Ухвала суду № 93977041, 30.12.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/3207/20

2/465/3472/20

Ухвала

про самовідвід

"30" грудня 2020 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк», третіх осіб - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

Позивачка звернулася в суд із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 11 червня 2020 року подану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2020 року матеріали позовної заяви повернуто позивачу.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Не погоджуючись із даною ухвалою,представник позивачки - адвокат Ляхов О.В. подав апеляційну скаргу.

За результатами розгляду апеляційної скарги, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів прийшла до переконання, що позовна заява ОСОБА_1 , складена адвокатом Ляховим О.В. у відповідності до вимог ст.175 ЦПК України, зміст позовних вимог не суперечить закону, прохальна частина є зрозумілою.

Відповідно до протоколу передачі сулової справи раніше визначеному складу суду від 29 грудняя 2020 року справу передано судді Кузь В.Я. для продовження розгляду.

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що як суддя підлягаю самовідводу з наступних підстав.

Так, моє ставлення до оцінки матеріалів позовної заяви уже висловлене у скасованій ухвалі, а відтак, даний факт є тією обставиною, що викликатиме сумнів у моїй неупередженості при повторному вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Так, суддею ОСОБА_2 зверталась увага позивача на недоліки позовної заяви та порядок їх усунення. Суддею вже висловлена позиція відносно позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об`єктивності під час розгляду справи, заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд –

постановив:

Самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк», третіх осіб - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задоволити.

Матеріали судової справи №465/3207/20 (судове провадження № 2/465/3472/20) передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь