Ухвала суду № 93973064, 29.12.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3585/20

УХВАЛА

29 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої- судді Саєнко О.Б., при секретарі - Кобенда Ю.О.

за участю: прокурора- Степанюк О.П., малолітнього потерпілого - ОСОБА_1 , законного представника малолітнього потерпілого- ОСОБА_2 , захисників: Маркової О.В., Хоміча О.О., обвинувачених: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перекладача- Волос В. С.,

розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування , подані клопотання сторін кримінального провадження у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17.03.2020 до ЄРДР за №12020020000000131 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.301 КК України,-

УСТАНОВИВ:

З 23.12.2020 року в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В даному підготовчому засіданні прокурор Степанюк О.П., просила призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, в яке викликати свідків згідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, а також підтримала подане письмове клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, оскільки такий строк спливає та ті ризики які стали підставою його застосування не відпали, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - обвинувачуються у вчинені особливо тяжкого злочину; не мають постійного місця роботи чи навчання, джерел доходу; можуть вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачуються; можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на малолітнього потерпілого, що проживав разом з обвинуваченими та опікуном якого є ОСОБА_3 та незаконно впливати на свідків; сприяти переховуванню інших співучасників злочину, окрім цього ОСОБА_6 раніше судимий на території Республіки Австрія.

29.12.2020, через канцелярію суду від захисника Маркової О.В. надійшло клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу, яке мотивовано тим, що на її думку ризик переховування від слідства та судуОСОБА_3 є не доведеним оскільки обвинувачена раніше від слідства та суду не переховувався, крім того стороною обвинувачення не повідомлено жодних фактичних даних та ненадано доказів наявності наміру ухилення та наявності такого ризику; ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків є не доведеним, оскільки стороною обвинувачення не наведено жодних фактичних даних щодо того, що обвинувачена раніше впливала на потерпілого чи свідків, або має намір такого впливу; ризик вчинення нових кримінальних правопорушень є недоведеним, оскільки стороною обвинувачення не повідомлено жодних фактичних даних та не надано доказів наявності наміру вчиняти нові злочини.

Вказала, що її підзахисна жодним чином не перешкоджає встановленню істини у кримінальній справі, вину у скоєному визнає та не має будь-якого наміру переховуватися від суду, позбавлена можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені. ОСОБА_3 немає потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта так як, під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблений висновок експерта. Не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи, що ОСОБА_3 вже значний час знаходиться в слідчому ізоляторі та є людиною схильною до психічних розладів, водночас, умови тримання осіб, узятих під варту, з позиції сторони захисту, можуть сприяти значному погіршенню стану її здоров`я.

Зазначає, що дана стаття за якою обвинувачується її підзахисна викликає великий резонанс у суспільстві та осіб яких тримають під вартою, тому неодноразово з боку інших обвинувачених була побита, залякана, що загрожувало її здоров`ю. У зв`язку з чим вона як захисник була змушена звернутися з листом до начальника УВП для вжиття заходів щодо співкамерниці ОСОБА_3 , яка застосовувала до останньої заходи фізичного та психологічного тиску.

Зазначає, що ОСОБА_3 , раніше не судима, має постійне місце проживання за новою адресою: АДРЕСА_1 , офіційно працевлаштована, а також зобов`язується з`являтися до суду за викликом, тому просить змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання що ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та покласти на ОСОБА_3 обов`язки:прибувати за кожною вимогою до суду;прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

До даного клопотання захисником додано копію договору оренди житлового приміщення від 27.10.2020, з якого убачається, що громадянин ОСОБА_7 надав в оренду громадянину ОСОБА_8 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; заяву захисника Маркової О.В., яка адресована начальнику ДУ « ВУВП №1» про забезпечення ОСОБА_3 належних умов утримання, оскільки до неї застосовується фізичне насилля в камері; відповідь на дану заяву.

В підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження не заперечили з приводу призначення справи до судового розгляду.

Законний представник малолітнього потерпілого: ОСОБА_2 при вирішенні клопотань поклався на розсуд суду.

Захисник Хоміч О.О. заперечив з приводу заявлених клопотань прокурора про продовження обвинуваченим застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , оскільки вважає їх не обґрунтованими, оскільки ризики приведені прокурором не доведені належними та допустимими доказами. Підтримав клопотання захисника Маркової О.В..

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Захисник Маркова О.В. заперечила щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, з підстав, які зазначені в її клопотанні про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 , просила її клопотання задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку свого захисника.

Вислухавши клопотання прокурора та захисника, міркування присутніх учасників судового процесу щодо них, суд, вважає клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а клопотання захисника- необґрунтованим та таким , що підлягає відмові у задоволені , виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмові клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши міркування присутніх учасників кримінального провадження, суд вважає наразі існують та не відпали ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Наразі дане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, ще не заслухані пояснення малолітнього потерпілого, свідків, обвинувачених, не досліджені письмові та речові докази, тому суд вважає існують ризики того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на малолітнього потерпілого, що проживав разом з обвинуваченими та опікуном якого є ОСОБА_3 , яка є його рідною сестрою, та незаконно впливати на свідків.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 , є громадянином іншої держави- Австрії; раніше тричі судимий на території Австрії за вчинення умисних злочинів: один з яких за підроблення документів та двічі за вчинення злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотичних та психотропних речовин, відбув покарання реально, тому суд вважає, що існує ризик того, що будучи на волі обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інший злочин.

Також , суд бере до уваги, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину , який відносить згідно КК України до класифікації особливо тяжких злочинів та категорії кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності, тому суд вважає що існує ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду.

Відтак, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинувачених не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Виходячи з наведеного, суд також вважає, що підстав для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у підготовчому судовому засіданні судом не встановлено, а доказів, які додані захисником Марковою О.В. про зміну запобіжного заходу на цілодобовий арешт не є достатньо вагомими, для спростування ризиків, зазначених прокурором, у зв`язку з чим у задоволені клопотання захисника Маркової О.В. необхідно відмовити.

При чому суд також приймає до уваги , що злочин, який інкримінується обвинуваченим є злочином проти моральності, що посягає на відносини в сфері сексуальних стосунків, а потерпілим в даному провадженні є малолітня особа, 2010 р.н., яка є рідним братом ОСОБА_3 .

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому, суд , не зачіпляючи питання доказовості вини обвинувачених, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів , а саме - по 26.02.2021, включно.

Керуючись ст.ст. 314-316, 331,327 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Степанюк Олени Петрівни про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених - задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме – по 26.02.2021, включно.

У задоволені клопотання захисника Маркової Оксани Василівни про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченої ОСОБА_3 - відмовити.

Кримінальне провадження , внесене 17.03.2020 до ЄРДР за №12020020000000131 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.301 КК України, - призначити до судового розгляду у закритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 06.01.2021 о 14.30 годин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у закритому судовому засіданні , суддею одноособово.

В судове засідання викликати: прокурора- Степанюк О.П., малолітнього потерпілого- ОСОБА_1 , законного представника малолітнього потерпілого- ОСОБА_2 , захисників- Хоміча О.О. та Маркову О.В., свідків згідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, обвинувачених: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - доставити конвоєм.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1»,- для відому.

Ухвала в частині продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду , шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо або через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів: обвинуваченими- з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду оголошений 30.12.2020 о 14.30 годин.

Суддя: О.Б. Саєнко