Рішення № 93964854, 31.12.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6591/20

РІШЕННЯ

іменем України

31 грудня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Хмельницький обласний військовий комісаріат, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень - Міністерства оборони України, оформлене пунктом 3 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.09.2020 № 130, про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю (особі після її звільнення з військової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності II групи;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю (особі після її звільнення з військової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності II групи, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому здійснюватиметься виплата.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що проходив військову службу в Збройних Силах України та 09.10.1995 звільнений в запас. Хмельницькою міською медико-соціальною експертною комісією 30.08.2005 йому встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Вказав, що Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією 26.09.2018 йому, за наслідками переогляду первинно встановлено другу групу інвалідності з 25.09.2018, яка настала внаслідок контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, довічно. В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності II групи. Зазначив, що за наслідками розгляду поданих документів відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з тих підстав, що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін.

Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 3 протоколу засідання комісії № 130 від 10.09.2020, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю позивач вважає протиправним, тому звернувся в суд з вказаними позовними вимогами.

Суд, ухвалою від 26.10.2020 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 28.10.2020 залучено до участі у справі №560/6591/20 Хмельницький обласний військовий комісаріат як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Міністерства оборони України, та відзив на позовну заяву, в якому вказав, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, відповідно Міністерство оборони України не має права призначити виплату позивачу, яка йому не передбачена. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи - Хмельницького обласного військового комісаріату у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду пояснення, в якому зазначив, що Хмельницький обласний військовий комісаріат є місцевим органом військового управління, і у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міноборони, наказами і директивами Міністра оборони та наказами і директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил, іншими правовими актами, а також Положенням про військові комісаріати, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 389 зі змінами, тому в діях посадових осіб військкомату порушень не вбачається. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та 09.10.1995 був звільнений в запас.

30.08.2005 під час первинного огляду позивачу органами МСЕК було встановлено 3 групу інвалідності з 30.08.2005, яка настала внаслідок контузії, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку (копія довідки МСЕ серії ХМ №003793 від 30.08.2005).

26.09.2018 під час переогляду ОСОБА_1 органами МСЕК було встановлено 2 групу інвалідності з 25.09.2018, яка настала внаслідок контузії пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1107358 від 26.09.2018.

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності II групи.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №130 від 10 вересня 2020 року позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки встановлення 2 групи інвалідності відбулось у понад 2 річний термін з первинного встановлення інвалідності.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Так, 30.08.2005 під час первинного огляду позивачу органами МСЕК було встановлено 3 групу інвалідності з 30.08.2005, яка настала внаслідок контузії, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.

26.09.2018 під час переогляду ОСОБА_1 органами МСЕК було встановлено 2 групу інвалідності з 25.09.2018, яка настала внаслідок контузії пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.

Згідно із п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, який передбачає, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Отже, обидві норми п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII (абзаци 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

При цьому, норма ст.16-3 чітко вказує на зміну групи інвалідності протягом двох років після саме первинного встановлення інвалідності.

Суд відмічає, що позивач помилково ототожнює підтвердження МСЕК 26.09.2018 2 групи інвалідності з первинним встановленням інвалідності, оскільки таке підтвердження відбулося за результатами повторного огляду, що є різними поняттями.

Отже, дворічний строк у межах спірних правовідносин обчислюється саме з 30.08.2005 - з часу первинного встановлення інвалідності позивачу.

З аналізу наведених норм Закону №2011-XII та Порядку №975 вбачається, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте при зміні групи інвалідності протягом двох років з моменту її первинного встановлення.

Зазначеного правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, та від 15.07.2020 у справі №240/10153/19.

Таким чином, оскільки дворічний строк позивачем з часу первинного встановлення інвалідності до встановлення 2 групи інвалідності, передбачений п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII, не було додержано, тому суд дійшов висновку, що спірне рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, прийняте у відповідності до вимог Закону №2011-XII.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів, що приймаючи оскаржуване рішення, він діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки, позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31 грудня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м.Київ,03168 , код ЄДРПОУ - 00034022) Третя особа:Хмельницький обласний військовий комісаріат (вул. Героїв Майдану, 64, Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 08202826)

Головуючий суддя П.М. Майстер