Ухвала суду № 94006042, 05.01.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17118/20

Провадження № 2-з/344/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міький суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді– Кіндратишин Л.Р.,

з участю секретаря судового засідання Горайською Ю.І.

розглянувши у порядку в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову, заявленого до ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « СІТІ ФІНАНС»,третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача : приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

04.01.2021 від позивача надійшла заява про забезпечення його позову, шляхом зупинення стягнення в межах виконавчого провадження №62427355, від 26.06.2020, що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. на виконання виконавчого напису №13112, виданого 15.05.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. на стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 8579,81 грн., до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за його позовом.

В обґрунтування такої заяви зазначив, що виконання оскаржуваного виконавчого напису порушує його права на отримання заробітної плати в повному обсязі. Крім того, із свого доходу він добровільно сплачує аліменти на двох неповнолітніх дітей. Зустрічне забезпечення просить не застосовувати .

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, у межах вирішення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до наступного.

Як убачається з матеріалів цивільної справи №344/17118/20, провадження за вищенаведеним позовом було відкрито 11.12.2020. Разом з тим, даною ухвалою відмовлено в заяві про забезпечення позову від 10.12.2020, шляхом зупинення стягнення в межах виконавчого провадження №62427355, від 26.06.2020, що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. на виконання виконавчого напису №13112, виданого 15.05.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. на стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Фінансова компанія « Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 8579,81 грн., до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за його позовом.

Така ухвала постановлена, зокрема, з тих підстав, що позивачем не доведено наявності причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішенню. Заявлена вимога не є співмірною з заявленими позовними вимогами. Також, зазначено, що позивачем не вказано про зустрічне забезпечення.

Сама ж заява про забезпечення позову від 10.12.2020 мотивована тим, що виконання оскаржуваного виконавчого напису порушує його права на отримання заробітної плати в повному обсязі. Крім того, із свого доходу він добровільно сплачує аліменти на двох неповнолітніх дітей.

Таким чином, з наведеного вбачається, що подані заяви про забезпечення позову подані з одних і тих же підстав.

16.12.2020 позивачем знову подано заяву про забезпечення позову ( а.с.88), яка повернута ухвалою суду від 18.12.2020 за заявою позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 5, 6 вказаної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи, відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Вказані норми спрямовані на реалізацію статтей 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. А суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи зазначені норми, суд бере до уваги те, що заявник лише посилається на загрозу звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи заявника що в наступному зумовить необхідність нових звернень до суду з метою захисту чи поновлення порушених прав

Тобто заявник, надаючи докази наявності виконавчого провадження, спирається лише на потенційну можливість наявності ризиків без підтвердження їх дійсності.

При цьому суд звертає увагу, що за дійсного настання вказаних ризиків, заявник вправі повторно звернутися із вказаною заявою.

Відхиляючи заяву заявника про вжиття заходів, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду.

Однак, вдруге позивач звертається до суду з відповідною заявою про забезпечення позову, не вказує нові обставини, і надаючи нового доказу в обґрунтування необхідності задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 149-153 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У заяві ОСОБА_1 про забезпечення його позову, заявленого до ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « СІТІ ФІНАНС»,третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача : приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя Кіндратишин Л.Р.