`ю, а потім ОСОБА_2 згідно з договором дарування від 15.03.2017 року, подарувала квартиру неповнолітній ОСОБА_4 , яка є дочкою іпотекодавця. Крім того, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2017 року у справі № 357/424/16-ц за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, змінено рішенням апеляційного суду Київської області від 04.07.2017 року, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 30.09.2019 року, із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» стягнута заборгованість за кредитним договором №5131394 від 05.12.2006 у сумі 51 879,96 дол. США та 53 248,91 грн.. Рішення суду про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 не виконується. Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 вчиняє недобросовісні дії, направлені на відчуження квартири з метою ухилення від зобов`язань за кредитним зобов`язанням та невиконання судового рішення, а також, зважаючи на факт того, що на даний момент квартира не перебуває під обтяженням та належить іншій особі, існує ризик подальшого відчуження предмета іпотеки відповідачами, що може зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову, тобто тривають порушення прав і інтересів позивача. ОСОБА_1 є матір`ю нового власника квартири - ОСОБА_4 , 2003 року народження, і як законний представник може безперешкодно здійснити подальше відчуження квартири.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №82536451 від 15.03.2017 року, відповідач ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , зазначена власником спірної житлового квартири АДРЕСА_2 , на підставі оскаржуваного договору дарування квартири від 15.03.2017 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Приймак А.П., за реєстровим №3-728.

З урахуванням викладених заявником обставин, та наданих доказів на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо правомірності набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Також, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є ефективним захистом прав позивача та є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом арешту майна, жодним чином не позбавляє власника права власності чи права володіння цим майном.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч.9 ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд вважає, що підлягає до задоволення вимога про забезпечення позову шляхом арешту.

Як передбачено ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 149-153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 (номер запису про право власності 19457002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1188344632103),

Стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк» (Код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4).

Боржник: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах якої діє батько ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Роз`яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала складена та підписана 04.01.2021 року.

СуддяО. Я. Ярмола