Рішення № 93982496, 16.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/7575/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 50; ідентифікаційний код 14360506)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18 А; ідентифікаційний код 14345702)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз" (63304, обл. Харківська, м. Красноград, вул. Полтавська, 86; ідентифікаційний код 00156392)

про стягнення 609 999, 95 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18 А; ідентифікаційний код 14345702)

до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 50; ідентифікаційний код 14360506)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз" (63304, обл. Харківська, м. Красноград, вул. Полтавська, 86; ідентифікаційний код 00156392)

про визнання банківської гарантії недійсною

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Григолінський С.О., Гладушевський К.В.

від третьої особи: Рябченко М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Банк Альянс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" про стягнення 609 999, 95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно умов Гарантії Акціонерне товариство "Банк Альянс", безвідклично, безумовно та без заперечень взяло на себе зобов`язання перед бенефіціаром, у випадку порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" зобов`язань по договору поставки виплатити бенефіціару повну суму забезпечення виконання договору поставки, що складає 609 999, 95 грн.

Позивач вказує, що бенефіціаром на адресу Банку була надіслана вимога № 015-03-1534-1 від 21.02.2020 про сплату грошових за гарантією через порушення принципалом зобов`язань за договором поставки.

Відтак, позивач вказує, що враховуючи належне представлення вимоги бенефіціара № 015-03-1534-1 від 21.02.2020, встановлення її достовірності (порушення виконання принципалом зобов`язання з поставки товару у строк, визначений договором), Акціонерним товариством "Банк Альянс" 07.05.2020 було перераховано бенефіціару гарантійний платіж в розмірі 609 999, 95 грн. За таких обставин, позивач вказує, що з моменту здійснення оплати на користь бенефіціара у Банка виникло право регресною вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Банк Альянс" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача та доказів доплати судового збору в розмірі 45, 00 грн.

11.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви, а саме докази надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача та докази доплати судового збору в розмірі 45, 00 грн у встановлених законом порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

30.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження оскільки дана справа потребує детального розгляду та з`ясування всіх обставин.

02.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд залишити без задоволення позовну заяву.

02.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких остання зазначає, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/7575/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.07.2020.

06.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" до Акціонерного товариства "Банк Альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсною банківську гарантію № 17-17/42 від 08.05.2019, видану Акціонерним товариством "Банк Альянс" в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" перед Акціонерним товариством "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 прийнято до провадження судді Баранова Д.О. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" про визнання банківської гарантії недійсною у справі № 910/7575/20, розгляд зустрічного позову призначено спільно з первісним позовом на 29.07.2020.

15.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у підготовчому засідання оголошено перерву до 16.09.2020.

30.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

31.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву.

10.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

15.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копії висновку науково-правової експертизи.

16.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява третьої особи про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2020.

Судове засідання призначене на 16.10.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 справу призначено до розгляду на 25.11.2020.

05.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли доповнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" до пояснень до відзиву АТ "Банк Альянс" на зустрічну позовну заяву.

У судових засіданнях оголошувалися перерви з 25.11.2020 до 09.12.2020 та з 09.12.2020 до 16.12.2020.

У судовому засіданні 16.12.2020 представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом, просив суд відмовити в задоволенні позову. Надав пояснення щодо зустрічного позову, просив суд задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Представник третьої особи просить суд задовольнити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 16.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.03.2017 між ПАТ "Банк Альянс" (далі - гарант) та ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" (далі - принципал) було укладено генеральний договір про надання гарантії № 17-17 за умовами п. 1.2. договір регулює відносини сторін, їх права та обов`язки щодо надання Банком на умовах та у порядку, передбаченому цим договором гарантії на підставі відповідної заяви принципала на користь контрагентів-резидентів для забезпечення виконання зобов`язань принципалом за тендерною документацією та/або договорами, укладеними з резидентами відповідно до тендерної документації.

Гарантія є безвідкличною та діє з дати видачі до 06.03.2020 включно.

На підставі генерального договору про надання гарантії № 17-17 Банк, 08.05.2019, надав банківську гарантію № 17-17/42 на забезпечення виконання ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" умов договору поставки № УБГ 306/015-19 від 06.06.2019 укладеного між ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" та АТ "Укргазвидобування" Філія Бурове управління "Укрбургаз" (далі - бенефіціар).

Згідно умов наданої Гарантії Банк, безвідклично, безумовно та без заперечень, взяв на себе зобов`язання перед бенефіціаром, у випадку порушення ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" зобов`язань по договору поставки, виплатити бенефіціару повну суму забезпечення виконання договору поставки, що складає 609 999, 95 грн.

Такий обов`язок Банку настає після отримання від бенефіціара письмової вимоги, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана гарантія.

Позивач за первісним позовом зазначає, що бенефіціаром, на адресу Банку, була надіслана вимога № 015-03-1534-1 від 21.02.2020 про сплату грошових коштів за гарантією через порушення принципалом зобов`язань по договору поставки.

Означена вимога була отримана банком 04.03.2020 та була надіслана в порядку, визначеному умовами гарантії, через банк бенефіціара. Останній підтвердив автентичність підпису на вимозі та направив SWIFT повідомлення на адресу банку.

Тобто вимога бенефіціара оформлена відповідно до умов гарантії, мала належне представлення та отримана банком в межах строку дії гарантії.

Таким чином, позивач за первісним позовом вказує, що враховуючи належне представлення вимоги бенефіціара № 015-03-1534-1 від 21.02.2020, встановлення її достовірності (порушення виконання принципалом зобов`язання з поставки товару у строк, визначений договором), AT "Банк Альянс" 07.05.2020 перерахував бенефіціару гарантійний платіж в розмірі 609 999,95 грн, що підтверджується платіжним доручення № 3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом вказує, що оскільки 07.05.2020 Банком було перераховано бенефіціару гарантійний платіж в розмірі 609 999, 95 грн, то за таких обставин, з моменту здійснення оплати на користь бенефіціара у Банка виникло право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс", що у свою чергу й послугувало підставою для звернення до суду з позовом.

У поданому відповідачем за первісним позов відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимоги посилаючись на:

- неправомірне здійснення оплати коштів бенефіціару за гарантією при відмові Банку у задоволенні вимоги;

- відсутність правових підстав для виконання Банківської гарантії через закінчення строку її дії та строку встановленого для її виконання;

- недотримання форми Банківської гарантії;

- неналежність сторони бенефіціара по Банківській гарантії;

- здійснення Банком платежу не бенефіціару;

- безпідставність пред`явлення грошових вимог по Банківській гарантії;

- порушення бенефіціаром (покупцем за договором поставки) зобов`язання в частині розрахунків;

- безпідставність прийняття до виконання Банком листа Філія Бурове управління "Укрбургаз" від 22.04.2020 як повторної вимоги.

ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" звертаючись до суду із зустрічним позовом до АТ "Банк Альянс" про визнання недійсною банківської гарантії № 17-17/42 від 08.05.2019, виданої АТ "Банк Альянс" в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" перед АТ "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз", обґрунтовує можливість задоволення позову посилаючись на недотримання форми Банківської гарантії та неналежність сторони бенефіціара по Банківській гарантії.

У поданому відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- принципал помилково вважає, що Банківська гарантія в порушення вимог Положення видана саме Філії Бурове управління "Укрбургаз", а не юридичній особі - бенефіціару АТ - "Укргазвидобування";

- зустрічний позов містить в собі посилання на формальні недоліки форми виданої Банком Гарантії, які прямо не передбачені законом, та немає належного обґрунтування в чому саме полягає порушення прав або законних інтересів принципала в даному випадку або в чому суперечність оспорюваного правочину моральним засадам суспільства або яким чином він зашкодив інтересам держави, що можуть бути підґрунтям для спростування презумпції правомірності виданої Банком Гарантії.

Пояснення третьої особи фактично зводяться до того, що оскільки, гарантійний випадок за наданою АТ "Банк Атьянс" Гарантією є таким, що настав, відповідно третьої особи у цій справі, як замовника, виникло право звернутися до Банку, який видав гарантію, і отримати суму забезпечення виконання зобов`язань по договору. Враховуючи те, що AT "Банк Альянс", як гарант сплатив кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії, то він має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс", у зв`язку з чим на переконання третьої особи вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.

Так, у первісній позовній заяві позивач стверджує про належність представлення вимоги бенефіціара за вих. № 015-03-1534-1 від 21.02.2020, втім суд вказує, що такі твердження не відповідають дійсності, виходячи з наступних підстав.

Положеннями ст. 564 Цивільного кодексу України встановлено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

При тому, суд зауважує, що згідно вимог спірної Банківської гарантії такий строк становить не пізніше 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара.

Згідно ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

За умовами Банківської гарантії № 17-17/42 від 08.05.2019, що видана, як забезпечення виконання зобов`язань по договору поставки УБГ № 306/015-19 від 06.06.2019 гарант зобов`язується виплатити бенефіціару на письмову вимогу будь-яку суму вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 609 999,95 грн не пізніше 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія.

Банківська гарантія є безвідкличною, набирає чинності з дати видачі та діє до 06.03.2020 включно.

Вимога бенефіціара подана через "Укргазбанк" (зареєстрована за номером № 51706/384/2020 від 02.03.2020) до AT "Банк Альянс" прийнята останнім 04.03.2020.

Таким чином, банківська гарантія має бути виконана протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги, тобто, не пізніше 12.03.2020 (включно).

13.03.2020 Банк-гарант проінформував, а фактично відмовив БУ "Укрбургаз" у виконанні гарантії, у зв`язку з неналежністю представлення вимоги.

Як встановлено судом, із аналізу змісту листа БУ "Укрбургаз" адресованого AT "Банку Альянс" від 22.04.2020 за № 015-03-3199-1 слідує наступне:

"Таким чином, у разі незадоволення гарантом вимоги бенефіціара від № 015-03-1534-1 від 21 лютого 2020 р., AT "Укргазвидобування" вимушене буде вжити заходів реагування щодо гаранта, передбачених законодавством України та внутрішніми документами AT "Укргазвидобування".

Крім того, звертаємо увагу, що відмовляючи у задоволенні вимоги про виплату по гарантії АТ "Банк Альянс" послався на невідповідність вимоги та доданих документів умовам банківської гарантії, а саме, на пояснення принципала стосовно порушення бенефіціаром строків та порядку оплати за товар та на настання форс-мажорних обставин, про підтвердження яких він звернувся до Торгово-промислової палати України для отримання національного Сертифікату про їх підтвердження.

Також, відмовляючи у задоволенні вимоги про виплату банківської гарантії AT "Банк Альянс" висловив свою позицію стосовно того, що принципал, враховуючи факти несвоєчасної оплати за товар, мав право на притримання цього товару до виконання AT "Укргазвидобування" обов`язку з оплати отриманого товару".

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача за первісним позовом, що банком гарантом фактично відмовлено бенефіціару у задоволенні вимоги № 015-03-1534-1 від 21.02.2020 по банківській гарантії № 17-17/42 від 08.05.2019.

Доводи, що викладені у первісній позовній заяві не відповідають дійсності та містять суттєві протиріччя та розбіжності у твердженнях Банку, що не узгоджуються відповідно до інформації наявної у листі (вимозі про сплату регресу) банка гаранта від 12.05.2020 №05/1402 та листі бенефіціара від 22.04.2020 № 015-03-3199-1, в якому останній вуазує, що банк відмовив йому у виплаті гарантії.

Так, приписами частини 62 Положення № 639 визначено, що бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії) (ч. 36 Положення № 639).

Умовами Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення № 639) з урахуванням вимог Банківської гарантії № 17-17/42 від 08.05.2019 передбачено, що після розгляду вимоги Бенефіціара ПАТ "Банк Альянс" зобов`язаний виконати одну із двох можливих (альтернативних) дій: або переказати на рахунок бенефіціара суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 609 999, 95 грн. (відповідно до умов Банківської гарантії) або повідомити бенефіціара про відмову у задоволенні його вимоги. При цьому, наведений у Положенні № 639 та в Банківській гарантії перелік можливих дій позивача за первісним позовом, як гаранта під час розгляду вимоги бенефіціара є вичерпним.

Втім, як слідує з матеріалів справи, листом № 05/1402 від 12.05.2020 Банк-гарант звернувся до ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" з вимогою про сплату регресу, відповідно до додатку до листа міститься платіжне доручення № 3 від 07.05.2020 про сплату коштів у розмірі 609 999,95 грн.

В цій вимозі про сплату регресу банк зазначає, що 04.03.2020 ним отримана вимога від бенефіціара за банківською гарантією №17-17/42 від 08.05.2019. Та вже 13.03.2020, з врахуванням писмових пояснень принципала, банк прийняв рішення по вимозі бенефіціара та повідомив про це останнього. Втім, 28.04.2020 банк отримав лист бенефіціара від 22.04.2020 з вимогою про сплату коштів за вимогою від 21.02.2020 №015-03-1534-1.

Однак, суд звертає увагу, що з моменту спливу чинності банківської гарантії (06.03.2020) станом на дату здійснення платежу по вимозі (07.05.2020) минуло щонайменше два з половиною місяці, при цьому, був лист від Банку 13.03.2020 з відмовою від виплати по банківській гарантії.

Окремо суд звертає увагу, що лист АТ "Банк Альянс" від 13.03.2020 №05/856, яким банком було відмовлено у задоволенні вимоги по виплаті гарантії, що не заперечується в подальших листах бенефіціаром та банком, не було надано суду ані позивачем, ані третьою особою, в розпорядженні яких цей лист знаходиться. Така поведінка учасників судом трактується як недобросовісна.

Отже, оскільки протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара Банком-гарантом вимога за № 015-03-1534-1 від 21.02.2020 задоволена не була, та відповідно наразі немає жодних підстав для задоволення листа від 22.04.2020 №015-03-3199-1.

Відтак, суд відзначає, що строк дії банківської гарантії № 17-17/42 від 08.05.2019 закінчився 06.03.2020.

Пунктом 38 Положення № 639 закріплено, що Банк-гарант (резидент) сплачує кошти за гарантією на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені у вимозі.

Частиною 2 ст. 568 Цивільного кодексу України визначено, що гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Згідно ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідальність AT "Банк Альянс" за банківською гарантією перед бенефіціаром обмежується строком дії з 08.05.2019 до 06.03.2020 включно, а вимоги бенефіціара могли бути заявлені виключно в межах передбаченого строку дії гарантії із зазначенням сутності невиконаного (неналежного виконання) зобов`язання та суми невиконання такого зобов`язання принципалом.

Статтею 561 Цивільного кодексу України унормовано, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

При тому, суд зазначає, що законодавець не передбачає можливості видачі безстрокової гарантії. Строк дії гарантії повинен бути вказаний в гарантії і є її істотною умовою. За відсутності умови про строк, гарантійне зобов`язання вважається таким, що не виникло. Вказаний строк є преклюзивним (припиняючим). З його припиненням припиняється обов`язок гаранта виплатити визначену в гарантії суму і, відповідно, кореспондуюче йому право бенефіціара заявляти грошову вимогу гаранту. Незалежно від причин пропуску строку він не може бути зупинений, не може перериватися чи бути поновлений судом.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення зобов`язання, зокрема, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Отже, через неналежне представлення бенефіціаром вимоги, та фактичної відмови Банка у її задоволенні така вимога не може бути повторно розглянута та прийнята до виконання Банком-гарантом відповідно до умов Положення № 639. До того ж така вимога не може бути задоволена Банком після спливу 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара.

Відтак, суд відзначає, що перерахування Банком AT "Банк Альянс" 609 999,95 грн відбулося 07.05.2020, по вимозі в задоволенні якій банком 13.03.2020 було відмовлено, та в період коли AT "Банк Альянс" вже не було зобов`язаною стороною, у зв`язку з чим, доводи відповідача за первісним позовом, щодо перерахування Банком коштів в сумі 609 999,95 грн згідно платіжного доручення № 3 від 07.05.2020 було здійснено на власний ризик.

З умов гарантії та норм права слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами в установлений цією гарантією строк.

За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 № 3-31гс16.

Лист БУ "Укрбургаз" № 015-03-3199-1 від 22.04.2020 поданий після закінчення строку дії банківської гарантії.

Відповідно до п. 44 Положення № 639 визначено умови припинення зобов`язань Банку-гаранта перед бенефіціаром, в тому числі в разі закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії, або настання обставин (події), за яких строк дії гарантії є закінченим.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав в AT "Банк Альянс" для задоволення листа БУ "Укрбургаз" № 015-03-3199-1 від 22.04.2020 за Банківською гарантією, адже, строк її дії закінчився 06.03.2020, тоді, як вимога бенефіціара від 21.02.2020 була розглянута та в її задоволені було відмовлено, решта вимог могли бути задоволені виключно в межах передбаченого строку дії гарантії із зазначенням сутності невиконаного (неналежного виконання) зобов`язання та суми невиконання такого зобов`язання принципалом.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення регресної вимоги AT "Банк Альянс" за первісним позовом та відповідно стягнення з ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" суми коштів у розмірі 609 999,95 грн. за банківською гарантією від 08.05.2019 № 17-17/42.

Що стосується вимог ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" за зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" про визнання Банківської гарантії недійсною, то суд вказує наступне.

Загальний порядок, умови надання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення № 639), розділом І якого, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у Формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

За змістом Положення № 639 гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару.

Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками.

Так, в Положенні № 639 передбачено, що гарантія повинна містити такі реквізити:

1) назву документа;

2) номер, місце складання, дату видачі;

3) повне найменування принципала - юридичної особи, для принципала - фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності);

4) код згідно з ЄДРПОУ - для принципала - юридичної особи-резидента; реєстраційний номер облікової картки платника податків - для принципала - фізичної особи-резидента або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

5) назву валюти, у якій надається гарантія;

6) суму гарантії цифрами та словами;

7) назву валюти платежу, якщо вона відрізняється від валюти, у якій надається гарантія;

8) дату, номер і назву (у разі наявності таких реквізитів) відповідного документа, з якого виникають базові відносини;

9) найменування бенефіціара - юридичної особи, для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності);

10) код згідно з ЄДРПОУ - для бенефіціара - юридичної особи-резидента; реєстраційний номер облікової картки платника податків - для бенефіціара - фізичної особи-резидента або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

11) найменування банку-гаранта;

12) дату закінчення дії або строк дії гарантії чи обставини, за яких строк дії гарантії є закінченим;

13) умови, за яких надається право вимагати платіж;

14) умови щодо зменшення/збільшення суми гарантії (у разі потреби);

15) підпис(и) уповноваженої(их) особи(іб) банку-гаранта;

16) інші умови (за потреби).

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Зміст правочину (його умови) насамперед не повинен суперечити вимогам як ЦК України, так і інших актів цивільного законодавства у формі законів, що належать до актів цивільного законодавства. Закон передбачає вчинення правочинів в усній або письмовій формі (ст. 206 ЦК України). Правові наслідки недотримання вимог щодо форми правочину встановлені статтями 218-220 ЦК України.

В даному випадку цивільним законодавством передбачена вимога до форми банківської гарантії (письмова форма), оскільки, відповідно до статті 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

В статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Банківська гарантія № 17-17/42 від 08.05.2019 викладена у письмовій формі, підписана Головою Правління Банку Фроловою Ю.М. (яка представляє Банк згідно статуту як керівник виконавчого органу без довіреності), містить відбиток печатки Банку, була відображена в бухгалтерському обліку Банку обліку на позабалансовому рахунку № НОМЕР_1 , та складена по формі згідно додатку № 7 до договору поставки, вимогами внутрішніх документів Банку щодо проведення документарних операцій, містить всі передбачені пунктом 26 Положення складові ознаки, для гарантій, окрім коду ЄДРПОУ принципала.

Щодо підстави недійсності Банківської гарантії - неналежності бенефіціара за Банківською гарантією, то дана обставина не відповідає дійсності та спростовується наступним.

Стороною договору поставки, який було укладено за результатами процедури закупівлі (оголошення № 19Т-027 від 10.01.2019) та на забезпечення виконання якого Банком видано Банківську гарантію, визначено саме Акціонерне товариство "Укргазвидобування" Філія Бурове управління "Укрбургаз". В реквізитах сторін договору поставки в графі "Покупець" також зазначено адресу, банківські реквізити, код ЄДРПОУ та індивідуальний податковий номер саме Філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

Разом з тим, у поданому відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач відзначає, що чисельні документи, які подавалась Принципалом для участі в тендерній закупівлі адресовані саме Філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", як приклад, довідка Головного управління ДФС у м. Києві про те, що принципал не має податкової заборгованості станом на 19.01.2019 та лист принципала від 01.04.2019 № 366/04. Означені докази додані відповідачем до поданого відзиву.

Згідно даних сайту Міністерства юстиції України вказана філія має окремий код ЄДРПОУ 00156392 хоча і не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.07.2020 року додається), та має власний індивідуальний податковий номер як юридична особа.

Банком у виданій Банківській гарантії вірно зазначено найменування юридичної особи в якості бенефіціара - Акціонерне товариство "Укргазвидобування" та зазначено реквізити відокремленого підрозділу вказаної юридичної особи - Філії Бурове управління "Укрбургаз", що не суперечить вимогам пункту 26 Положення № 639.

Положення № 639 не містить прямої заборони щодо зазначення в якості реквізитів бенефіціара за Банківською гарантією коду ЄДРПОУ та ІПН відокремленого підрозділу юридичної особи - бенефіціара.

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. В цій же статті закріплено право суб`єктів господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Статтею 58 Господарського кодексу України передбачено право відкриття суб`єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

У свою чергу, приписами ст. 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та здійснює всі або частину її функцій. Отже, відокремлений підрозділ - це підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням, здійснює всі або частину її функцій, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Юридичні особи передають філіям і представництвам певне майно та затверджують положення про них, що визначають зміст і порядок їхньої діяльності. Однак юридично власником цього майна залишається юридична особа, тому що філії та представництва не мають правосуб`єктності. Філії та представництва виступають лише як відокремлені частини юридичної особи, що їх створила. Для здійснення функцій від імені юридичної особи остання видає довіреність призначеному нею керівникові філії або представництва, за якою вони мають право укладати договори та інші правочини від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих повноважень. Керівник або інша посадова особа філії на підставі виданої довіреності діє саме від імені та в інтересах юридичної особи, а не від імені філії або представництва.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом, стосовно помилковості тверджень позивача за зустрічним позовом, щодо того, що Банківська гарантія в порушенням вимог Положення № 639 видана саме Філії Бурове управління "Укрбургаз", а не юридичній особі - бенефіціару - Акціонерному товариству "Укргазвидобування".

Також, суд вважає за необхідні відзначити, що за вимогою бенефіціара Банком було здійснено платіж за Банківською гарантією саме юридичній особі бенефіціару - Акціонерного товариства "Укргазвидобування", що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням Банку № 3 від 07.05.2020.

Що стосується тверджень позивача за зустрічним позовом щодо обставин для визнання недійсною Банківської гарантії з підстав невідповідність строку її дії, строку дії ліміту, передбаченому в договорі гарантії, то як про це вказує відповідач на зустрічним позовом та з чим у свою чергу погоджується суд, між Банком та принципалом укладено договір гарантії.

Згідно умов вказаного правочину на дату видачі Банківської гарантії діяла редакція пункту 1.4. вказаного договору гарантії в редакції договору про внесення змін № 1 від 14.12. 2017, яким було визначено строк дії ліміту, що зазначений в пункті 1.2. договору, до 12.12.2019.

Банком було видано Банківську гарантію зі строком дії - до 06.03.2020, що, на думку принципала, є порушенням умов договору гарантії в частині порушення строк дії ліміту.

Хоча самим принципалом додано до зустрічної позовної заяви договір про внесення змін № 2 від 06.09.2019 до договору гарантії, яким було подовжено строк дії ліміту, що зазначений в пункті 1.2. договору гарантії, до 31.12.2021.

Надання даного документу принципалом свідчить про неоднозначність його правової позиції та дана підстава для визнання Банківської гарантії недійсною є такою, що не ґрунтується на положеннях закону, оскільки, самим принципалом в подальшому схвалено подовження строку дії ліміту шляхом підписання з Банком договору про внесення змін № 2 від 06.09.2019 до договору гарантії.

Таким чином, видана Банком Банківська гарантія відповідає умовам договору гарантії, зокрема, строку дії ліміту (п. 1.4. договору гарантії).

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 916/319/19 під час дослідження обставин визнання правочину (банківської гарантії) недійсним судом касаційної інстанції було здійснено наступні висновки щодо підстав недійсності банківської гарантії як одностороннього правочину, сутність яких полягає в наступному.

Касаційний суд зазначив, що "Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно із статтями 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому судами враховано, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства..".

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що не зазначення в Банківській гарантії коду ЄДРПОУ принципала не може слугувати тією підставою, з якими норми чинного законодавства обумовлю можливість визнання правочинів недійсними.

За таких підстав, наведені позивачем обставини з якими останній обумовлює визнання спірного правочину недійсним, не мають своїм наслідком визнання такого правочину недійсним у розумінні положень.

При тому, суд констатує, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, в чому саме полягає порушення прав та/або законних інтересів принципала в даному випадку, або в чому суперечність оспорюваного правочину моральним засадам суспільства, або яким чином він зашкодив інтересам держави, що можуть бути підґрунтям для спростування презумпції правомірності виданої Банком гарантії судом.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 910/7558/19 суд також відзначив: "6.3. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

6.4. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

6.5. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин..."

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи із викладеного вище, з врахуванням встановлених обставин та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" при зверненні до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" про визнання Банківської гарантії недійсною, не доведено наявності підстав з відповідними засобами доказування з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі положень ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а судом у свою чергу таких підстав не встановлено.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відтак, всім іншим доводам та міркування сторін оцінка не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом в ході розгляду даної справи обставин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовами, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 50; ідентифікаційний код 14360506) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18 А; ідентифікаційний код 14345702), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз" (63304, обл. Харківська, м. Красноград, вул. Полтавська, 86; ідентифікаційний код 00156392) про стягнення коштів (регресної вимоги) в розмірі 609 999, 95 грн - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу за первісним позовом не відшкодовуються.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18 А; ідентифікаційний код 14345702) до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 50; ідентифікаційний код 14360506), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз" (63304, обл. Харківська, м. Красноград, вул. Полтавська, 86; ідентифікаційний код 00156392) про визнання Банківської гарантії № 17-17/42 від 08.05.2019 недійсною - відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору позивачу за зустрічним позовом не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 31.12.2020

Суддя Д.О. Баранов