Ухвала суду № 93973358, 14.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/334/18

Провадження №1-в/127/731/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Свистун О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у режимі відеоконференції з Державною установою «Вінницька виправна колонія (№86)» клопотання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, проживаючого до засудження в АДРЕСА_1 , який раніше засуджувався:

30.05.2002 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

02.02.2004 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК України, з урахуванням положень ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць;

14.02.2005 року Полтавським районним судом Полтавської області за ст. 391 КК України, з урахуванням положень ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

01.08.2006 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ст. 391 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

10.09.2007 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

01.12.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

14.05.2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

По даній справі засуджений: 01.04.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора Коцаги О.С.,

представника Державної установи «Вінницька

виправна колонія (№86)» Стебла Я.В.,

засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Хоміча О.О.,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86)", характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, став на шлях виправлення. Просить умовно-достроково звільнити його від відбування покарання.

Засуджений ОСОБА_1 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав клопотання та просить його задовольнити. Пояснив, що в установі був працевлаштований, однак на даний час не працює. До дисциплінарної відповідальності не притягувався. Вважає, що став на шлях виправлення, оскільки зрозумів свої помилки та немає наміру вчиняти злочини.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Хоміч О.О. підтримав клопотання засудженого та просив його задовольнити, оскільки засуджений довів своє виправлення

В судовому засіданні представник Державної установи «Вінницька виправна колонія (№86)» ОСОБА_2 пояснив, що засуджений на даний час не працевлаштований з власних переконань. Засуджений характеризується посередньо, не заохочувався адміністрацією установи, до дисциплінарної відповідальності притягувався один раз. При розгляді питання про умовно - дострокове звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України адміністративною комісією установи було відмовлено, оскільки засуджений не довів своє виправлення. В задоволенні клопотання засудженого просив відмовити.

Прокурор Коцага О.С. заперечив проти задоволення клопотання засудженого, оскільки він неодноразово був засуджений, однак на шлях виправлення не став та продовжував вчиняти злочини. Засуджений не працює, немає заохочень. Вважає, що засуджений не довів своє виправлення.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2019 року, згідно якого він засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

Початок строку покарання рахується з 02.10.2018 року, кінець строку покарання 27.11.2021 року.

Станом на 13.11.2020 року засуджений відбув 2/3 строку покарання, що надає йому формальне юридичне право на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відповідно до ст. 81 Кримінального кодексу України.

Частинами 1- 3 статті 81 Кримінального кодексу України встановлено, що до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому таке звільнення може бути застосоване до засуджених після фактичного відбуття ними не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Разом з тим, висновки про те, чи довів засуджений своє виправлення можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, відношення до праці.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Враховуючи встановлені обставини, особу засудженого, суд дійшов переконання, що факт виправлення засудженого через сумлінну поведінку та ставлення до праці не відповідає фактичним обставинам справи.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що засуджений на даний час відбуває покарання в в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)».

З матеріалів оглянутої в судовому засідання особової справи вбачається, що засуджений характеризується посередньо, дисциплінарних стягнень немає, в установі не працевлаштований з власних переконань, жодного разу не заохочувався.

Як вбачається з характеристики засудженого ОСОБА_1 від 13.10.2020 року за час відбування покарання в установі засуджений характеризується посередньо, не притягався до дисциплінарної відповідальності, адміністрацією установи не заохочувався, навмисно ухиляється від праці. В установі не працевлаштований. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. По відношенню до представників адміністрації поводиться ввічливо з метою поблажливого ставлення до себе. Намагається утримувати спальне місце та приліжкову тумбочку у чистоті та порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Уникає виконання робіт із благоустрою установи. Заходи виховного та режимно-профілактичного характеру відвідує, та не завжди робить для себе належні висновки. Участь в програмах диференційованого виховного впливу приймає, соціально-корисні зв`язки з рідними та близькими підтримує.

Згідно витягу із протоколу № 9 від 05.05.2020 року комісія установи прийняла рішення про відмову засудженому в клопотанні перед судом про заміну покарання більш м`яким, як особі, що не стала на шлях виправлення.

Згідно витягу із протоколу № 22 від 17.11.2020 року комісія установи прийняла рішення про відмову засудженому в клопотанні перед судом про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, як особі, що не довела своє виправлення.

Виходячи з приписів ст. 81 КК України, головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а саме виправлення засудженого, що доводиться сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період відбування покарання у виправній установі.

Як вбачається із матеріалів клопотання та матеріалів особової справи, ОСОБА_1 раніше неодноразово був засуджений, в тому числі, за вчинення умисних корисливих злочинів, однак, після звільнення з місць позбавлення волі знову скоював нові злочини. Наведене свідчить про значну суспільну небезпеку засудженого та схильність останнього до скоєння злочинів.

Суд зазначає, що відбуття певного строку покарання саме по собі не доводить виправлення засудженого в розумінні положень ч. 2 ст. 81 КК України, так як для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього періоду відбування покарання довів своє виправлення.

Як встановлено в судовому засіданні, засуджений на даний час не працевлаштований з власних переконань, характеризується посередньо, не заохочувався адміністрацією установи. При розгляді питання про умовно - дострокове звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України адміністративною комісією установи засудженому було відмовлено, оскільки засуджений не довів своє виправлення.

На думку суду, в судовому засіданні не встановлено обставин, достатніх для висновку про те, що засуджений довів своє виправлення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 369-372, 376, 392-395, 532, 537, 539 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя