Рішення № 93974115, 29.12.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2960/20

ЄУН 226/2960/20

Провадження № 2/226/1000/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2020 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Клепка Л.І.,

за участю секретаря Тіссен О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, отриманої внаслідок трудового каліцтва, в обґрунтування якого вказав, що з відповідачем він перебував у трудових відносинах з 05.02.20020 по 29.10.2020року, працюючи гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем в шахті.

21.08.2020 року під час роботи з ним трапився нещасний випадок, під час якого він отримав ушкодження в виді забитої рани лівого передпліччя з пошкодженням променевого нерву, парезу лівої кисті та садна ділянки лівого променевого суглобу. Отримання ним трудового каліцтва підтверджується Актом форми Н-1/п.

Висновком МСЕК від 20.10.2020року йому встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 25%.

Посилаючись на те, що отримання травми призвело до настання негативних для нього наслідків, які полягають у спричиненні йому фізичного болю та моральних страждань, які тривають до теперішнього часу, неможливості працювати за обраною професією та втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 35000 грн.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач, не заперечуючи того, що позивач перебував з ним у трудових відносинах і 21.08.2020року з ним під час роботи з ним стався нещасний випадок, підтверджений актом форми Н-1/П, проти позовних вимог заперечує і на обґрунтування своєї позиції зазначає, що за результатами розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з позивачем, було встановлено, що особою, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони і гігієни праці є сам позивач, а не підприємство, на якому він працював. Так як вини роботодавця при розслідуванні нещасного випадку не встановлено, роботодавець, на думку представника відповідача, не може нести відповідальність за порушення позивачем Правил безпеки. Крім цього, у відзиві на позов відповідач звертає увагу, що, вимагаючи відшкодування моральної шкоди, позивач не наводить жодного доказу на підтвердження заподіяння йому моральних страждань, не надає висновку експерта щодо її настання, а визначений ним розмір моральних страждань є необґрунтованим і виходить за межі розумності і справедливості. Також зазначає, що висновок МСЕК, яким позивачу встановлено 25% втрати працездатності строком до 01.11.2021року без встановлення групи інвалідності, не є підтвердженням факту спричинення йому моральної шкоди. До того ж, цим позивач не позбавлений права на працю, отримав страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячні платежі, що компенсували йому втрачений заробіток. Зазначаючи на вказані обставини, відповідач просить суд повністю відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Судом встановлено, що з 05.02.2020року по 29.10.2020року позивач перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним Товариством «Шахтоуправління «Покровське», де працював гірником підземним з ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем в шахті, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.10).

29.10.2020року його було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

21.08.2020 року під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом форми Н-1/П (а.с.13-21).

Згідно викладених в акті обставин, 21.08.2020 позивач ОСОБА_1 під час виконання наряду о 10.00год. в районі розташування стрічкового конвеєра 2ЛТ-100 №3 на підошві виробки вирішив вручну висмикнути частково присипаний гірничою масою відрізок канату, який частково вивільнився, внаслідок чого ліва рука ОСОБА_1 різко змістилася в бік стрічки конвеєра , по якому в цей час транспортувалася гірнича маса, і була затягнута між стрічкою нижньої гілки конвеєра та роликоопорою. В цей день о 19.55год. ОСОБА_1 звернувся за наданням йому медичної допомоги до травматологічного відділення КНП «Мирноградська ЦМЛ». Причиною настання нещасного випадку зазначено застосування потерпілим небезпечних прийомів у роботі; здійснення ним вивільнення фрагменту каната d 20 з-під гірничої маси в безпосередній близькості від стрічкового конвеєру під час транспортування гірничої маси; порушення п.1.11 «Інструкції з охорони праці з безпечного виконання робіт та поведінки в шахті ГРП по РГВ». Особою, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці зазначено ОСОБА_1 . Акт позивачем не оскаржено.

Згідно висновку МСЕК від 29.10.2020року позивачу за наслідками травми вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності з датою переогляду 29.10.2020 року (а.с.11).

Відповідно до епікризу з історії хвороби позивача, при зверненні до медичного закладу йому було встановлено діагноз: забиті рани с/З-н/З лівого передпліччя з пошкодженням променевого нерву, парез лівої кисті, садно в області лівого променевого суглобу, травматична невралгія лівого променевого нерву. Травма виробнича 21.08.2020, потребує стаціонарного, оперативного лікування з 21.08.2020року (а.с.12).

Надавши оцінку спірним правовідносинам та дослідженим доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно Конституції України, життя і здоров`я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, який в силу ст.160 КЗпП України має здійснювати постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, згідно ст.173 цього Кодексу відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд бере до уваги конкретні обставини нещасного випадку, дії позивача, характер отриманого ним ушкодження здоров`я, пов`язані з ним фізичні та моральні страждання, відсоток втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, настання для позивача негативних наслідків і, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 тисяч гривень.

Судом не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про недоведеність позивачем моральної шкоди як такі, що не грунтуються на вимогах законодавства, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 зазначається, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, на що звертає увагу відповідач, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

До того ж, травмування позивача мало місце під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві з небезпечними та шкідливими умовами праці, на якому виробничі процеси та види робіт супроводжуються об`єктивними факторами, які створюють загрозу для здоров`я та життя працівників.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру та від сплати судового збору звільнений на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто в сумі 600,28 грн.

На підставі ст.ст.43,46 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст..9 Закону України «Про охорону праці», керуючись ст.ст. 2,5.6,12,13,259,352,354,355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (ЄДРПОУ 13498562), місце розташування: м. Покровськ, Донецька область, пл. Шибанкова, буд. 1А, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (ЄДРПОУ 13498562), місце розташування: м. Покровськ, Донецька область, пл. Шибанкова, буд. 1А, на користь держави судовий збір в розмірі 600 (шістсот) гривень 28 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І.Клепка