Ухвала суду № 93964422, 31.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12671/20

УХВАЛА

31 грудня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНБІЗНЕСГРУП” до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНБІЗНЕСГРУП” до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов.

23.11.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

30.12.2020 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову в якій позивач просить суд зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНБІЗНЕСГРУП” на підставі виконавчих документів постанов Управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 04.09.2020 року № 214313, № 214315, № 214316, № 214318 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ “ФІНБІЗНЕСГРУП”.

В обґрунтування заяви зазначено, що виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС у місті Одесі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) 07.12.2020 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.09.2020 року про стягнення з ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» штрафу та виконавчого збору у розмірі 10%., а саме: ВП № 63810591 з примусового виконання постанови № 214318, ВП № 63810229 з примусового виконання постанови № 214313, ВП № 63809802 з примусового виконання постанови № 214315, ВП № 63809873 з примусового виконання постанови № 214316. У разі не виконання вимог постанов про відкриття виконавчого провадження, а саме не сплати штрафу у розмірі 34 000,00 грн. по кожній постанові, разом 136 000,00 грн., а також штрафу (10%) у розмірі 13 600,00 грн., на майно та кошти позивача будуть накладені арешти державним виконавцем, що вкрай негативно вплине на фінансово-економічне становище позивача, а також завдасть значної майнової шкоди підприємству та зумовить зупинення господарської діяльності.

Крім цього, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову негативно вплине не тільки на права та інтереси позивача, але і інших третіх осіб які перебувають у договірних відносинах з ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП», зокрема нарахування значних штрафних санкцій та понесення збитків, адже сума стягнення з виконавчими витратами є значною становить - 149 600,00 грн.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що предметом позову є оскарження постанов Управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 04.09.2020 року № 214313, № 214315, № 214316, № 214318 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ “ФІНБІЗНЕСГРУП”.

При цьому, в заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНБІЗНЕСГРУП” на підставі виконавчих документів постанов Управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 04.09.2020 року № 214313, № 214315, № 214316, № 214318 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ “ФІНБІЗНЕСГРУП”.

Тобто, позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення, яке реалізується на підставі постанов державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС у місті Одесі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) 07.12.2020 про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.09.2020 року про стягнення з ТОВ «ФІНБІЗНЕСГРУП» штрафу та виконавчого збору у розмірі 10%., а саме: ВП № 63810591 з примусового виконання постанови № 214318, ВП № 63810229 з примусового виконання постанови № 214313, ВП № 63809802 з примусового виконання постанови № 214315, ВП № 63809873 з примусового виконання постанови № 214316.

При цьому, ст. 287 КАС України передбачає можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Суд вважає, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів. Задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.

Крім того, суд зазначає, що питання обґрунтованості чи необґрунтованості постанов Управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 04.09.2020 року № 214313, № 214315, № 214316, № 214318 про накладення адміністративно-господарських штрафів в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.

Поряд з цим, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також неможливістю виконати рішення суду чи поновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що в рамках даної адміністративної справи не оскаржуються постанови державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС у місті Одесі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчих проваджень. Разом з тим, позивач не позбавлений можливості оскаржити вказані постанови в судовому порядку.

Також, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 168, 240, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНБІЗНЕСГРУП” до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова