Рішення № 93965014, 23.12.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року справа № 580/5150/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи: із 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області згідно наказу про прийняття на роботу №5 від 17.06.1991 та наказу про звільнення за власним бажанням №11 від 05.11.1991; із 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос” згідно наказу №2-к від 21.11.1991 про прийняття на роботу та наказу №5-к від 18.06.1992 про звільнення з роботи за власним бажанням; із 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування згідно наказу про прийняття на роботу №1-к від 24.11.1992 та наказу про звільнення за власним бажанням №42 від 23.05.1994;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи: із 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області згідно наказу про прийняття на роботу №5 від 17.06.1991 та наказу про звільнення за власним бажанням №11 від 05.11.1991; із 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос” згідно наказу №2-к від 21.11.1991 про прийняття на роботу та наказу №5-к від 18.06.1992 про звільнення з роботи за власним бажанням; із 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування згідно наказу про прийняття на роботу №1-к від 24.11.1992 та наказу про звільнення за власним бажанням №42 від 23.05.1994;

- зобов`язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за віком з дня звернення до органів Пенсійного фонду України з 15.09.2020, у зв`язку з зарахуванням до страхового стажу періоди роботи: із 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області згідно наказу про прийняття на роботу №5 від 17.06.1991 та наказу про звільнення за власним бажанням №11 від 05.11.1991; із 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос” згідно наказу №2-к від 21.11.1991 про прийняття на роботу та наказу №5-к від 18.06.1992 про звільнення з роботи за власним бажанням; із 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування згідно наказу про прийняття на роботу №1-к від 24.11.1992 та наказу про звільнення за власним бажанням №42 від 23.05.1994.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач протиправно не включив до трудового стажу позивача періоду роботи з 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області; з 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос”; з 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування. За доводами позивача записи про весь період його трудової діяльності наявні у трудовій книжці, що є основним документом для підтвердження стажу роботи.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надавши до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки належним чином не підтверджено факт роботи позивача в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області, в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос”, в Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування. Відповідач вказує на те, що дійсність записів у трудовій книжці позивача не підтверджена, оскільки після звільнення відсутня посада відповідальної особи, яка робила запис до трудової книжки.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням комісії по розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій (протокол № 232950002073 від 15.09.2020) відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови у призначенні пенсії, стало те, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області; з 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос”; з 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування, а тому відсутній необхідний страховий стаж (27 років), який дає право на пенсію за віком. Відповідач зазначає, що трудовий страховий стаж позивача становить 24 роки 10 місяців 12 днів.

Згідно з трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 останній працював, зокрема:

- з 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області, згідно наказу про прийняття на роботу №5 від 17.06.1991 та наказу про звільнення за власним бажанням №11 від 05.11.1991;

- з 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос” згідно наказу №2-к від 21.11.1991 про прийняття на роботу та наказу №5-к від 18.06.1992 про звільнення з роботи за власним бажанням;

- з 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування згідно наказу про прийняття на роботу №1-к від 24.11.1992 та наказу про звільнення за власним бажанням №42 від 23.05.1994.

Відповідно до архівної довідки від 15.10.2020 № 735/04-12 документи з кадрових питань (особового складу) малого підприємства “Дослідно-механічний завод” сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування, розташованого за адресою: вул. Артема, 108, м. Сміла, Черкаської області, кооперативу “Експрес”, кооперативу “Агрос”, кооперативу “Міз” на державне зберігання не надходили.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Черкаській області від 11.03.2020 № 03.2-16/733-20 суб`єкт - “Сільськогосподарсько-продовольче машинобудування дослідно-експерементальний завод” в базі даних ЄДРПОУ Черкаської області не знайдено.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Згідно з п. 3 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Частино 3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:

- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, яка підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд висновує, що для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Судом на підставі дослідження записів трудової книжки підтверджено спірні періоди роботи позивача, а саме:

- з 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області, згідно наказу про прийняття на роботу №5 від 17.06.1991 та наказу про звільнення за власним бажанням №11 від 05.11.1991;

- з 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос” згідно наказу №2-к від 21.11.1991 про прийняття на роботу та наказу №5-к від 18.06.1992 про звільнення з роботи за власним бажанням;

- з 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування згідно наказу про прийняття на роботу №1-к від 24.11.1992 та наказу про звільнення за власним бажанням №42 від 23.05.1994.

В постанові Верховного Суду (далі - ВС) від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, в якій вказано, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд також врахував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, в якій ВС наголосив, що: «формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідач суду не надав. Отже, позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах, а вказані вище записи трудової книжки позивача підтверджують наявність у нього стажу за вказаний період для врахування його при обчисленні і призначенні пенсії за віком.

Дотримуючись вимог ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв та прийняв спірне рішення упереджено та без дотримання принципу пропорційності (необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення) з порушенням вимог закону і відповідні доводи позивача є обґрунтованими. Отже, спірне рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням підстав його прийняття.

Отже, суд висновує, що відмовляючи у призначенні пенсії за віком відповідач порушив вказані вище норми законодавства, з огляду на що рішення відповідача (протокол № 232950002073 від 15.09.2020) про відмову у зарахуванні страхового стажу на підставі записів трудової книжки та призначенні пенсії за віком, згідно заяви позивача від 15.09.2020 є протиправною.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України (далі - Кодекс адміністративного судочинства України) способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Згідно з абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на підставі заяви позивача від 15.09.2020, не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки у заявлених спірних правовідносинах відповідач не наділений правом обрати будь-який вид правомірного рішення. За наявності в особи достатнього страхового стажу та віку відповідач зобов`язаний прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру про призначення визначеного виду пенсії. Тому відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволених позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору на суму 840 грн 80 коп., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (протокол № 232950002073 від 15.09.2020) щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи: з 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області; з 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос”; з 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: із 17.06.1991 по 07.11.1991 року електрозварником 4 розряду в кооперативі “МІЗ” м. Сміла Черкаської області згідно наказу про прийняття на роботу №5 від 17.06.1991 та наказу про звільнення за власним бажанням №11 від 05.11.1991; із 21.11.1991 по 18.06.1992 року газоелектрозварником 4 розряду в Смілянському малому приватному підприємстві “Агрос” згідно наказу №2-к від 21.11.1991 про прийняття на роботу та наказу №5-к від 18.06.1992 про звільнення з роботи за власним бажанням; із 19.06.1992 по 12.05.1994 року газоелектрозварником 4 розряду на Смілянському дослідно-експериментальному заводі сільськогосподарсько-продовольчого машинобудування згідно наказу про прийняття на роботу №1-к від 24.11.1992 та наказу про звільнення за власним бажанням №42 від 23.05.1994;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з дня звернення до органів Пенсійного фонду України, а саме з 15.09.2020, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький