Ухвала суду № 93973174, 30.12.2020, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1390/18

Провадження №:2-з/138/30/20

УХВАЛА

Іменем України

30 грудня 2020 року м. Могилів-Подільський

Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Цибульський О.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «МПТ-71» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «МПТ-71» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про надання цільової поворотної фінансової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з заявою про забезпечення позову в вказаній вище цивільній справі. В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 16.05.2018 було вирішено накласти арешт на нерухоме майно відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання цієї ухвали 25.05.2018 державною виконавчою службою м. Києва накладено арешт на нежитлове приміщення за вказаною адресою, що належало на праві приватної власності відповідачу. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17.07.2018, ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 16.05.2018 змінено та накладено арешт на усі кошти та рахунки, що належать відповідачу. На підставі чого постановою від 17.08.2018 старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві знято арешт з вище вказаного нежитлового приміщення. Постановою Верховного Суду України від 12.02.2020 ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17.07.2018 скасовано. Скориставшись тим, що розгляд касаційної скарги затягнувся майже на два роки, відповідач відчужив нерухоме майно, яке було арештоване з метою забезпечення позову.

Тобто на момент розгляду спору існують ризики, які можуть ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду, оскільки відповідач може вчинити дії щодо відчуження чи обтяження належного йому майна. Тому для забезпечення реального виконання рішення суду, заявник просить накласти арешт на усі банківські рахунки відповідача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову з доданими матеріалами, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав:

відповідно до п.п. 4.5.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із ч.1 та ч.2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до висновку зробленого у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №320/3560/18, арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Частиною 1 ст.153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відтак, враховуючи вище викладене, та те, що ОСОБА_1 не надано відомостей про наявність у відповідача рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, та відсутність належного обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.149-154, 258-261,353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «МПТ-71» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «МПТ-71» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про надання цільової поворотної фінансової допомоги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.Є.ЦИБУЛЬСЬКИЙ