Рішення № 93964865, 31.12.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 675/1057/20

РІШЕННЯ

іменем України

31 грудня 2020 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання дій щодо накладення дисциплінарних стягнень незаконними, скасування постанов про поміщення в карцер та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", в якому просив:

- визнати дії Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" незаконними щодо накладення дисциплінарних стягнень, катувань;

- скасувати постанови від 07.05.2020, 14.05.2020, 22.05.2020, 29.05.2020 про поміщення ОСОБА_1 в карцер;

- стягнути з Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що він не допускав порушень установленого порядку відбування покарання, тому відповідачем протиправно застосовано до нього дисциплінарні стягнення.

Суд, ухвалою від 01.10.2020 року, прийняв до свого провадження адміністративну справу №675/1057/20, та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалами суду від 12.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 675/1057/20.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки на позивача правомірно накладено дисциплінарні стягнення, за наслідками допущених ним порушень порядку відбування покарання.

Позивачем подано до суду клопотання про виклик та допит свідків. Розглянувши вказане клопотання позивача, суд виходить з такого.

Із аналізу змісту положень Глави 6 "Розгляд справи по суті" КАС України слідує, що допит свідка здійснюється судом виключно в судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті.

Разом з тим, згідно з приписами КАС України вказана адміністративна справа є справою незначної складності та її розгляд належить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Отже, розгляд справи буде здійснюватися судом у порядку письмового провадження без проведення судових засідань, що у свою чергу виключає можливість виклику та допиту свідків.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про виклик свідків.

Крім того, позивачем подано до суду клопотання про об`єднання в одне провадження адміністративних справ №№675/1057/20 та 675/1273/20.

Щодо вказаного клопотання суд зазначає, що ухвалою від 02 листопада 2020 року у справі №675/1058/20 задоволено клопотання ОСОБА_1 про об`єднання справ та об`єднано в одне провадження адміністративні справи №675/1058/20 та 675/1273/20. Відтак, вказане клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Державній установі "Замкова виправна колонія (№ 58)".

04 травня 2020 року о 02 год. 20 хв. засуджений ОСОБА_1 допустив порушення вимог режиму відбування покарань, а саме порушив розпорядок дня, ходив по камері, гримав у двері та кричав чим не давав відпочивати іншим засудженим. На зроблені зауваження молодшого інспектора ВНБ не реагував. Поводив себе грубо та нахабно, виражався в бік адміністрації нецензурною лайкою. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рапорту молодшого інспектора ВНБ Щербини Руслана Сергійовича від 04.05.2020 року, рапорту ЗЧПНК Якубця Олексія Григоровича від 04.05.2020 року та рапорту начальника відділення СПС Прокопивнюка Євгена Павловича від 05.05.2020 року.

Відповідно до медичної довідки ОСОБА_1 за медичною допомогою 04.05.2020 року не звертався.

05.05.2020 року під час бесіди виховного характеру ОСОБА_1 вину свою не визнав, письмові пояснення по даному факту надати відмовився, що підтверджується актом від 05.05.2020 року.

ОСОБА_1 на заходи виховного впливу та профілактичного характеру не реагує, порушення режиму відбування покарання допускав і раніше, що підтверджується рапортом начальника відділення СПС Прокопивнюка Євгена Павловича від 05.05.2020 року, довідкою про заохочення та стягнення від 05.05.2020 року.

Позивача було ознайомлено з місцем, датою та часом проведення дисциплінарної комісії, та надано можливість звернення за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги (розписка від 07.05.2020).

07.05.2020 року відбулося засідання дисциплінарної комісії з розгляду питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засуджених Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", про що свідчить Витяг з протоколу №32 від 07.05.2020. Комісія прийняла рішення застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».

Відповідно до постанови начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 07.05.2020 року про накладення дисциплінарного стягнення, позивачу оголошено «сувору догану».

07 травня 2020 року о 01 год. 40 хв. ОСОБА_1 допустив порушення вимог режиму відбування покарань, а саме під час обходу поста молодшим інспектором ВНБ було виявлено, що засуджений порушив розпорядок дня, ходив по камері та гучно стукав у двері. На зроблені неодноразові зауваження не реагував. Даний факт підтверджується рапортом молодшого інспектора ВНБ Голюка Михайла Анатолійовича від 07.05.2020 року, рапортом ЗЧПНК Маліновського Олександра Миколайовича від 07.05.2020 року та рапортом начальника відділення СПС Прокопивнюка Євгена Павловича від 12.05.2020 року.

Відповідно до медичної довідки ОСОБА_1 за медичною допомогою 07.05.2020 року не звертався.

12.05.2020 року під час бесіди виховного характеру ОСОБА_1 вину свою не визнав, письмові пояснення по даному факту надати відмовився, що підтверджується актом від 12.05.2020 року.

Позивач на заходи виховного впливу та профілактичного характеру не реагує, порушення режиму відбування покарання допускав і раніше, що підтверджується рапортом начальника відділення СПС Прокопивнюка Є.П. від 12.05.2020 року, довідкою про заохочення та стягнення від 12.05.2020 року.

Позивача було ознайомлено з місцем, датою та часом проведення дисциплінарної комісії, та надано можливість звернення за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

14.05.2020 року дисциплінарною комісією державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» було прийнято рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення «сувора догана».

Відповідно до постанови начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 14.05.2020 року про накладення дисциплінарного стягнення, позивачу оголошено «сувору догану».

15 травня 2020 року о 04 год. 45 хв. засуджений ОСОБА_1 допустив порушення розпорядку дня, а саме ходив по камері. На зроблені зауваження молодшого інспектора не реагував. Дане порушення допускав раніше. На заходи виховного та профілактичного характеру не реагує. Даний факт підтверджується рапортом молодшого інспектора ВНБ Голюка Михайла Анатолійовича від 15.05.2020 року, рапортом ЗЧПНК Маліновського Олександра Миколайовича від 15.05.2020 року та рапортом начальника відділення СПС Прокопивнюка Євгена Павловича від 19.05.2020 року.

Відповідно до медичної довідки позивач за медичною допомогою 15.05.2020 року не звертався.

19.05.2020 року під час бесіди виховного характеру засуджений ОСОБА_1 вину свою не визнав, письмові пояснення по даному факту надати відмовився, що підтверджується актом від 19.05.2020 року.

Засуджений ОСОБА_1 на заходи виховного впливу та профілактичного характеру не реагує, порушення режиму відбування покарання допускав і раніше, що підтверджується рапортом начальника відділення СПС Прокопивнюка Є.П. від 19.05.2020 року, довідкою про заохочення та стягнення від 20.05.2020 року.

Позивача було ознайомлено з місцем, датою та часом проведення дисциплінарної комісії, та надано можливість звернення за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги (розписка від 19.05.2020).

22.05.2020 року відбулося засідання дисциплінарної комісії з розгляду питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засуджених Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", про що свідчить Витяг з протоколу №35 від 22.05.2020. Комісія прийняла рішення застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення його до карцеру строком на 8 діб.

Відповідно до постанови начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 22.05.2020 року про поміщення засудженого в карцер установи, позивача поміщено в карцер строком на вісім діб без виводу на роботу.

22 травня 2020 року о 21 год. 45 хв. засуджений ОСОБА_1 допустив порушення вимог режиму відбування покарань, а саме молодшим інспектором ВНБ було виявлено, що позивач відбуваючи покарання в карцері №49 порушив розпорядок дня, після команди відбій ходив по камері. На зроблені зауваження не реагував. Даний факт підтверджується рапортом молодшого інспектора ВНБ Прадуна Віталія Миколайовича від 22.05.2020 року, рапортом ЗЧПНК Маліновського Олександра Миколайовича від 22.05.2020 року та рапортом начальника відділення СПС Прокопивнюка Євгена Павловича від 26.05.2020 року.

Відповідно до медичної довідки засуджений ОСОБА_1 22.05.2020 року обстежувався з приводу поміщення в карцер. Протипоказань для виконання розпорядку дня не було.

26.05.2020 року під час бесіди виховного характеру позивач свою вину не визнав, письмові пояснення по даному факту надати відмовився, що підтверджується актом від 26.05.2020 року.

ОСОБА_1 на заходи виховного впливу та профілактичного характеру не реагує, порушення режиму відбування покарання допускав і раніше, що підтверджується рапортом начальника відділення СПС Прокопивнюка Є.П. від 26.05.2020 року, довідкою про заохочення та стягнення від 26.05.2020 року.

Позивача було ознайомлено з місцем, датою та часом проведення дисциплінарної комісії, та надано можливість звернення за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги (розписка від 26.05.2020).

29.05.2020 року відбулося засідання дисциплінарної комісії з розгляду питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засуджених Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", про що свідчить Витяг з протоколу №37 від 29.05.2020. Комісія прийняла рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення «сувора догана».

Відповідно до постанови начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 29.05.2020 року про накладення дисциплінарного стягнення, позивачу оголошено «Сувору догану».

Вважаючи, що дії посадових осіб відповідача є протиправними, а притягнення до дисциплінарної відповідальності безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до частини першої ст. 1 Кримінально-виконавчого Кодексу України (далі - КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Ст. 5 Кодексу визначено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КВК України, засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Ч. 2 ст. 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Ст. 107 КВК України визначено права і обов`язки засуджених до позбавлення волі.

Ч. 3, ч.4 ст. 107 КВК України встановлено, що засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Засудженим забороняється, серед іншого, чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.

Наказом Міністерства юстиції від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

П. 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов`язані, серед іншого: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо ставитись до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

П. 4 розділу ІІ Правил встановлено, що засудженим забороняється чинити опір законним діям персоналу установи виконання покарань, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.

Режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених (ч.1 ст.102 КВК України).

Згідно із ст. 70 КВК України, правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Ст. 131-1 КВК України, визначено поняття дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України, за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Як свідчить аналіз вищевказаних норм законодавства, засудженні повинні неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та, у випадку їх порушення, нести за це дисциплінарну відповідальність. При цьому, згідно вищенаведених положень, кожний засуджений повинен бути ознайомлений з розпорядком дня, та має безпосередній доступ до вказаного розпорядку. Порушення встановленого розпорядку дня, а також не дотримання правил перебування в установі виконання покарань, має наслідком притягнення винної особи, за умови доведеності вчення останнім проступку, до дисциплінарної відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ознайомлений з вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарань засудженими до позбавлення волі (розписка від 16.04.2015).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи Витягів з протоколів №32 від 07.05.2020, №33 від 14.05.2020, №35 від 22.05.2020, №37 від 29.05.2020 засідання дисциплінарної комісії з розгляду питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засуджених Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", ОСОБА_1 допустив порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, а саме: порушив розпорядок дня установи, проявив нетактовну поведінку.

Судом враховано, що згідно довідок про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_1 , копії яких містяться в матеріалах справи, позивач порушення встановленого режиму утримання допускає систематично, на заходи виховного та профілактичного впливу не реагує, заохочення не має.

Належних та допустимих доказів у спростування зазначеного позивачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дисциплінарні стягнення відповідача до ОСОБА_1 у вигляді "суворої догани" та поміщення у карцер застосовано правомірно.

Ст. 134 КВК передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку

Згідно ст. 135 КВК, питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії (ч. 6 ст. 135 КВК України).

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду (ч. 7 ст. 135 КВК України).

Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.

Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення (за винятком переведення до ПКТ (ОК)) до засуджених користується начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти діб. Інші посадові особи установ виконання покарань не мають права застосовувати заходи заохочення і стягнення щодо засуджених. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим - більш м`яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення у разі, якщо посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку засудженого. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація установи виконання покарань надає йому змогу повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (п. 1 Розділу ХХІ Правил).

П. 2 Розділу ХХІ Правил встановлено, що застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення установи виконання покарань.

Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Результати розгляду дисциплінарною комісією питання про доцільність застосування стягнення до засудженого оформлюється відповідним письмовим рішенням.

Відтак, відповідач відповідно до вимог КВК України, за допущені позивачем порушення правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань правомірно застосував до нього дисциплінарні стягнення.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовим елементом якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного зі складових елементів виключає задоволення позову.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до підпункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", встановлено, що шкода підлягає відшкодуванню за наявності складу цивільного правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, неправомірність дій особи, яка заподіює шкоду, безпосередній причинний зв`язок між шкодою та діями, а також вина заподіювача шкоди. При цьому відсутність хоча б одного складового елемента виключає можливість відшкодування шкоди.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди та не навів доказів причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та заподіяною йому моральною шкодою (у вигляді душевних страждань та психологічних переживань, що негативно відобразились на його психоемоційному стані).

Крім того, судом таких фактів при розгляді справи по суті встановлено не було.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди.

Отже, зібрані у справі докази повністю спростовують доводи позивача викладені у позовній заяві.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав, а судом не встановлено протиправність рішень відповідача.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання дій щодо накладення дисциплінарних стягнень незаконними, скасування постанов про поміщення в карцер та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31 грудня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Відповідач:Державна установа "Замкова виправна колонія (№ 58)" (вул. Гагаріна, 2,Ізяслав,Хмельницька область,30300 , код ЄДРПОУ - 08564771)

Головуючий суддя П.М. Майстер