Рішення № 94000702, 31.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10418/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та лютому 2017 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2017 рік без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення у липні 2016 року та лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, і відрахуванням різниці раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015-2017 роки загальним терміном 42 календарних дня з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, і відрахуванням різниці раніше виплаченої суми компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, і відрахуванням різниці раніше виплаченої суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 рік.

Ухвалою судді від 23.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Посилається на те, що наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 23.02.2017 року №91-ос полковника ОСОБА_1 , начальника відділу зв`язку штабу начальника зв`язку штабу Західного регіонального управління (І категорії), звільненого з військової служби у запас за підп.«б» (за станом здоров`я) п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - виключено із списків особового складу Західного регіонального управління (І категорії) та усіх видів забезпечення з 01.03.2017 року. В подальшому, із наданих відповідачем документів з питань грошового забезпечення встановлено, що під час проходження військової служби та звільнення із неї позивачу не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які останній набув у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби. Зокрема, при виплаті грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та лютому 2017 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015-2017 роки та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2017 рік відповідач не врахував у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, яку позивач отримував щомісячно - з 01.01.2016 року по день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що системний аналіз положень ст.ст.9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 року №73, дає підстави стверджувати, що винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористану додаткову відпустку, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку. Винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі. Окрім того, зазначив, що постановою №889 та Інструкцією №73 визначено, що виплата додаткової грошової винагороди обраховується від місячного грошового забезпечення, тобто вона не входить до складу місячного грошового забезпечення. За таких обставин, вважає, що дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та лютому 2017 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015-2017 роки та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди були законними та вчинені відповідно до приписів діючого на той час законодавства. Тому, на його думку, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 23.02.2017 року №91-ос полковника ОСОБА_1 , начальника відділу зв`язку штабу начальника зв`язку штабу Західного регіонального управління (І категорії), звільненого з військової служби у запас за підп.«б» (за станом здоров`я) п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - виключено із списків особового складу Західного регіонального управління (І категорії) та усіх видів забезпечення з 01.03.2017 року.

Як убачається з особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016-2017 роки, до складу грошового забезпечення, з якого йому було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». Зокрема, до обчислення грошової допомоги на оздоровлення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду в таких сумах: у липні 2016 року - 5943,23 грн та у лютому 2017 року - 5943,23 грн.

Крім того, щомісячна додаткова грошова винагорода не включена до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Не погоджуючись з такими діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свої прав.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення у липні 2016 року та лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова №889).

Частиною 5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII; в редакції, чинній на час звільнення позивача із служби).

Згідно п.1 ст.10-1 вказаного Закону, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно абз.абз.1, 2 ч.4 вказаної статті, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом 5 п.1 постанови №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №704, яка набрала чинності з 01.01.2016 року) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Однак відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою №889, до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислено допомогу на оздоровлення, не включено.

Положення щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, містить п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 року №73 (далі - Інструкція №73).

Разом з тим, застосовуючи положення вищенаведеної Інструкції як спеціального нормативно-правового акта, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Окрім цього, суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 року у вищеозначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків:

«Згідно з ч.2 та ч.3 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат».

Матеріалами справи підтверджується, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, виплачувалась позивачу постійно щомісяця - з дня запровадження до дня звільнення його із військової служби, а тому, на думку суду, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 року (справа №817/1427/17).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року (справа №761/17387/17) та ряді інших, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та лютому 2017 року, передбаченої п.1 ст.10-1 Закону №2011-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як наслідок, підлягає задоволенню також і похідна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену у липні 2016 року та лютому 2017 року допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, і відрахуванням різниці раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

У постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Підпунктом 2 п.1 постанови №889 встановлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячну додаткову грошову винагороду: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Як на підставу для не включення до одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, відповідач посилається на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена ст.15 Закону №2011-ХІІ.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців, як уже зазначалось вище, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року (справа №522/2738/17).

Оскільки з 01.01.2016 року і по день виключення позивача із списків особового складу органу Держприкордонслужби додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889, нараховувалась і виплачувалась йому щомісяця, що не заперечувалося та не спростовувалося відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №889.

У численних постановах (зокрема, від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17, від 22.10.2019 року у справі №520/3505/19, від 16.12.2019 року у справі №825/812/17, від 19.02.2020 року у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 року у справі №817/1427/17, від 19.03.2020 року у справі №820/5286/17, від 10.07.2020 року у справі №760/8406/16-а) Верховний Суд сформував правову позицію у цій категорії справ, відповідно до якої щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою №889, належить включати до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

У цьому випадку, на час ухвалення рішення судом, Великою Палатою Верховного Суду було висловлено правову позицію щодо складових грошового забезпечення військовослужбовців, а тому суд при вирішенні справи повинен керуватися саме нею.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015-2017 роки загальним терміном 42 календарних дня та за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, і відрахуванням різниці раніше виплаченої суми компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Абзацом 3 п.14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

На час звільнення позивача з військової служби, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України було визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425 (далі - Інструкція №425).

Відповідно до п.4.9.5 Інструкції №425, у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у підпунктах 4.9.3 та 4.9.4 цієї Інструкції, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно з п.4.9.10 Інструкції №425, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Відрахування з грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (п.4.9.11 Інструкції №425)

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого нараховано позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, та щорічної основної відпустки за 2017 рік, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №889.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його здійснити перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки, та щорічної основної відпустки за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, яку отримував під час проходження військової служби, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При ухваленні судового рішення судом також враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.10.2020 року у справі №826/2205/17, яка є останньою правовою позицію щодо правозастосування в цих спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених стжаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та лютому 2017 року, передбаченої п.1 ст.10-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул.Мечнікова, 16а, м.Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 14321647) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу на оздоровлення у липні 2016 року та лютому 2017 року, передбачену п.1 ст.10-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних років без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул.Мечнікова, 16а, м.Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 14321647) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2015-2017 роки загальним терміном 42 календарних дня без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул.Мечнікова, 16а, м.Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 14321647) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2015-2017 роки загальним терміном 42 календарних дня з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул.Мечнікова, 16а, м.Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 14321647) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», та з урахуванням раніше виплачених сум .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду буде складено до 05.01.2021 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 04.01.2021 року.