Рішення № 93964867, 31.12.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5751/20

РІШЕННЯ

іменем України

31 грудня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, яка полягає у не зарахуванні до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку, 1 року 11 місяців 9 днів періоду проходження військової служби;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку, 1 рік 11 місяців 9 днів військової служби та призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок призначеного розпорядженням Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, правонаступником якого (внаслідок реорганізації) є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, №155421 від 06.11.2017 року щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку 90% від грошового утримання працюючого судді з 05.10.2017 та виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення, встановивши йому для цього відповідний строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, №155421 від 06.11.2017 йому призначене щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 26832,00 грн., що становить 86 відсотків від суддівської винагороди.

Вказав, що до стажу його роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем зараховано лише час роботи на посаді судді - 23 повних роки, але не зараховано період проходження строкової військової служби тривалістю 1 рік 11 місяців 9 днів.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, тому звернувся в суд з вказаними позовними вимогами.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що для обчислення щомісячного довічного грошового утримання зараховується лише стаж роботи на посаді судді, період проходження військової служби, до стажу роботи на посаді судді не зараховується. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснюючи призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 86% діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством, що регулює правовідносини у сфері перерахунку довічного грошового утримання судді.

У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв`язку зі складністю справи, та з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що згідно з частинами 5, 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідач не надав обґрунтувань у чому полягає складність справи та які обставини можуть бути встановлені судом у судовому засіданні. Тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало клопотання, в якому просить позовну заяву ОСОБА_1 за період з 05.10.2017 по день звернення до суду - 25.09.2020 залишити без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17 Верховний Суд розглянув питання дотримання строків подання адміністративного позову з вимогами про виплату/перерахунок сум пенсії. У цій справі Верховний суд зазначив, що у справах, де ставиться питання про виплату/перерахунок пенсії, застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого нормою КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, Верховний суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Оскільки, на час провадження у справі судом не встановлено, а відповідачем не доведено факту пропуску позивачем строку звернення до суду, суд вважає, що у клопотанні слід відмовити.

Також, до суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому просить зупинити провадження у справі №560/5751/20 до винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду по справі 510/1286/16-а.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає таке.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а не переглядається судове рішення у подібних правовідносинах, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі №560/5751/20.

Також, суд роз`яснює відповідачу, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, не є зразковою справою, тому посилання відповідача на п. 9 ч. 2 ст. 236 КАС України є безпідставним.

Відтак у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі слід відмовити.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що з 25.03.1994 ОСОБА_1 працював на посаді судді Кам`янець - Подільського міськрайонного суду, та з 30.10.2008 - на посаді судді Хмельницького окружного адміністративного суду. Позивача звільнено із займаної посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розпорядження Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №155421 від 06.11.2017, з 06.11.2017 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-V111 від 02 червня 2016 року, в розмірі 26832,00 грн., що становить 86 відсотків від суддівської винагороди на час звільнення у відставку.

Крім того, із вказаного розпорядження вбачається, що до стажу роботи позивача, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем зараховано час роботи останнього на посаді судді - 23 повних роки, але не зараховано період проходження строкової військової служби тривалістю 1 рік 11 місяців 9 днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 141 Закону України № 2453-VI 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»; далі - Закон № 2453-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон "Про статус суддів").

Відповідно до частини першої статті 43 Закону "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Так, із наявної в матеріалах справи копії військового квитка серії НОМЕР_1 від 26.04.1981 вбачається, що в період з 26.04.1981 по 04.04.1983 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу.

Відтак, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 23 роки (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби.

З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 6 місяці 11 днів) календарний період проходження строкової служби (1 рік 11 місяців 9 днів).

Таким чином, не включення позивачу до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи позивача на посаді судді є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №766/17221/16-а.

Водночас, вимога встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати суду звіт про виконання рішення суду не може бути задоволена з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, з вказаного положення слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є прерогативою суду і висновок про необхідність вчинення даної дії має робити виключно суд в провадженні якого знаходиться відповідна справа та за наслідками її розгляду.

В даному випадку, суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням винесеного рішення, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказували на те, що відповідач ухилятиметься від його виконання.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, з врахування положень ст. 139 КАС судові витрати, що підлягають розподілу - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у не зарахуванні до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку 1 року 11 місяців 9 днів періоду проходження військової служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку, 1 рік 11 місяців 9 днів військової служби та призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання призначеного розпорядженням Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №155421 від 06.11.2017 року з розрахунку 90% від грошового утримання працюючого судді з 05.10.2017 з врахуванням проведених виплат.

В решті позову щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31 грудня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.М. Майстер