
Справа № 909/1294/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2020 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни
до відповідача: Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Карпатська"
про визнання дій АТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Карпатська" щодо відключення електроенергії до кафе "Лісова Казка", що знаходиться в с. Черганівка, вул. Косівська, Косівського району, Івано-Франківської області юридичному споживачу ФОП Кулешір К. Я., незаконними,
представники сторін в судове засідання не з`явилися.
З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суть спору.
ФОП Кулешір К. Я. звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Карпатська" про визнання дій АТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Карпатська" щодо відключення електроенергії до кафе "Лісова Казка", що знаходиться в с. Черганівка, вул. Косівська, Косівського району, Івано-Франківської області юридичному споживачу ФОП Кулешір К. Я., незаконними.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Дана справа, починаючи з 09.12.2020 перебувала на розгляді судді Фрич М. М.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.04.2020 № 998/0/15-20 звільнено Фрич М. М. з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2020 № 20, відповідно до ст. 32 ГПК України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (в редакції від 15.09.2016), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 909/1294/19.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 справу № 909/1294/19 скеровано на розгляд судді Стефанів Т. В.
Ухвалою суду від 22.05.2020 справу прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 23.06.2020.
Розгляд справи в підготовчому судовому засіданні неодноразово відкладався.
Ухвалою суду від 17.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2020.
Розгляд справи по суті неодноразово відкладався.
Про дату та час розгляду справи сторони повідомлялися належним чином - відповідними ухвалами. Разом з тим, суд не визнавав явку сторін в судове засідання обов`язковою.
В судове засідання 28.12.2020 представники сторін не з`явилися.
Однак, 28.12.2020 до суду від позивача, електронною поштою без ЕЦП, надійшло клопотання б/н від 28.12.2020 (вх. № 18392/20) про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вищевказане клопотання, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Частиною 8 ст. 42 ГПК України передбачено таке: якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Враховуючи, що клопотання про відкладення розгляду справи не скріплене електронним цифровим підписом, суд залишає його без розгляду.
На момент ухвалення рішення вказане клопотання в паперовій формі від позивача до суду не надходило.
З приводу відкладення розгляду справи, суд, у попередніх процесуальних документах звертав увагу позивача на те, що:
- явка позивача в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою;
- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;
- розгляд справи в суді обмежено часовими рамками;
- сторони зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов`язками, у відповідності до норм ГПК України;
- позивач не обмежений колом певних осіб для представництва його інтересів при розгляді тої чи іншої справи.
Варто зазначити, що позивач, впродовж розгляду даної справи, неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, а саме:
- 11.02.2020 вх. № 2112/20 (без ЕЦП, позивач приймає участь в іншій справі);
- 17.03.2020 вх. № 4228/20 (без ЕЦП, позивач знаходиться на лікуванні);
- 23.06.2020 вх. № 7579/20 (без ЕЦП, позивач знаходиться на самоізоляції, карантин);
- 07.08.2020 вх. № 9943/20 (без ЕЦП, позивач по рекомендації лікаря залишається вдома під час карантину);
- 17.09.2020 вх. № 12128/20 (без ЕЦП, позивач по рекомендації лікаря залишається вдома під час карантину);
- 02.12.2020 вх. № 16873/20 (без ЕЦП, хвороба позивача), аналогічне клопотання надійшло до суду 04.12.2020 вх. № 17012/20 засобами поштового зв`язку;
- 28.12.2020 вх. № 18392/20 (без ЕЦП, позивач та його представник беруть участь в інших судових засіданнях).
Дії позивача свідчать про зловживання процесуальними правами, що спрямовані на затягування розгляду справи.
Приписами ст. 129 Конституції України визначено, що до переліку основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає в наявності підстав для відкладення розгляду справи по суті.
Правом участі у судових засіданнях як позивач, так і відповідач не скористалися, хоча про дату та час розгляду справи були належним чином повідомлені: відповідача - в судовому засіданні під розписку, позивач - відповідною ухвалою суду від 03.12.2020. Ухвала суду від 03.12.2020 повернулася від позивача до суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Разом з тим, беручи до уваги факт направлення позивачем на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, про дату та час розгляду справи йому було відомо.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Згідно ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Суд наголошує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Господарського процесуального кодексу України.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Крім того, судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Вирішення клопотань стосовно подання (збирання) доказів.
У відповідності до ст. 119 ГПК України, враховуючи карантинні заходи, суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку на подання доказів, поновив відповідний строк та ухвалив приєднати до матеріалів справи докази, а саме копії договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017, рахунку-фактури № 2017/280/55903 від 31.05.2017; акту приймання-здачі виконаних робіт від 07.06.2017; додаткового правочину про зміни до договору про постачання електричної енергії № 01013/01 від 22.03.2016
З урахуванням наведеної норми закону, ухвалою суду від 03.12.2020 витребувано у ФОП Кулешір К. Я. оригінали наступних документів: договору про виконання робіт (послуг) № 22903 від 31.05.2017; рахунку-фактури № 2017/280/55903 від 31.05.2017; акту приймання-здачі виконаних робіт від 07.06.2017; додаткового правочину про зміни до договору про постачання електричної енергії № 01013/01 від 22.03.2016.
Вимоги ухвали суду позивачем не виконано. Пояснень щодо неможливості виконання - не подано.
Щодо зупинення провадження у справі.
19.10.2020 позивач подав суду заяву від 10.10.2020 (вх. № 15606/20) про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 909/240/20 за позовом ФОП Кулешір К. Я. до АТ "Прикарпаттяобленерго" про зобов`язання виконати в натурі п. 1 договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 № 55903 та підключити юридичного споживача ФОП Кулешір К. Я. в електромережу на опорі (сектор 42) до об`єкту кафе-бар "Лісова Казка".
В судовому засіданні 03.11.2020 в задоволенні вищезазначеної заяви відмовлено з огляду на те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України).
Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач для відновлення електропостачання до кафе-бару "Лісова Казка" уклав з відповідачем договір про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 № 55903. Вказує на те, що сторони підписали акт прийому-здачі виконаних робіт від 07.06.2017 за № 2017/280/55903, проте відповідач електропостачання не відновив. Вважає дії відповідача щодо відключення електроенергії незаконними. Зазначає, що відповідач безпідставно вимагає у неї погашення заборгованості за електроенергію попереднього орендаря вказаного об`єкта.
Як вбачається з відзиву на позов № 028/1130 від 24.12.2019 (вх. № 23045/19 від 30.12.2019) відповідач позов не визнає, при цьому вказує наступне:
- згідно зі ст. 1, 26 Закону "Про електроенергетику", який був чинний до 01.07.2019, та п. 1.2, 1.3 Правилах користування електричною енергією споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Проте, між позивачем та відповідачем ніколи не укладався договір про постачання електричної енергії до об`єкту кафе-бар "Лісова Казка". Тому, не міг бути укладений і договір про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 за № 55903 та не міг складатись акт прийому-здачі виконаних робіт від 07.06.2017 за N 2017/280/55903;
- до 24.11.2015 електропостачання кафе-бару "Лісова Казка" здійснювалось згідно з договором про постачання електричної енергії № 01013 від 01.10.2010, укладеним з підприємцем Кулешір С. О. Однак, 24.11.2015 таке електропостачання було припинено за несплату рахунків. Вказаний договір було розірвано 20.03.2016, що підтверджується додатковим правочином від 20.03.2014. А 31.05.2017 Кулешір С. О. (дочка позивачки) звернулася із заявою про підключення зазначеного об`єкта до електропостачання. На підставі цієї заяви Кулешір С. О. було видано договір про виконання робіт (надання послуг) та рахунок-фактура № 2017/280/55903 від 31.05.2017. Однак, такий рахунок-фактура залишився неоплаченим та як наслідок був розірваний згідно з п. 7 договору про виконання робіт (надання послуг);
- відповідно до ст. 15, 16 ЦК України відповідач не порушив будь-яких прав позивача;
- 11.06.2017 прийнято Закон України "Про ринок електричної енергії", яким змінено засади регулювання взаємовідносин між споживачами електричної енергії з електропостачальниками, операторами систем розподілу та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії. Учасниками роздрібного ринку, зокрема, є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, споживач. Відповідач є оператор системи розподілу у розумінні п. 56 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії. Відповідач не заперечує щодо приєднання вказаного об`єкта до мереж оператора системи розподілу та укладення з позивачкою договору про надання послуг з розподілу електричної енергії у порядку, визначеному Кодексом систем розподілу та Правилами. Проте, враховуючи розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім орендарем об`єкта 20.03.2016 та фактичне його від`єднання від електричних мереж енергопостачальника, забезпечення електричною енергією вказаного об`єкта можливо після звернення до нього нового власника або користувача цього об`єкта та отримання ним послуги з приєднання в порядку, визначеному Кодексом систем розподілу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як зазначає позивач, між сторонами даного спору було укладено договір про підключення до електропостачання кафе-бару "Лісова Казка" (надалі - об`єкт). Відповідач цей факт заперечує.
Факт існування між сторонами договірних правовідносин не доведений з огляду на вимоги ГПК України щодо вірогідності доказів.
Позивач представив копії договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 № 55903 (надалі - договір), рахунок-фактуру від 31.05.2017 № 2017/280/55903 (надалі - рахунок) та акт прийому-здачі виконаних робіт від 07.06.2017 за № 2017/280/55903 (надалі - акт).
Так, ці документи містять підписи посадових осіб і печатки філії відповідача. Підроблення цих реквізитів документа не встановлено. Водночас, слід взяти до уваги, що ці документи виконані друкарським способом і в них замовником вказана підприємець Кулешір Світлана Орестівна, наведені її дані, зокрема, код ЄДРПОУ. У всіх документах від руки внесені виправлення, а саме закреслено " ОСОБА_1 " та її код ЄДРПОУ, зверху дописано "Ксенія Ярославівна" та ідентифікаційний код позивача. Ці виправлення сторонами не засвідчені. В договорі та в акті від руки написаний їх номер та дата. Суд зауважує, що зміст послуги визначено як "повторне підключення з врахуванням відключення юридичного споживача в електромережу на опорі (за заявою споживача)".
Також подано додатковий правочин до договору постачання електричної енергії від 22.03.2016 № 01013/1 (надалі - додатковий правочин), в якому номер договору, дата та прізвище, ім`я, по-батькові споживача ОСОБА_2 написані від руки, рік укладення додаткового правочину та його підписання виправлено з 2012 на 2016, відсутні дані щодо договірної величини (обсягів) постачання електричної енергії споживачу.
Позивач оригінали перелічених вище документів суду не представив, про причини неможливості їх подання не повідомив.
Разом з тим, відповідач подав суду договір на постачання електроенергії № 01013 від 01.10.2010, укладений з підприємцем Кулешір Світланою Орестівною, яким передбачено постачання електричної енергії до об`єкта та додатковий правочин до цього договору від 20.03.2014 про його дію до 20.03.2016.
Отже, подані відповідачем докази свідчать про те, що з 01.10.2010 до 20.03.2016 договірні відносини щодо електропостачання до об`єкта існували з ОСОБА_3 , електропостачання було припинено і в кінці травня 2017 вона мала намір його відновити. З огляду на викладене зрозумілим є те, що в договорі, рахунку та акті надруковано в якості споживача саме прізвище, ім`я та по-батькові Кулешір Світлани Орестівни. Внесення виправлень в ці документи не узгоджується з іншими доказами.
Припинення електропостачання до кафе-бару "Лісова Казка" відбулося 24.11.2015, у зв`язку з несплатою рахунків.
Позивач не представив доказів укладення з ним договору на постачання електроенергії до об`єкта. Додатковий правочин при відсутності основного договору та доказів погодження істотних умов договору не дає можливості встановити факт укладення з позивачем договору про електропостачання і те, що таке електропостачання здійснювалось саме до об`єкта.
Відтак, суд не встановив правових підстав для визнання дій АТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Карпатська" щодо відключення електроенергії до кафе "Лісова Казка", що знаходиться в с. Черганівка, вул. Косівська, Косівського району, Івано-Франківської області юридичному споживачу ФОП Кулешір К. Я., незаконними.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Внаслідок недоведеності факту існування між сторонами договірних правовідносин щодо постачання електроенергії у кафе "Лісова Казка", у суду відсутні підстави досліджувати обставини стосовно законності дій відповідача щодо відключення електроенергії у кафе "Лісова Казка".
Інші подані сторонами докази суд не розглядає, так як вони стосуються обставин, що не мають значення для вирішення спору. Такі докази є неналежними (ст. 76 ГПК України).
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 173, 174 ГК України господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, на підставі господарського договору.
Одним із видів господарських договорів є договір енергопостачання. За змістом ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В ст. 26 Закону "Про електроенергетику", який був чинний до 01.07.2019, було передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
В п. 1.2 Правил користування електричною енергією було визначено, що договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" та в п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії.
За приписами ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Суд встановив, що постачання до кафе "Лісова Казка" здійснювалося, до моменту відключення за несплату рахунків, на підставі договору укладеного між відповідачем та підприємцем Кулешір С. О.
Позивач не довів факту існування договірних відносин з відповідачем та виникнення у нього договірних зобов`язань. Відтак, і не довів, що дії відповідача щодо відключення електропостачання до кафе "Лісова Казка" є незаконними.
З огляду на викладене, відповідно до ст. 20 ГК України, ч. 2 ст. 4 ГПК України не встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Варто зазначити, що Господарським судом Івано-Франківської області відмовлено у задоволенні позову ФОП Кулешір К. Я. до АТ "Прикарпаттяобленерго" про зобов`язання виконати в натурі п. 1 договору про виконання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 № 55903 та підключити юридичного споживача ФОП Кулешір К. Я. в електромережу на опорі (сектор 42) до об`єкту кафе-бар "Лісова Казка" (рішення від 24.11.2020 у справі № 909/240/20 набрало законної сили 24.12.2020).
Висновок суду.
В контексті наведено, в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
У даній справі позивач від сплати судового збору звільнений.
Відповідач заявив витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13600 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав договір про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2019 № 2019/12, додатковий правочин № 2020/703 від 26.03.2019, акт приймання-передачі від 26.03.2019, платіжне доручення від 26.03.2020 № 31497, які відповідно до наведених вимог підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Суд вважає, що відповідач неспівмірно до складності справи та обсягу виконаних робіт визначив час, витрачений адвокатом на виконання окремих робіт. Тому, суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 5250 грн 00 коп (проведення попереднього аналізу справи, ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів - 2 год. - 1400 грн 00 коп., складання відзиву на позовну заяву - 2 год. - 1400 грн 00 коп., складання клопотань та заяв з процесуальних питань - 1,5 год. - 1050 грн 00 коп., участь адвоката у судових засіданнях суду першої інстанції - 2 год. - 1400 грн 00 коп.).
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд
у х в а л и в :
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни до відповідача Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Карпатська" про визнання дій АТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Карпатська" щодо відключення електроенергії до кафе "Лісова Казка", що знаходиться в с. Черганівка, вул. Косівська, Косівського району, Івано-Франківської області юридичному споживачу ФОП Кулешір К. Я., незаконними - відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Кулешір Ксенії Ярославівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Карпатська" (вул. Індустріальна, б. 34, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 00131564) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлену відповідачем, в розмірі 8350 (вісім тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 05.01.2021.
Суддя Т. В. Стефанів
Судове рішення № 93998727, Господарський суд Івано-Франківської області було прийнято 28.12.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 909/1294/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: