Рішення № 93965165, 30.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 640/12990/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в м. КиєвідоПублічного акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод»про стягнення заборгованості в сумі 32 753,20 грн., ВСТАНОВИВ:

12.06.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 32 753,20 грн. на розрахунковий рахунок № 25607306208000, код платежу 50020600 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, МФО 322669.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не сплачено суму по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 в розмірі 32 753,20 грн. згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року.

Оскільки зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач просить суд стягнути її в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

26.06.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/12990/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

10.07.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки у своїй діяльності ПАТ «Київський ремонтно-механічний завод» суворо дотримується вимог чинного законодавства України, в т.ч. законодавства, що стосується пенсійного забезпечення; всі належні платежі сплачуються вчасно відповідно до чинного законодавства України, що підтверджується відповідними фінансовими документами за квітень-грудень 2019 року: платіжними дорученнями № 258 від 23.04.2019 на суму 3 432,48 грн., № 311 від 22.05.2019 на суму 3 432,48 грн., № 399 від 20.06.2019 на суму 3 432,48 грн., № 454 від 24.07.2019 на суму 3 432,48 грн., № 522 від 22.08.2019 на суму 3 432,48 грн., № 614 від 01.10.2019 на суму 3 432,48 грн., № 688 від 21.10.2019 на суму 3 432,48 грн., № 765 від 19.11.2019 на суму 3 826,69 грн., № 889 від 19.12.2019 на суму 2 098,92 грн.; отже, ПАТ «Київський ремонтно-механічний завод» сплатив суму по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року.

30.07.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що згідно картки особового рахунку відповідач частково сплачує заборгованість; сплачені суми за вказаний період зараховувались у сплату боргу, який виник раніше на підставі п. 5.4 постанови правління ПФУ від 27.09.2010 № 21-2, відповідно до якого операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку; облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПАТ «Київський ремонтно-механічний завод» зареєстроване в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список 2) за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 32 753,20 грн.

Оскільки зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані з виплатою та доставкою пенсій на пільгових умовах регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, тут і надалі у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктами «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від останнього місця роботи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах, зокрема, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону: 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за ставкою 100 відсотків від об`єкта оподаткування.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку, зокрема, підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктами 6.4, 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

На виконання зазначених вимог, позивачем було надіслано на адресу ПАТ «Київський ремонтно-механічний завод», зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 6, листи з розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: від 04.04.2019 № 72118/05 (з розрахунком від 04.04.2019 № 72032/05), від 07.05.2019 № 94951/05 (з розрахунком від 07.05.2019 № 94922/05), від 05.06.2019 № 121109/05 (з розрахунком від 05.06.2019 № 121059/05), від 03.07.2019 № 144632/05 (з розрахунком від 09.07.2019 № 144564/05), від 07.08.2019 № 177873/05 (з розрахунком від 07.08.2019 № 177854/05), від 06.09.2019 № 197436/05 (з розрахунком від 06.09.2019 № 197353/05), від 07.10.2019 № 229407/05 (з розрахунком від 07.10.2019 № 229199/05), від 06.11.2019 № 271335/05 (з розрахунком від 06.11.2019 № 271296/05), від 11.12.2019 № 300150/05 (з розрахунком від 11.12.2019 № 300093/05).

Вказані листи і розрахунки були вручені уповноваженій особі відповідача, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними у матеріалах справи.

Згідно з вказаними розрахунками розмір заборгованості відповідача по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій, за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року, становить 32 753,20 грн.

При цьому матеріали справи містять ряд доказів щодо проведення оплати ПАТ «Київський ремонтно-механічний завод» сум, вказаних позивачем у розрахунках. Так, як вбачається із платіжного доручення № 311 від 22.05.2019 відповідачем сплачено 3 432,48 грн. витрат на фактичні виплати та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за травень 2019 року; платіжного доручення № 399 від 20.06.2019 відповідачем сплачено 3 432,48 грн. витрат на фактичні виплати та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за червень 2019 року; платіжного доручення № 454 від 24.07.2019 відповідачем сплачено 3 432,48 грн. витрат на фактичні виплати та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за липень 2019 року; платіжного доручення № 52 від 22.08.2019 відповідачем сплачено 3 432,48 грн. витрат на фактичні виплати та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за серпень 2019 року; платіжного доручення № 614 від 01.10.2019 відповідачем сплачено 3 432,48 грн. витрат на фактичні виплати та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за вересень 2019 року; платіжного доручення № 688 від 21.10.2019 відповідачем сплачено 3 432,48 грн. витрат на фактичні виплати та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за жовтень 2019 року; платіжного доручення № 765 від 19.11.2019 відповідачем сплачено 3 826,69 грн. витрат на фактичні виплати та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за листопад 2019 року; платіжного доручення № 889 від 19.12.2019 відповідачем сплачено 2 098,92 грн. витрат на фактичні виплати та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за грудень 2019 року.

Суд акцентує увагу на тому, що з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Київський ремонтно-механічний завод» у періоді квітень-грудень 2019 року чітко сплачено всі суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, у сумах, що відповідають вказаним у розрахунках позивача. Натомість, суд зазначає, що твердження позивача стосовно зарахування проведених оплат у квітні-грудні 2019 року в рахунок погашення минулих платежів не заслуговують на увагу, оскільки у суду відсутня можливість перевірити повноту погашення витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пільгової пенсії у минулих періодах, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів виникнення такої заборгованості у таких минулих періодах та не заявлено позовні вимоги у таких періодах. Відтак, суд у межах розгляду цієї справи розглядав виключно період з квітня 2019 року по грудень 2019 року, у якому не було виявлено порушень щодо покриття відповідачем витрат позивача на виплату і доставку пільгової пенсії.

Щодо тверджень позивача про те, що зарахування оплат відповідача правомірно здійснювалося у хронологічному порядку, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. У разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не є страховими внесками у розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Це також підтверджується тим, що порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій регулюється окремим розділом Інструкції № 21-1 (розділом 6, а не 10) та окремими положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виходячи зі змісту п. 8.2 Інструкції недоїмка виникає у випадках несплати та донарахування сум страхових внесків, а також у зв`язку з наявністю заборгованості на кінець звітного періоду зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Включення до загальної суми недоїмки заборгованості зі сплати витрат на виплату і доставку пенсій законодавством не передбачено.

Таким чином, орган Пенсійного фонду має право на зарахування в погашення недоїмки зі сплати страхових внесків, штрафу та пені лише сум, які сплачуються як страхові внески, суми фінансових санкцій та пені. Спрямування сплачених коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за певний, визначений платником період, в погашення заборгованості попередніх періодів законом прямо не передбачено.

Аналогічні висновки викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.06.2015 у справі № 823/875/14 (провадження № К/800/61656/14) та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 у справі № 823/2104/14 (провадження № К/800/51776/14).

Вказані висновки підтримано і Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постановах від 13.09.2019 у справі № 812/210/17 (адміністративне провадження № К/9901/45802/18), від 10.10.2019 у справі № 816/394/17 (адміністративне провадження № К/9901/44509/18), від 20.12.2019 у справі № 810/4251/15 (адміністративне провадження № К/9901/13090/18), від 06.03.2018 у справі № 812/1112/17 (адміністративне провадження № К/9901/2598/17), від 23.06.2020 у справі № 812/1388/17 (адміністративне провадження № К/9901/30691/18), від 28.08.2020 у справі № 805/642/17-а (адміністративне провадження № К/9901/45783/18), від 16.04.2020 у справі № 805/672/17-а (адміністративне провадження № К/9901/22127/18).

Так, Верховний Суд акцентував увагу, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

В межах цієї справи суд також проаналізував всі призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях № 258 від 23.04.2019 на суму 3 432,48 грн., № 311 від 22.05.2019 на суму 3 432,48 грн., № 399 від 20.06.2019 на суму 3 432,48 грн., № 454 від 24.07.2019 на суму 3 432,48 грн., № 522 від 22.08.2019 на суму 3 432,48 грн., № 614 від 01.10.2019 на суму 3 432,48 грн., № 688 від 21.10.2019 на суму 3 432,48 грн., № 765 від 19.11.2019 на суму 3 826,69 грн., № 889 від 19.12.2019 на суму 2 098,92 грн. З них вбачається, що відповідачем у кожному платіжному дорученні чітко вказано місяць 2019 року, за який сплачується сума витрат на виплату та доставку пенсій.

Враховуючи що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, у позивача не було правових підстав для зарахування вказаних коштів відповідача, направлених на погашення заборгованості за спірний період, на покриття заборгованості за попередні періоди.

Аналогічного висновку у таких же правовідносинах дійшов і Верховний Суд, що викладено у його постанові від 20.12.2019 у справі № 810/4251/15 (адміністративне провадження № К/9901/13090/18).

З огляду на все викладене вище, суд зазначає, що незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року, оскільки відповідачем сплачені витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за квітень-грудень 2019 року у повному обсязі.

Аналогічний висновок у таких же правовідносинах зробив і Верховний Суд, що викладено у його постанові від 28.08.2020 у справі № 805/642/17-а (адміністративне провадження № К/9901/45783/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

В силу приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 цієї статті при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко