Рішення № 93980639, 17.06.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №761/1286/20

Провадження № 2/752/4566/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.06.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Петрова Є.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису №2437 від 31.08.2019 року таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог закону, оскільки сума заборгованості за укладеним між ним та відповідачем Договором не є безспірною. Банком не було надано нотаріусу документів на підтвердження наявної заборгованості та належного повідомлення позичальника про порушення основного зобов`язання.

Крім того, зазначає, що дійсно ним у 2012 році було отримано споживчий кредит в ПАТ «БАНК РУССКИЙ СТАНДАРТ» для придбання техніки в мережі магазинів «Фокстрот», однак суму отриманого кредиту ним було виплаченого в повному обсязі, умови договору виконано належним чином. За згодою на його адресу надійшла банківська картка, яку ним активовано не було та нею він не користувався.

На даний час виконавчий напис знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Вольф Т.Л., постановою якої від 15.11.2019 р. відкрито виконавче провадження №60614252.

З врахуванням викладених обставин позивач просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розумової О.І. №2437 від 31.08.2019р. про стягнення з нього на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 35 993,85 грн. таким, що не підлягає виконанню.

03.03.2020 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі.Орозгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.08.2019 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.В. чинено виконавчий напис за № 2437, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» суми боргу в розмірі 35 143,85 грн. та плати за вчинення виконавчих дій у розмірі 850,00 грн., а всього 35 993,85 грн.

Відповідно до виконавчого напису нотаріуса між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК РУССКИЙ СТАНДАРТ», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» було укладено кредитний договір №95901953 від 16.03.2012 року.

(а.с.7)

15.11.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № 60614525 з виконання виконавчого напису № 2437 від 31.08.2019 р.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог закону, оскільки сума заборгованості за укладеним між ним та відповідачем Договором не є безспірною. Банком не було надано нотаріусу документів на підтвердження наявної заборгованості та належного повідомлення позичальника про порушення основного зобов`язання.

15.03.2012 року позивачем було отримано споживчий кредит № 95901953 в ПАТ «БАНК РУССКИЙ СТАНДАРТ» для придбання техніки на суму 2 699,00 грн. на строк до 16.01.2013 р.

(а.с.8-10)

Згідно з ч.1 статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595.

У відповідності зі ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1, 3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 із змінами внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 № 662.

Постановою Кабміну № 662 до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункт 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на що, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Як вбачається з виконавчого напису, стягувач звернувся з заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 95901953 від 16.03.2012року зі строком виконання 16.01.2013 р..

Тобто, на момент звернення Банку до приватного нотаріуса минуло більше трьох років з моменту порушення права Кредитора на отримання заборгованості, а тому вчинення виконавчого напису поза межами трирічного строку є порушенням п.3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Крім того, позивач заперечує факт отримання будь якого повідомлення про порушення зобов`язання за кредитним договором, що є обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису.

На спростування зазначених обставин будь-яких доказів в порушення вимог ст.81 ЦПК України з боку відповідача надано не було.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність порушень при вчиненні виконавчого напису від 31.08.2019 року.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2019 року між позивачем та адвокатом Адамович Н.Є. було укладено Договір № 5 про надання правової допомоги, на підставі якого 10.06.2020 року було складено Акт приймання -передачі виконаних робіт, відповідно до якого сума наданої правової допомоги складає 3000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат представником позивача було додано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.06.2020 року та рахунок -фактура №1 від 20.12.2019 року про сплату суми позивачем на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи,

Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Враховуючи викладене вище, складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат, понесених останнім під час розгляду справи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню. виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною 31.08.2019 р., за реєстровим номером 2437 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором в розмірі 35993,85 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (ЄДРПОУ 34186061, м.Київ, вул.Саксаганського, 105) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя