Рішення № 93988281, 11.11.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4994/20

Провадження № 2/369/3126/20

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення сплаченого страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення сплаченого страхового відшкодування. Обґрунтовано позов тим, що між ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АМ/8580497, яким було забезпечено цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 .

10.07.2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у настанні вказаної ДТП, з зазначеної постанови вбачається, що дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

До ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування звернувся власник автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 .

На виконання зобов`язань страховик - ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виплатив на користь власника автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 4357,20 грн.

Таким чином, на підставі п.п. 38.1.1 та п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як до страхувальника так і до водія забезпеченого транспортного засобу в порядку регресу перейшло право вимоги ТДВ СК «Альфа-Гарант» яким було сплачено страхове відшкодування за полісом № АМ/8580497.

Просить суд стягнути солідарно на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 4357,20 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2020 року відкрито провадження по справі та справу до розгляду призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У встановлений судом строк сторони не надіслали заперечень щодо такого розгляду справи.

Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками ОСОБА_1 отримав 27 червня 2020 року, що підтверджено зворотнім повідомленням.

Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками ОСОБА_2 отримав 27 червня 2020 року, що підтверджено зворотнім повідомленням.

14 липня 2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яцюк Н.М. Не погоджуючись з позовом представник відповідача зазначив, що невідповідність технічного стану та транспортного засобу Правилам дорожнього руху не підтверджена та не встановлена належним чином. Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2019 року по справі № 369/4994/20 водій притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Тобто під час притягнення водія до адміністративної відповідальності технічний стан Транспортного засобу та його обладнання не були предметом дослідження. Вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП підтверджується саме фактом пошкодження іншого транспортного засобу. Вказані в протоколі про адміністративне правопорушення обставини ДТП не досліджувалися та не перевірялися. Жодне порушення, що б стосувалося розділу 31 ПДР України водієм не було порушено на момент ДТП та не було зафіксовано працівниками поліції чи судом. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 січня 2019 між ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано, у тому числі і від ризику ДТП, автомобіль ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується полісом АМ/8580497 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Термін дії полісу - з 19 січня 2019 року до 18 січня 2020 року включно. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 100000,00 грн., розмір франшизи - 2000,00 грн.

10.07.2019 року приблизно о 14 годині 40 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, д/н НОМЕР_1 , по вул. Соборна 247 в с. Гореничі, Києво-Святошинського району, Київської області, перед виїздом не забезпечив технічно справний стан автомобіля, в результаті чого під час руху відлетіло колесо від транспортного засобу ВАЗ 2103, д/н НОМЕР_1 , та пошкодило транспортні засоби Renault, д/н НОМЕР_2 , та Mercedes, д/н НОМЕР_3 , які рухалися у попутному та зустрічному напрямку, в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №058799, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2019 року справа №369/9671/19.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль марки ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2019 року справа №369/9671/19, ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

При розгляді справи №369/9671/19 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав.

Відповідно до аварійного сертифікату №71-D/56/7 від 12.07.2019 року, складеного ФОП ОСОБА_4 вартість матеріального (розмір) збитку завданого власнику КТЗ, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 , складає 6357,20 грн. без урахування ПДВ.

11.07.2019 року власник автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» з заявою про виплату матеріального збитку.

Згідно страхового акту №ЦВ/19/3380 від 03 вересня 2019 року сума страхового відшкодування за вирахуванням суми франшизи становить 4357,20 грн.

03 вересня 2019 року ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в добровільному порядку перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 4357,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3011 від 03 вересня 2019 року.

Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до підпункту г пункту 38.1.1.статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду , якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, норми спеціального Закону № 1961-IV надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.

Вказане вище положення закону встановлює можливість подання регресного позову у разі якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2019 року справа №369/9671/19, 10.07.2019 року приблизно о 14 годині 40 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, д/н НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.3 а) б) Правил дорожнього руху. Згідно пояснень ОСОБА_1 у постанові суду, свою вину визнав.

Відповідно до п. а) 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Таким чином, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок невідповідності існуючим вимогам Правил дорожнього руху технічного стану транспортного засобу, який перед виїздом водій не перевірив, що в свою чергу призвело до того, що при русі автомобіля відлетіло колесо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на законних підставах керував автомобілем ВАЗ 2103, д/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних договірних відносин не виникало, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (підпункт 38.1.1 пункту 38.1 статті 38) встановлює страховику альтернативу звернення до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, солідарна відповідальність власника транспортного засобу та особи, з вини якої сталося ДТП вказаним законом не передбачена, а тому відсутні правові підстави, які б передбачали солідарну відповідальність власника транспортного засобу (страхувальника) та водія - учасника ДТП нести солідарну відповідальність.

Матеріали справи не містять, а ОСОБА_1 не надані докази у спростування своєї вини у скоєнні ДТП .

Вартість завданого збитку та відповідно, сума страхового відшкодування підтверджується аварійним сертифікатом №71-D/56/7 від 12.07.2019 року, складеним ФОП ОСОБА_4 ; протоколом огляду транспортного засобу від 11.07.2019 року, страховим актом №ЦВ/19/3380 від 03 вересня 2019 року.

Відповідно до статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 грн.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення сплаченого страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» витрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 4357,20 грн. (чотири тисячі триста п`ятдесят сім грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» витрати на судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. (одна тисячя грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (Код ЄДРПОУ 32382598; 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26).

Відповідач 1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 )

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2020 року.

Суддя Пінкевич Н.С.