Ухвала суду № 93991962, 30.12.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 4-с/646/58/2020

Справа № 646/7767/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2020 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Власової Ю.Ю.,

секретар судового засідання – Абдюханова А.І.

учасники справи:

скаржник (боржник) - ОСОБА_1 ,

представник скаржника (боржника) – адвокат Мозгова Оксана Анатоліївна,

виконавець – приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович,

заінтересована особа - суб`єкт оціночної діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ»,

заінтересована особа – публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК»,

заінтересована особа – ОСОБА_2 ,

заінтересована особа – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ», публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2020 року скаржник ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень /а.с. 76-78, а.с. 87-90/, звернувся до суду зі скаргою, якою просить:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. (далі – приватний виконавець) щодо визначення вартості описаного та арештованого майна: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним звіт товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ» (далі - ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ») про оцінку майна від 13 листопада 2020 року;

- зобов`язати приватного виконавця усунути порушення шляхом повторного визначення результатів вартості майна у відповідності до вимог ст. 57 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Обґрунтовує вимоги скарги ОСОБА_1 тим, що в провадженні приватного виконавця знаходиться виконавче провадження № 62348833 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 646/14574/15-ц, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова 04 серпня 2016 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості за договором споживчого кредиту № 11378135000 від 30 липня 2008 року 49342,80 дол США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 22911,62 грн.

12 грудня 2020 року на його адресу надійшов лист приватного виконавця вих. № 7639 від 03 грудня 2020 року, яким його повідомлено про результати оцінки описаного та арештованого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 , - станом на 13 листопада 2020 року вартість майна становить 315300,00 грн. Разом із зазначеним листом копія Звіту про оцінку майна від 13 листопада 2020 року надіслана не була.

Скажник вважає, що вартість майна, яка зазначена у звіті є заниженою, оскільки відповідно до Звіту про оцінку майна № 1-1601/1, що проведена на його замовлення 16 січня 2020 року ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія «ПРОКОНСУЛ», ринкова вартість зазначеного об`єкту становила 638000,00 грн., що еквівалентно 26603,17 доларів США. Крім того, відповідно до Звіту про визначення ринкової вартості цього житлового будинку, що проведена на його замовлення 17 грудня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 , ринкова вартість майна станом на 17 грудня 2020 року становить 739004,72 грн., без урахування ПДВ.

За наведених обставин, на думку скаржника, є обґрунтовані підстави вважати Звіт про оцінку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 , що виконаний ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» 13 листопада 2020 року такою, що не відображає ринкової вартості зазначеного об`єкту.

Посилаючись на правову позицію, що викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, ОСОБА_1 просить задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Ухвалою від 23 грудня 2020 року скарга ОСОБА_1 прийнята до провадження Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Ухвалою цього ж суду від 23 грудня 2020 року приватний виконавець зобов`язаний завчасно до дати судового засідання надати належним чином завірену копію виконавчого провадження № 62348833 з примусового виконання виконавчого листа № 646/14574/15-ц від 04 серпня 2016 року.

На виконання вимог означеного судового рішення, 29 грудня 2020 року приватним виконавцем надано належним чином завірену копію виконавчого провадження № 62348833 з примусового виконання виконавчого листа № 646/14574/15-ц від 04 серпня 2016 року (вх. № 33127) разом із відзивом, у якому просить розглянути скаргу ОСОБА_1 без його участі за наявними матеріалами справи, з урахуванням змісту відзиву та доданих до нього документів.

Також, через канцелярію суду надійшли письмові заяви скаржника ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутністю, в якій просять вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 450 ЦПК України, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Суд викликає або повідомляє у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (ч. 9 ст. 128 ЦПК України).

Заінтересовані особи – суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ», ПАТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_3 , які визначені скаржником у якості учасників судового провадження, повідомлялись судом належним чином засобами електронного поштового зв`язку, телефонного зв`язку, рекомендованого поштового зв`язку, про що у матеріалах справи містяться відповідні докази, проте, у судове засідання не з`явились, про поважність причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надали /а.с. 95-98/.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 450 ЦПК України та встановленого процесуальним законом скороченого строку судового розгляду цієї категорії справ, за відсутності заперечень інших учасників судового провадження, скарга ОСОБА_1 розглядається за відсутністю скаржника, приватного виконавця та заінтересованих осіб - суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ», ПАТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник скаржника адвокат Морозова О.А. вимоги скарги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на обставини та доводи, що у ній наведені. Зазначила, що Звіт про оцінку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 , що виконаний ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» 13 листопада 2020 року, не відображає дійсної ринкової вартості зазначеного об`єкту, що підтверджується Звітами про оцінку майна ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія «ПРОКОНСУЛ» від 16 січня 2020 року № 1-1601/1 та ФО-П ОСОБА_4 від 17 грудня 2020 року. Крім того, Звіт про оцінку майна ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» від 13 листопада 2020 року не відповідає вимогам чинного законодавства (на титульному аркуші відсутні відомості про внесення його до Єдиної бази даних звітів про оцінку; відсутні дані про те, що оцінювач попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивдивого звіту; відсутні документи, що підтверджують наявність трудових відносин між суб`єктом оціночної діяльності та безпосередньо оцінювачем). Крім того, оцінка житлового будинку проведена оцінювачем без особистого огляду, та останнім не надано відповідних доказів, що підтверджують таку неможливість. Відтак, представник скаржника вважає, що Звіт про оцінку майна ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» від 13 листопада 2020 року не може бути підставою для визначення приватним виконавцем результатів оцінки описаного та арештованого майна в рамках примусового виконання судового рішення у ВП № 62348833.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , у відзиві на скаргу приватний виконавець вказує, що норми Закону № 1404-VIII та Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658-ІІІ) не містять обов`язку виконавця проводити перевірку дотримання оцінювачем при проведенні оціночних процедур вимог законів і Національних стандартів та не встановлюють відповідальність саме виконавця за їх недотримання оцінювачем, адже виконавець не наділений професійними знаннями для таких дій. Чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків. Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 і Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц, від 30 липня 2018 року у справі № 23/100-12, від 08 жовтня 2018 року у справі № 910/10063/16, приватний виконавець зазначає, що за змістом ст. ст. 12, 33 Закону № 2658-ІІІ звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Оскільки звіт про оцінку майна складено сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності з урахуванням вимог чинних норм законодавства, в межах відкритого виконавчого провадження, на підставі укладеного договору, приватний виконавець вважає, що ним правомірно використано даний звіт для здійснення подальших виконавчих дій.

Крім наведеного, вважає, що звіти про оцінку, надані скаржником, не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даному судовому процесі і не можуть бути використані приватним виконавцем в межах відповідного зведеного виконавчого провадження, оскільки проведені без дотримання встановленого нормами чинного законодавства порядку проведення оцінки майна у виконавчому провадженні, і не можуть бути прийняті до уваги. При цьому, метою оцінки у звіті оцінювача ФО-П ОСОБА_4 вказана «визначення ринкової вартості для цілей оподаткування», а у звіті ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія «ПРОКОНСУЛ» - «визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для прийняття майнових рішень АТ «УКРСИББАНК», що є додатковим підтвердженням неможливості використання таких звітів для мети виконавчого провадження. Також, ринкова вартість об`єкту оцінки, визначена у цих звітах, не є тотожною та складає відповідно 739004,72 грн. та 638000,00 грн.

Підсумовуючи наведене, приватний виконавець зазначає, що залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, він діяв відповідно до положень Закону № 1404-VIII та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі звітом про оцінку майна, що складений призначеним у відповідному виконавчому провадженні суб`єктом оціночної діяльності.

Заслухавши пояснення представника скаржника адвоката Мозгової О.А., дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги скарги ОСОБА_1 , об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Порядок звернення судових рішень до виконання унормовано положеннями статті 431 ЦПК України.

Судом установлено та не заперечується учасниками справи, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року у справі № 646/14574/15-ц за позовом ПАТ «УКРСИББАНК», на користь позивача стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором споживчого кредиту № 11378135000 від 30 липня 2008 року 49342,80 доларів США, що відповідає 1179963,24 грн. та пеню за несвоєчасне погашення кредиту 22911,62 грн. Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у сумі 6014,54 грн. з кожного та понесені судові витрати в сумі по 69,60 грн. з кожного (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 56773167, 56773332).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 червня 2016 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості за договором споживчого кредиту від 30 липня 2008 року у сумі 49342,80 доларів США, що відповідає 1179963,24 грн., та пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 22911,62 грн. (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 58658839, 58659366).

Цим судовим рішенням стягнуто на користь ПАТ «УКРСИББАНК» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 30 липня 2008 року в розмірі 49342,80 доларів США, що є заборгованістю по кредиту та процентам, а також 22911,62 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На примусове виконання означеного судового рішення, 04 серпня 2016 року Червонозаводським районним судом м. Харкова видані виконавчі листи /а.с. 118, 120/.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання, окрім іншого, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії .

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 20 цього Закону, для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 1, ч. 5 ст. 1 ст.26 Закону № 1404-VIII).

Статтею 28 цього Закону визначено порядок надсилання документів виконавчого провадження.

Так, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника унормовано положеннями статті 48 Закону № 1404-VIII.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації . Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 50 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

За приписами ч.ч. 1-6 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом .

Судовим розглядом установлено, що 15 червня 2020 року на адресу приватного виконавця (вх. № 1929) разом із виконавчим листом № 646/14574/15-ц, виданим 04 серпня 2016 року Червонозаводським районним судом м. Харкова, надійшла заява АТ «УКРСИББАНК», в якій стягувач просив прийняти до виконання виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором у сумі 49342,80 доларів США та пені у сумі 22911,62 грн. /а.с. 119-120/.

Крім того, 15 червня 2020 року на адресу приватного виконавця (вх. № 1937) разом із виконавчим листом № 646/14574/15-ц, виданим 04 серпня 2016 року Червонозаводським районним судом м. Харкова, надійшла заява АТ «УКРСИББАНК», в якій стягувач просив прийняти до виконання виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості по сплаті судового збору по 6615,81 грн. з кожного /а.с. 117-118/.

У зазначених заявах, з метою повного та своєчасного виконання рішення суду, стягувач просив: винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавчого документу (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII); під час видкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт майна (коштів) боржника (ч.ч. 2, 4 ст. 56); зобов`язати боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про його доходи та майно (п. 3 ч. 5 ст. 19 та ч. 5 ст. 26); зобов`язати боржника надати відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку ( (ч. 9 ст. 56); отримати в органах доходів і зборів інформацію про наявні у боржника рахунки, а також про його дебіторську заборгованість (ч. 1 ст. 52 та ч. 1 ст. 54); встановити майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (ст. 53); встановити інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в найм (оренду) індивідуальних банківських сейфів (п. 21 ч. 3 ст. 18); провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому здійснювати таку перевірку не рідше ніж один раз на три місяці (ч. 8 ст. 48); здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника (п. 8 ч. 3 ст. 18).

Додатками до заяв, окрім виконавчих листів, стягувачем визначено: копія Договору про надання послуг № 01/06 від 01 червня 2016 року; копія Додаткової угоди до Договору про надання послуг № 01/06 від 01 червня 2016 року, копія витягу з реєстру боржників від 01 червня 2016 року; копія довіреності представника.

15 червня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62348833 про стягнення на користь ПАТ «УКРСИББАНК» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суми боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 30 липня 2008 року в розмірі 49342,80 доларів США, що є заборгованістю по кредиту та процентам, а також 22911,62 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості. Боржника, яким за цією постановою визначено ОСОБА_1 , зобов`язано подати декларацію про доходи та майно протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації абр внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 134184,47 грн /а.с. 124, зворот а.с. 124/.

Крім того, 15 червня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62350676 про стягнення на користь ПАТ «УКРСИББАНК» з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рівних частках суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6615,81 грн. з кожного. Боржника, яким за цією постановою визначено ОСОБА_1 , зобов`язано подати декларацію про доходи та майно протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації абр внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 661,58 грн /а.с. 122, зворот а.с. 122/.

Означені постанови про відкриття виконавчого провадження отримані скаржником ОСОБА_1 23 червня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с. 125/.

15 червня 2020 року приватним виконавчем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 62350953 /а.с. 126/.

16 червня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою, з метою забезпечення виконання судового рішення, накладно арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1483306,52 грн. /а.с. 127/.

22 червня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках (за переліком, наведеним у постанові) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, як фізичній особі, так і фізичній особі-підприємцю, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1483906,52 грн. /а.с. 129-130/.

Доказів отримання зазначених постанов скаржником ОСОБА_1 матеріали виконавчого провадження не містять.

23 червня 2020 року приватним виконавцем складено акт, відповідно до якого, ним здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 . У ході проведення виконавчих дій двері будинку відчинила особа, яка назвалася боржником, та в категоричній формі відмовився надати доступ до будинку, а також відмовився від підпису у акті. Майновий стан боржника перевірити неможливо. Відомості про понятих у акті приватного виконавця відсутні /а.с. 131/.

13 липня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої, описано та накладено арешт на майно: житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 74,2 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційни номер майна 17610324, що належить боржнику ОСОБА_1 .. Цією постановою приватним виконавцем призначено відповідальним зберігачем майна – ОСОБА_5 /а.с. 133-134/.

03 серпня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої, накладено арешт на грошові кошти, що місяться на рахунку НОМЕР_1 , код валюти 980, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику /а.с. 135/.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна . Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (ч. 3 ст. 57).

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (ч. 5 ст. 57).

Судом установлено, що 16 вересня 2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача АТ «УКРСИББАНК», відповідно до якої, для проведення оцінки майна, що належить боржнику ОСОБА_1 , та визначення його ринкової вартості, останній просив винести постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» /а.с. 137/.

Постановою приватного виконавця від 10 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № 62348833 призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» (сертифікат № 136/20, виданий 27 лютого 2020 року Фондом Державного майна України). Суб`єкту оціночної діяльності постановлено визначити для проведення електронних торгів початкову ціну продажу описаного та арештованого майна – житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 74,20 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» в особі ОСОБА_6 попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від поважних причин від виконання покладених на нього обов`язківпід час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться у постанові. З постановою приватного виконавця суб`єкт оціночної діяльності – суб`єкт господарювання ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» в особі ОСОБА_6 ознайомлений 13 листопада 2020 року. Доказів отримання означеної постанови сторонами виконавчого провадження матеріали виконавчого провадження не містять /а.с. 142/.

13 листопада 2020 року між приватним виконавцем та ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» в особі директора Голуба В.В. (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) укладено Договір на проведення незалежної оцінки майна № 13/22-2020, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з незалежної оцінки майна: житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 74,20 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Сторони Договору погодили, що видом вартості Об`єкта оцінки, що підлягає визначенню за даним Договором, є ринкова вартість (п. 1.1, 1.3) - /а.с. 143-145/.

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Договору Виконавець зобов`язується якісно, своєчасно, добросовісно та відповідно до норм Закону № 2658-ІІІ надавати Замовнику послуги, передбачені п. 1.1 цього Договору; при наданні послуг застосовувати всі необхідні та допустимі законодавством України дії з метою належного виконання умов, визначених даним Договором; забезпечувати об`єктивність оцінки Об`єкта та не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні від дати укладення (підписання сторонами) цього Договору повідомляти Замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки Об`єкта у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили.

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2 Виконавець має право одержувати вільний доступ до Об`єкта оцінки, документації та іншої інформації, що необхідна чи має істотне значення для проведення оцінки Об`єкта; відмовити в проведенні оцінки Об`єкта у випадку виникнення обставин, що заважають проведенню об`єктивної оцінки.

Замовник (приватний виконавець) зобов`язаний забезпечити Виконавця технічною документацією та іншими матеріалами, які на думку Виконавця можуть допомогти йому при наданні послуг за цим Договором; для забезпечення можливості проведення Виконавцем належним чином оцінки Об`єкта, надати Виконавцю вільний доступ до Об`єкта оцінки (п.п. 2.3.3, 2.3.4).

13 листопада 2020 року, тобто у день підписання Договору на проведення незалежної оцінки майна № 13/11-2020, суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» у письмовій формі складено звіт про оцінку майна боржника ОСОБА_1 з висновком про ринкову вартість майна (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ), яка станом на 13 листопада 2020 року становить 315300,00 грн. Звіт складений оцінювачем ОСОБА_7 /а.с. 146-165/.

Як убчається із п. 1.1 Звіту «Припущення та обмежуючі умови», Оцінювач, використовуючи при проведенні оцінки Об`єкту документи та інформацію, що одержані від Замовника, а також інших джерел, не засвідчує фактів, які містяться в цих документах або у складі такої інформації. Використані при проведенні оцінки Об`єкту вихідні дані, які одержані від Замовника, приймаються як достовірні. При проведенні оцінки передбачалася відсутність яких-небудь прихованих чинників, що прямо або побічно впливають на підсумкову величину вартості Об`єкту. Оцінювач припускає відсутність змін площ об`єкту оцінки з моменту видачі правовстановлюючих документів до дати оцінки. У випадку невідповідності даного припущення дійсності, даний звіт підлягає обов`язковому перегляду. Технічні характеристики Об`єкта оцінки прийняті на підставі наданої Замовником документації. Вільний доступ в приміщенні відсутній. Ця обставина опосередковано підтверджується тим, що продаж об`єкту оцінки буде проводитися в примусовому порядку. Оскільки Власник об`єкту оцінки не надає доступу до внутрішніх приміщень об`єкту оцінки, технічний стан об`єкту оцінки припускається задовільним /а.с. 148/.

В якості вихідних даний в оцінці використана наступна інформація, - постанова про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 62348833 від 10 листопада 2020 року; копія постанови про опис й арешт майна від 13 липня 2020 року; копія інформаціної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдинго реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 231975270 від 11 листопада 2020 року; копія технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 08 липня 2008 року /зворот а.а. 148/.

Означений Звіт надійшов у розпорядження приватного виконавця 03 грудня 2020 року, про що міститься відмітка на його титульному аркуші /а.с. 146/.

В матеріалах виконавчого провадження міститься лист від 03 грудня 2020 року № 7639, відповідно до якого, сторони виконавчого провадження повідомлені приватним виконавцем про результати оцінки майна боржника ОСОБА_1 /а.с. 166/.

Приходячи до висновку про часткове задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , суд зазначає, що згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічне положення містить ст. 74 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна скаржника ОСОБА_1 , що підлягає реалізації в рамках примусового виконання судового рішення у ВП № 62348833.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон № 2658-ІІІ.

Положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні (ст. 1 Закону № 2658-ІІІ).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 3 цього Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. < > Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 4 Закону № 2658-ІІІ професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах: практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна; < > рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. < >. Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб`єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону (п. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 4).

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; < > Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами (п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 5).

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону. Права, обов`язки та відповідальність оцінювачів встановлюються цим та іншими законами (ч.ч. 1, 3 ст. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Частинами 1 та 5 статті 9 Закону № 2658-ІІІ визначено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Частиною 6 статті 9 цього Закону унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч.ч. 1-3 ст. 11 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки < >.

Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 цього Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (ч. 1 ст. 13).

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 затверджено НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»), згідно п. 1 якого, Стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ № 2 «Оцінка нерухомого майна»), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна

(нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами,

які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про

оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної

грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної

власності у разі їх продажу.

Пунктами 15, 16 НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до пункту 36 НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Пунктом 50 НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» унормовано, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки

У пункті 51 НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» закріплено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Крім того, статтею 11 Закону № 2658-ІІІ унормований обов`язок замовника оцінки забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Разом із цим, відповідно до пункту 56 НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обгунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Як убачається із звіту про оцінку майна ТОВ «СЕЙМ КОМПАНІ» від 13 листопада 2020 року, всупереч вимогам чинного законодавства, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належить скаржнику ОСОБА_1 , проведена без огляду приміщення і оцінювачем не наведено відповідних доказів про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження.

Суд, у розумінні положень Закону № 2658-ІІІ та НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», критично оцінює визначене оцінювачем у заяві про неможливість особистого огляду об`єкта оцінки, оскільки виконання судового рішення у примусовому порядку не є достатньою підставою для оцінки майна без його безпосереднього огляду, а можливий не допуск до його огляду є лише особистим припущенням оцінювача і не підтверджується жодним доказом.

Відтак, здійснення оцінки майна без особистого огляду є порушенням пункту 56 НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та пунктів один, шість статті 9 Закону № 2658-ІІІ.

Разом з цим, ознайомлення з об`єктом оцінки полягає у дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та у особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, тоді як за приписами статті 11 Закону № 2658-ІІІ замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Вказані порушення оцінювача, допущені ним під час складання звіту, є безумовною підставою для визнання незаконними дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника, а також визнання оцінки такою, що не підлягає застосуванню.

Крім того, при застосуванні суб`єктом оціночної діяльності порівняльного методу визначення ціни об`єкту оцінки, не було підібрано приміщення для порівняння, які подібні до приміщень, яке оцінюється, оскільки з об`єктів, які містяться в звіті неможливо визначити жодної ідентифікуючої ознаки цих приміщень, зокрема, щодо площі вказаних приміщень, стану приміщень, внутрішнього ремонту та ін. Правильність обрання суб`єктом оціночної діяльності об`єктів для порівняння має суттєве значення для визначення реальної ринкової ціни об`єкта оцінки.

Обставина невірного визначення ціни об`єкта нерухомості - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 також підтверджується Звітом про оцінку майна № 1-1601/1, здійсненим ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія «ПРОКОНСУЛ» на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до якого, ринкова вартість даного майна станом на 16 січня 2020 року складає 638000,00 грн., що еквівалентно 26603,17 доларів США, а також Звітом, здійсненим на замовлення ОСОБА_1 ФО-П ОСОБА_4 , відповідно до якого, ринкова вартість майна станом на 17 грудня 2020 року становить 739004,72 грн., без урахування ПДВ, що є значно вищою, ніж вартість цього майна, визначена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ».

Наведене вище узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 755/18751/18 (провадження № 61-3043св20).

Крім того, додатковою умовою для задоволення скарги у цій частині є відсутність у звіті про оцінку майна доказів виконання суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» вимог розділу ІІІ «Порядок реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі та внесення інформації зі звіту про оцінку до Єдиної бази» Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року N 658, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 2018 року за N 677/32129.

Вирішуючи, як похідну, вимогу ОСОБА_1 про визнання недійсним звіт про оцінку майна, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та постанові Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15-ц, та вважає доцільним вимоги скарги ОСОБА_1 задовольнити наступним чином: визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо визначення вартості описаного та арештованого майна та визнати такою, що не підлягає застосуванню, оцінку ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» у формі письмового звіту про оцінку майна боржника ОСОБА_1 та висновок про ринкову вартість майна, що є тотожним із заявленими скаржником вимогами, але більш коректним.

Відхиляючи доводи приватного виконавця щодо необґрунтованості вимог скарги ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), - визначення вартості майна є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів, оскільки виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців, і перевірка правомірності дій приватного виконавця щодо визначення вартості описаного та арештованого майна може бути предметом судового розгляду у справі, що розглядається.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом даного судового спору є саме правомірність дій приватного виконавця щодо визначення ринкової вартості майна для подальшої його реалізації в рамках виконавчого провадження, а не правомірність дій приватного виконавчця щодо проведення оцінки такого майна.

Крім наведеного, відмовляючи у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 у іншій його частини, суд зазначає, що частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII унормовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом № 1404-VIII. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій приватного виконавця.

Відповідно до п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24 квітня 2017 року № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто здійснення органом дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Крім того, відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності в даному випадку приватного виконавця, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) такого суб`єкта поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд не має права зобов`язувати приватного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 1404-VIII можуть здійснюватися лише ним.

За наведених обставин, при вирішенні питання щодо зобов`язання у судовому порядку приватного виконавця усунути порушення шляхом повторного визначення результатів вартості майна, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган та перебирати на себе повноваження приватного виконавця щодо вирішення питань, які законодавством, зокрема положеннями статті 57 Закону № 1404-VIII, віднесено до його компетенції.

Інші доводи скарги ОСОБА_1 та заперечення учасників справи означених висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 81, 260-261, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича щодо визначення вартості описаного та арештованого майна: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту про оцінку майна боржника ОСОБА_1 та висновок про ринкову вартість майна (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ) товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ» від 13 листопада 2020 року.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 в іншій частині, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала у повному обсязі складена і підписана 04 січня 2021 року.

Суддя - Ю.Ю. Власова