Рішення № 93964525, 15.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2020 року м. Рівне №460/4405/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання Свінтозельській К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Губар В.Є.,

відповідача 1: представник Бардабуш Г.І.,

відповідача 2: представник Левенда О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського міського суду Рівненської області (далі по тексту, Рівненський міський суд, відповідач-1) і Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі по тексту, - ТУ ДСА в Рівненській області, відповідач-2), про:

визнання протиправним та скасування наказу голови комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області №38-к/а від 19.05.2020;

поновлення на роботі на посаді помічника судді Рівненського міського суду Рівненської області з 20.05.2020;

стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.05.2020 по день поновлення на роботі;

стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області завданої моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно з наказом Рівненського міського суду №93-від/а від 05.07.2017 року їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 липня 2017 року по 20 травня 2020 року включно. Наказом Рівненського міського суду від 19.05.2020 за №38-к/а 20 травня 2020 року позивача звільнено з посади помічника судді ОСОБА_2 за поданням судді (п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України). Позивач вважає її звільнення незаконним, а оскаржуваний наказ таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує її трудові права. Стверджує, що відповідно до вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування працівника у відпустці. Зазначає, що правовими підставами звільнення у спірному наказі вказано пункт 9 частини 1 статті 36 КЗпП України, ч. 3 ст. 157 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, пункт 12 Положення про помічника. Разом з тим, вказане Положення не є законом, а посилання в наказі про звільнення на ч.3 ст. 157 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” не регламентує підстав звільнення помічника судді. Зауважує, що подання судді ОСОБА_2 про звільнення позивача також не містить правових підстав, передбачених КЗпП України або будь-яким іншим законодавством. Вважає, що правомірність дострокового звільнення залежить від наявності таких юридичних фактів: наявності письмового подання судді; подання судді має бути подане тим суддею, за поданням якого призначено помічника судді; рішення про звільнення уповноважений прийняти лише керівник апарату відповідного суду; звільнення повинне бути проведеним із дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством. Зауважує, що в даному випадку спірний наказ про звільнення підписаний не уповноваженою особою, а головою комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Бардабуш Г.І. З огляду на викладене, вважає оспорюваний наказ про звільнення протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що прийняттям останнього позивачу завдано моральної шкоди, яку з урахуванням характеру і обсягу страждань оцінює в розмірі 20000 грн. З таких підстав, просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 22.06.2020 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди відмовлено. Позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.08.2020. Відповідачам встановлено строк для надання відзивів на позов.

03.08.2020 на адресу суду у встановлені судом строки, Рівненським міським судом надано відзив на позовну заяву (а.с.49-51), відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що наказ про звільнення від 19.05.2020 №38-к/а, яким позивача звільнено 20.05.2020 з посади помічника судді, винесено відповідачем на підставі подання судді ОСОБА_2 від 19.05.2020. Стверджує, що механізм звільнення помічника судді за правилами КЗпП України в сукупності зі ст. 157 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” передбачає відсутність вираженої волі з боку власника або уповноваженого органу, натомість передбачає наявність волі відповідного судді, що оформлена поданням про звільнення помічника. Керівник апарату відповідного суду у вказаному механізмі не виражає ініціативи у звільненні особи з займаної посади, а є лише виконавцем подання – посадовою особою, що надає поданню судді (який не є працівником апарату суду) матеріальної форми наказу, що має юридичну силу для апарату відповідного суду. Вважає, що звільнення відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

07.08.2020 на адресу суду надійшов відзив ТУ ДСА в Рівненській області на позов (а.с.80-81), згідно з яким відповідач 2 позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити внаслідок їх необґрунтованості і безпідставності. Крім того, вказують, що територіальне управління не було роботодавцем позивача і жодних трудових відносин між ним і територіальним управлінням не існувало.

Підготовче засідання 26.08.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне підготовче засідання призначене на 09.09.2020.

Ухвалою суду від 09.09.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 від 11.08.2020 у частині про допит позивача у якості свідка. Протокольною ухвалою суду від 09.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 06.10.2020 (а.с.110).

18.09.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (а.с.112-114), у якому позивач не заперечила факту повідомлення їй про зміну істотних умов праці у травні 2016 року, однак зауважила, що інформація про зміст таких змін до її відома не доводилася. Наголосила, що суддя з якою позивач працювала з часу її призначення на посаду судді Рівненського міського суду працює дотепер, строк її повноважень не припинено, а працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

В судовому засіданні 06.10.2020 ОСОБА_1 , допитана судом в якості свідка, повідомила, що працювала на посаді помічника судді Рівненського міського суду. Наголошувала, що суддя ОСОБА_2 не писала подання на призначення ОСОБА_1 її помічником, а отже остання не була прикріплена за нею. Поряд з цим, на запитання суду підтвердила, що постійно працювала та виконувала обов`язки помічника лише судді ОСОБА_2 , а не інших суддів Рівненського міського суду.

В судовому засіданні 06.10.2020 протокольно ухвалою судом оголошено перерву до 22.10.2020.

В судовому засіданні 22.10.2020 протокольною ухвалою судом оголошено перерву до 06.11.2020.

Судове засідання 06.11.2020 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді. Ухвалою суду від 11.11.2020 призначено наступне судове засідання на 19.11.2020 (а.с.172).

Ухвалою суду від 19.11.2020 судове засідання відкладено до 15.12.2020 за клопотання представника позивача.

В судовому засіданні 15.12.2020 позивач та представник позивача підтримали позов, з підстав, зазначених у ньому та відповіді на відзив, та просили позов задовольнити повністю. Представники відповідачів, в свою чергу, підтримали заперечення проти позову і просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та показання позивача ОСОБА_1 в якості свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Наказом Рівненського міського суду від 09 жовтня 2006 року № 37-к ОСОБА_3 з 09.10.2006 призначено на посаду секретаря судового засідання постійно, як таку, що пройшла за конкурсом, з посадовим окладом згідно з штатним розписом. Присвоєно ОСОБА_3 13 ранг державного службовця, що підтверджується наказом №37-к від 09.10.2006 та записами трудової книжки, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.16,18).

Наказом Рівненського міського суду від 18 червня 2007 року №40-к ОСОБА_3 переведено на посаду помічника судді на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_4 . Присвоєно 11 ранг державного службовця з 18.06.2007 (а.с.19).

Наказом Рівненського міського суду від 02 лютого 2009 року №5-к ОСОБА_3 , яка працює на посаді помічника судді на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_4 , переведено на посаду помічника судді постійно (а.с.20).

Наказом Рівненського міського суду від 01 листопада 2010 року №6/а відповідно до ст.151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_3 закріплено помічником судді ОСОБА_2 (а.с.57-58).

Наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2012 року №43-к/а внесено зміни в обліково-статистичні дані ОСОБА_5 помічника судді ОСОБА_2 , змінивши прізвище " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 " (а.с.59).

Відповідно до наказу Рівненського міського суду від 30 липня 2014 року №99-від/а помічнику судді ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 05.08.2014 по 06.06.2017 (а.с.61).

У зв`язку із набранням з 01 травня 2016 року чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ОСОБА_1 31.05.2016 письмово повідомлена про зміну істотних умов праці, а саме: про втрату статусу державного службовця на підставі частини третьої статті 3 та частини першої статті 92 Закону України №889-VIII «Про державну службу», що підтверджується копією відповідного повідомлення (а.с.62).

Наказом Рівненського міського суду від 05 липня 2017 року №93-від/а помічнику судді ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, з 17 липня 2017 по 20 травня 2020 включно (а.с.65).

Згідно з Указом Президента України "Про реорганізацію місцевих загальних судів" №451/2017 від 29.12.2017 постановлено утворити, зокрема, Рівненський окружний суд - у місті Рівному та Рівненському районі Рівненської області із місцезнаходженням у місті Рівному шляхом реорганізації (злиття) Рівненського міського суду та Рівненського районного суду Рівненської області.

11.09.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про перебування Рівненського міського суду Рівненської області в стані припинення (а.с.98).

12 вересня 2018 року Відповідачем-1 позивачу надіслано письмове повідомлення про зміну істотних умов праці та можливе наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією державного органу (а.с.66), яке отримане останньою 21.09.2018 (а.с.63), що не заперечується сторонами.

15 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до керівника апарату Рівненського міського суду із письмовою заявою (вх.22853/20вх.від 15.05.2020) про намір приступити до виконання своїх посадових обов`язків помічника судді з 21.05.2020, у зв`язку із закінченням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.67).

У зв`язку з цим, 18 травня 2020 року керівник апарату Рівненського міського суду Рівненської області скерував на ім`я судді Діонісьєвої Н.М. лист з проханням визначити одного помічника судді та подати відповідне подання у строк до 21.05.2020, оскільки з 02.04.2014 на час перебування помічника судді Костюк Т.М. у відпустці по вагітності і пологам, та з 04.08.2014 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на посаду помічника судді Діонісьєвої Н.М. призначено Савоніка В.В., а добір помічників судді здійснюють самостійно (а.с.68).

19 травня 2020 року суддя Діонісьєва Н.М. подала керівнику апарату Рівненського міського суду подання про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді ОСОБА_2 . У поданні з посиланням на положення ч.3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України №21 від 18.05.2018, відповідно до яких судді самостійно здійснюють добір помічників, зазначено, що з 02.04.2014 року ОСОБА_1 надано відпустку по вагітності та пологах. В подальшому з 05.08.2014 по 06.07.2017 та з 17.07.2017 по 20.05.2020 ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду за дітьми до досягнення ними трьох років. На період відсутності ОСОБА_1 на посаду помічника судді ОСОБА_2 призначено ОСОБА_8 , який зарекомендував себе позитивно в роботі, сумлінно ставиться до виконання своїх посадових обов`язків, постійно підвищує свій професійний рівень та працює на даній посаді дотепер. Керуючись ч.3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 92 Закону України «Про державну службу», суддя ОСОБА_2 внесла подання – звільнити 20 травня 2020 року ОСОБА_1 з посади помічника судді ОСОБА_2 , залишивши на вказаній посаді ОСОБА_8 (а.с.70).

19 травня 2020 року відповідачем прийнято наказ №38-к/а про звільнення 20 травня 2020 року ОСОБА_1 з посади помічника судді ОСОБА_2 за поданням судді (п.9 ст. 36 КЗпП України). Пунктом 2 вказаного наказу відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА в Рівненській області наказано провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, в том числі виплатити компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за період роботи з 09.10.2013 по 20.05.2020 тривалістю 4 календарних дні. (а.с.71).

На виконання вказаного наказу 20 травня 2020 року ТУ ДСА в Рівненській області проведено повний розрахунок з позивачем, виплачено належні їй суми, що підтверджується розрахунковим листом від 20.05.2020 та платіжним дорученням від 20.05.2020 №195, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.191, 192) та не заперечується позивачем.

Як свідчать матеріали справи, зі змістом подання судді ОСОБА_2 та наказом Рівненського міського суду про звільнення ОСОБА_1 №38-к/а від 19.05.2020 позивач ознайомлена 21 травня 2020 року, що підтверджується її розпискою про отримання копій вказаних документів на їх звороті (а.с.70 зв.бік; а.с.72 зв.бік).

Вважаючи наказ Рівненського міського суду Рівненської області від 19.05.2020 №38-к/а протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відтак, предметом даного спору є правомірність звільнення позивача з посади помічника судді за поданням судді. При цьому, подання судді та/або дії відповідача щодо прийняття, призначення, проходження патронатної служби позивачем не є предметом розгляду даної справи, позаяк відповідних позовних вимог ОСОБА_1 не заявлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту, - Закон №889-VІІІ) до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Відповідно частин другої-четвертої статті 92 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи або на час діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи або припинення діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи або голови депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статтей 39-1, 41-43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Частиною першою статті 157 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту, - Закон №1402-VІІІ) встановлено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

В силу вимог частини третьої статті 157 Закону №1402-VІІІ судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Положення про помічника судді, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 21 від 18.05.2018 року (далі по тексту, - Положення №21) посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України "Про державну службу", крім статті 92 Закону України "Про державну службу".

Пунктами 2, 3 Положення №21 визначено, що помічник судді – це працівник патронатної служби в суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Помічник судді є працівником апарату суду.

В силу вимог пункту 4 вказаного Положення помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

Відповідно до пункту 7 Положення № 21 судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

За правилами пункту 12 Положення №21 трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів рішення про обрання РСУ в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді із займаної посади у встановленому законом порядку помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Аналіз зазначених положень дає підґрунтя для висновку, що звільнення помічника судді відбувається за наказом керівника апарату суду на підставі: 1) або заяви про звільнення за власним бажанням, 2) або за поданням судді, 3) або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи 4) в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

Таким чином, правовою підставою для звільнення помічника судді та водночас підставою для прийняття відповідного наказу про таке звільнення, зокрема є подання судді.

Станом на 19.05.2020 посада помічника судді відносилася до патронатної служби, тобто, не належала до державної служби, а, тому, відповідно, на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України “Про державну службу”, у той же час поширювалася дія гарантій, передбачених КЗпП України.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України (далі, - КЗпП України) трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Статтею 36 вказаного Кодексу визначено перелік підстав припинення трудового договору.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Статтями 40 та 41 КЗпП України встановлено вичерпний перелік випадків, за наявності яких трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані з ініціативи власника чи уповноваженого ним органом.

Разом з цим, відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України окремою підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Так, в силу вимог ч.3 ст.157 Закону №1402 помічник судді звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Таким чином, у трудових правовідносинах, що виникають при проходженні патронатної служби помічниками суддів, звільнення помічників суддів відбувається в тому числі з підстав, передбачених іншими законами (п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України), якою в даному випадку є подання судді (ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

При цьому, законодавцем чітко визначено можливість припинення трудового договору за приписами спеціальних законів (п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), що є самостійною і достатньою підставою для припинення трудового договору та ніяк не пов`язано зі звільненням в порядку розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу, визначеним статтями 40, 41 КЗпП України (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Суд звертає увагу, що зазначені правові механізми припинення трудового договору є абсолютно різними по своїй суті. Звільнення особи у відповідності до правил спеціального закону на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України та відповідної статті такого спеціального закону не може бути ототожнене зі звільненням особи за ініціативою власника або уповноваженого ним органу управління на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України чи ст. 40, ст. 41 КЗпП України, як помилково вважає позивач.

Іншими словами, механізм звільнення помічника судді за приписами пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України в сукупності зі статтею 157 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає відсутність вираженої волі з боку власника або уповноваженого ним органу, та наявність волі відповідного судді, яка оформлена поданням про звільнення помічника. Керівник апарату відповідного суду у вказаному механізмі не виражає ініціативи у звільненні особи (помічника) з займаної посади, а є лише виконавцем подання – посадовою особою, що надає поданню судді (який не є працівником апарату суду) матеріальної форми наказу, який має юридичну силу для апарату відповідного суду.

При цьому, суд зауважує, що вимог до змісту подання судді про звільнення помічника судді ні Законом №1402-VІІІ, ні Положенням №21 (чинних на час виникнення спірних правовідносин) не встановлено, як і не встановлено правових підстав, за наявності яких, відповідач міг би відмовити судді у реалізації такого подання про звільнення. Іншими словами, ні спеціальне законодавство, ні КЗпП України, не передбачає жодних інших дій керівника апарату суду після отримання подання судді про звільнення помічника, (таких як зарахування у розпорядження відповідного органу, кадрового резерву тощо), крім як видання наказу про звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом Рівненського міського суду від 01.11.2010 №6/а відповідно до вимог ст. 151 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплена помічником судді за суддею Діонісьєвої Н.М. (а.с.57-58).

Наданими в судовому засіданні показаннями ОСОБА_1 в якості свідка підтверджується, що позивач працювала виключно помічником судді ОСОБА_2 з часу призначення останньої на посаду судді Рівненського міського суду -20.07.2007 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654/2007#Text), і за весь час своєї роботи на цій посаді жодного дня не була помічником будь-якого іншого судді цього суду. Вказані факти також підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями: щорічних оцінок виконання державним службовцем Рівненського міського суду помічником судді - Костюк Т.М. посадових обов`язків і завдань від 20.02.2009, 26.02.2010, 18.03.2011, 14.03.2012, 18.03.2013, підписаних суддею Діонісьєвою Н.М. як безпосереднім керівником позивача (а.с.145-149), характеристики на помічника судді ОСОБА_1 від 22.11.2013, виданою суддею ОСОБА_2 (а.с.196).

19.05.2020 суддя Діонісьєва Н.М., у зв`язку з необхідністю вибору одного з двох помічників: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , який виконував обов`язки помічника судді на час перебування позивача у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а саме: з 02.04.2014 і дотепер, керуючись частиною 3 статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», звернулася до керівника апарату Рівненського міського суду Рівненської області з поданням про звільнення 20.05.2020 помічника судді ОСОБА_1 .

Як зазначалося судом раніше, подання судді про звільнення помічника за ч.3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 9 статті 39 КЗпП України.

19 травня 2020 року Відповідачем-1 відповідно до п.9 ст.36 КЗпП України, ч. 3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 12 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України №21 від 18.05.2018 року прийнято наказ №38-к/а про звільнення 20 травня 2020 року ОСОБА_1 з посади помічника судді ОСОБА_2 за поданням судді на підставі п.9 ст.36 КЗпП України (а.с.71).

Вказане подання судді містить правові підстави його прийняття ( ч. 3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України №21 від 18.05.2018), чинне, не скасоване, а відтак у відповідача не було жодних інших можливих варіантів правової поведінки, окрім як прийняття спірного наказу на його підставі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Відповідач-1, приймаючи наказ від 19.05.2020 №38-к/а про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді за поданням судді на підставі пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України в сукупності з вимогами ч.3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення №21, діяв у відповідності до порядку, визначеного чинним законодавством, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, твердження позивача, що оскаржуваний наказ прийнятий не уповноваженою особою, суд відхиляє з таких підстав.

Як свідчить зміст наказу Рівненського міського суду Рівненської області про звільнення ОСОБА_1 від 19.05.2020 №38-к, останній підписаний головою комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І.

Згідно з Указом Президента України "Про реорганізацію місцевих загальних судів" №451/2017 від 29.12.2017 постановлено утворити, зокрема, Рівненський окружний суд - у місті Рівному та Рівненському районі Рівненської області із місцезнаходженням у місті Рівному шляхом реорганізації (злиття) Рівненського міського суду та Рівненського районного суду Рівненської області.

З метою забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №451/2017, наказом Державної судової адміністрації України №450 від 06 вересня 2018 року утворено комісії з реорганізації (злиття) місцевих судів, зокрема, Рівненського міського суду Рівненської області у складі згідно з додатком 15 та затверджено План заходів з реорганізації (злиття) місцевих загальних судів (а.с.199-204).

Відповідно до змісту додатку 15 до вказаного Наказу ДСА України, головою комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду призначено ОСОБА_9 , спеціаліста по забезпеченню режиму секретності Рівненського міського суду (а.с.201).

У зв`язку з цим, 11.09.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про перебування Рівненського міського суду в стані припинення в результаті реорганізації та відомості в розділ «Органи управління юридичної особи» стосовно голови комісії з реорганізації ОСОБА_9 (а.с.98).

В силу вимог частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Поряд з цим, наказом ДСА України №450 від 06.09.2018 також затверджено План заходів з реорганізації (злиття) місцевих загальних судів, відповідно до пункту 6 Розділу І якого обов`язок видавати накази про звільнення (у т.ч. в порядку переведення), та ознайомлювати з ними працівників, покладено на голів комісій з реорганізації.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного наказу голова комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І. була уповноваженою особою на прийняття і підписання наказів про звільнення працівників з роботи у Рівненському міському суді Рівненської області.

Стосовно доводів позивача про протиправність її звільнення в останній день відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що, на думку позивача, є підставою для скасування спірного наказу, то суд відхиляє такі як безпідставні, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, дійсно спірним наказом ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді 20 травня 2020 року, що є останнім днем наданої їй відпустки відповідно до наказу Рівненського міського суду від 05 липня 2017 року №93-від/а (а.с.65).

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Водночас, як зазначалося судом раніше, в силу вимог частини четвертої статті 92 Закону України «Про державну службу» на працівників патронатної служби дія частини третьої статті 184 КЗпП України не розповсюджується, а отже заборона від звільнення, передбачена вказаною нормою, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Разом з тим, за правилами частини 3 статті 40 КЗпП України, на яку позивач також посилається в обґрунтування своєї позиції, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Поміж тим, як встановлено судом і зазначалося вище, звільнення позивача з посади помічника на підставі спірного наказу здійснене у відповідності до правил спеціального закону на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та не може бути ототожнене зі звільненням за ініціативою власника або уповноваженого ним органу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та ст. 40 або ст. 41 КЗпП України.

Таким чином, твердження позивача про порушення Відповідачем -1 вимог ч.3 статті 40 КЗпП України щодо звільнення ОСОБА_1 в останній день відпустки безпідставні, позаяк звільнення працівника у період відпустки чи період його непрацездатності забороняється, лише у випадку розірвання трудового договору за ініціативою власника з підстав, визначених ст. 40 КЗпП України, тоді як у спірних правовідносинах має місце припинення трудового договору за пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України з підстав, встановлених статтею 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і пункту 12 Положення №21, а саме: за поданням судді.

З огляду на викладене, звільнення позивача у спірних правовідносинах здійснене Відповідачем-1 на підставі спеціального нормативно-правового акту (Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Положення №21) та з дотриманням трудових і соціальних гарантій, визначених Кодексом законів про працю України, а отже доводи позивача про порушення її прав в спірних правовідносинах та протиправність звільнення на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Доказів зворотного позивачем суду не надано і матеріали справи не містять.

За встановлених обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наказ Рівненського міського суду №38-к/а від 19.05.2020 про звільнення 20.05.2020 ОСОБА_1 з посади помічника судді ОСОБА_2 за поданням судді є правомірним, таким, що прийнятий у відповідності до положень КЗпП України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 року №21, тобто відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню.

Таким чином, в задоволенні вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Рівненського міського суду від 19.05.2020 №38-к/а слід відмовити.

Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволення основної позовної вимоги, то підстави для задоволення вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Рівненського міського суду, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 по день поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн., які в розумінні п. 23 ч.1 ст. 4 КАС України є похідними від основної, у суду також відсутні.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини та зокрема, викладена у рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

У процесі розгляду даної справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, а інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що оспорюване у спірних правовідносинах рішення відповідача, прийняте в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких вона просила в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

За наведених обставин, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського міського суду Рівненської області (вул. Шкільна, 1, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 26406128) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області ( вул. Замкова, 22а, м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 26259988) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 30 грудня 2020 року.

Суддя Н.С. Гудима