Рішення № 93964415, 31.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10533/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інаут» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 06.10.2020 № UA500020/2020/000137/2, № UA500020/2020/000138/2, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00487, UA500020/2020/00488.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом ТОВ «Амос Інтернешнл ЛТД» подано дві митні декларації на товар «акумуляторні батареї електричні торговельної марки «Logicpower», виробництва компанії Minghong Technology Co. Вказаний товар надійшов на адресу позивача в контейнерах на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 16.07.2020 № 160720. Разом з митними деклараціями до митного органу подані інвойси, пакувальні листи та інші документи, які підтверджують дані про митну вартість. Однак спірними рішеннями збільшено вартість товару та застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості. Щодо врахування при визначенні митної вартості Товару вартості упаковки слід зазначити, що для підтвердження розміру митної вартості разом митними деклараціями було надано зовнішньоекономічний контракт, пакувальні листи, інвойси, якими підтверджено вартість товару. Умови поставки СРТ Одеса за «Інкотермс 2020», що означає поставку товару названому позивачем перевізнику та оплату продавцем витрат щодо перевезення. Переміщення товару разом з упаковкою передбачено умовами контракту, а вартість упаковки включалась до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакування, понесені не покупцем, а продавцем. Тобто твердження в спірних рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом через те, що до митної вартості не додана вартість упаковки, є необґрунтованими. Крім того, в рішеннях вказується на відсутність інформації у комерційному інвойсі умов оплати за товар. Однак митним органом не зазначено підстави, за яких вимагається відображення в інвойсі умов оплати, адже інвойс - це рахунок, який містить відомості про найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість. В свою чергу, умови оплати визначаються контрактом, а не інвойсом, і в даному випадку передбачають 100% оплату не пізніше 180 дні після надходження товару в порт. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та карток відмови.

Ухвалою судді від 23.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

30.11.2020 до суду від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що в рішеннях про коригування митної вартості наведене достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також вказано джерела, що використовуються для визначення митної вартості – спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАІС, у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій. У підсумку відзиву наведено, що Одеська митниця Держмитслужи діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

30.11.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.12.2020 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інаут» задоволено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження на 21 грудня 2020 року.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Інаут» (Покупець) та Minghong Technology Co., LTD (Китай) (Продавець) укладено контракт № 160720 від 16.07.2020, за яким Продавець продає, а Покупець придбає Товар на умовах СРТ Одеса (Інкотермс 2020), кількість та номенклатура якого зазначається в інвойсі. Загальна вартість контракту складає 50 900,56 дол. США (п.4.1). Поставка товару здійснюється настільки швидко, наскільки можливо у відповідності із замовленнями Покупця та на умовах поставки Продавця. Дострокова доставка допустима. Платежі у відповідності до Контракту здійснюються на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% оплати, не пізніше 180 днів після дати приходу судна з Товаром у порт (п.5.1). Товар відвантажується в експортній упаковці, що відповідає характеру товару (п.7).

На виконання вищезазначеного контракту Minghong Technology Co., LTD відправило на адресу ПП «Інаут» товар акумуляторні батареї електричні торговельної марки «Logicpower», виробництва компанії Minghong Technology Co в контейнерах № CMAU4737823, CMAU1439158 за відповідними коносаментами SHZ2935414A, SHZ2935204A, пакувальними листами від 03.08.2020 № 160720-2PL, № 160720-1PL.

З метою митного оформлення декларантом ТОВ «Амос Інтернешнл Лтд» подано до Одеської митниці дві митні декларації №№ UA500020/2020/229575, UA500020/2020/22577, додавши на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення відповідні пакети документів (пакувальні листи, рахунки-фактури (інвойси) (Commercial invoice), коносаменти (Bill of landing), навантажувальні документи (Bordereau), декларації про походження товару (Declaration of origin), зовнішньоекономічний контракт, договір про надання послуг митного брокеру, інші некласифіковані документи).

В митній декларації № UA500020/2020/229575 митну вартість Товару було визначено на рівні 516839,58 грн, митні платежі було нараховано у розмірі 152984,52 грн.

В митній декларації №UA500020/2020/229577 митну вартість Товару було визначено на рівні 911852,3 грн, митні платежі було нараховано у розмірі 269908,30 грн.

За результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.10.2020 № UA500020/2020/000137/2, № UA500020/2020/000138/2, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00487, UA500020/2020/00488, не погодившись із якими позивач звернувся до суду із даним позовом.

В рішенні №UA500020/2020/000137/2 митну вартість Товару, заявленого в митній декларації №UA500020/2020/229575, встановлено на рівні 25,9914 доларів США за штуку (68617,30 доларів США – 1 948 793,08 грн за 2640 од.), замість заявленої декларантом митної вартості у розмірі 516 839,58 грн, тобто на 1 431 953,50 більше, ніж визначено декларантом, що призвело до збільшення розміру митних платежів на 423 858,24 грн.

В рішенні № UA500020/2020/000138/2 митну вартість Товару, заявленого в митній декларації №UA500020/2020/229577 встановлено на рівні 49,57 доларів США за штуку (120 950,80 доларів США – 3435111,58 грн за 2440 од.), замість заявленої декларантом митної вартості у розмірі 911 852,36 грн, тобто на 2 523 259,22 грн більше, ніж визначено декларантом, що призвело до збільшення розміру митних платежів на 746 884,73 грн.

З оскаржуваних рішень вбачається, що рівень митної вартості визначався на підставі аналізу бази даних ЄАІС Держмитслужби, де наявна інформація про те, що 01.08.2020 Одеською митницею Держмитслужби оформлювалась митна декларація №UA500020/2020/221801 на подібні товари з рівнем митної вартості 4,94 доларів США за 1 кг нетто., а митна вартість Товару декларантом визначена на рівні 1,31 долар за 1 кг. нетто. В результаті чого відповідачем до Товару було застосовано шостий (резервний) метод для визначення митної вартості і встановлено митну вартість Товару на рівні 25,9914 доларів США, 49,57 доларів США за штуку в митних деклараціях №UA500020/2020/229575, № UA500020/2020/229577 відповідно.

На підставі рішень №№ UA500020/2020/000137/2, UA500020/2020/000138/2, відповідачем було винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00487, UA500020/2020/00488.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Зокрема, відповідно до пп. «в» п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Крім того, відповідно до наданого інвойсу поставка товарі здійснюється на умовах СРТ Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку до нього, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення / нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Також документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, що може свідчити про факт їх підробки, проте митниця не наполягає на цьому.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п. 3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару.

Листами від 06.10.2020 №№ 271, 272 декларант повідомив, що будь-які додаткові документи для підтвердження митної вартості товару відсутні.

Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.

Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару.

Митний орган звернув увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості – резервний, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме резервним методом.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим – 4,94 дол. США за кг ваги нетто (МД від 01.08.2020 №UA500020/2020/221801) ніж заявлено.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Щодо врахування при визначенні митної вартості Товару вартості упаковки, слід зазначити, що для підтвердження розміру митної вартості разом з митними деклараціями до митниці серед інших документів було подано зовнішньоекономічний контракт, інвойси, пакувальні листи, в яких зазначена вартість товару з урахуванням упаковки (вказано ціни нетто, брутто та кількість товару в штуках).

Згідно з п.п в) п. 1 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати понесені покупцем – вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням.

Контрактом № 160720 від 16.07.2020 та інвойсами передбачено умови поставки CPT Одеса за «ІНКОТЕРМС 2020» (продавець доставить товар названому ним перевізнику). Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Згідно з п.7.1 контракту № 160720 від 16.07.2020 товар повинен відвантажуватись в експортній упаковці, що відповідає характеру Товару.

Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включалась до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, понесені не покупцем, а продавцем.

Тобто твердження відповідача в спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості за першим методом з причини того, що до митної вартості не додана вартість упаковки, є необґрунтованим.

Крім того, в оскаржуваних рішення зазначено, що в поданих до митного оформлення інвойсах відсутні умови оплати за товар, що на переконання суду не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Так, інвойс – це основний торговий документ, який супроводжує будь-який вантаж, що відправляється за кордон. Містить докладну інформацію про транзакції, таку як рахунок, який містить інформацію про найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість.

В свою чергу, умови оплати за товар передбачаються у контракті і в даному випадку пунктом 5.1 контракту № 160720 від 16.07.2020 визначено, що платежі у відповідності до контракту здійснюються на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% оплати не пізніше 180 днів після дати приходу судна з товаром в порт. За обставин справи, морське судно з товаром надійшло в Одеський морський торгівельний порт 29.09.2020.

При цьому вищенаведене зауваження митного органу за обставин спору суд визнає неспроможним, так як зазначене не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. Так, інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

За таких обставин, митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Інаут» (м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 103, оф. 205; ЄДРПОУ 35302431) до Одеської митниці Держмитслужби (м. Одеса, Лип Івана та Юрія, 21-А; ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 06.10.2020 № UA500020/2020/000137/2, № UA500020/2020/000138/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00487, UA500020/2020/00488.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «Інаут» судові витрати у розмірі 12612 грн (дванадцять тисяч шістсот дванадцять грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк