Ухвала суду № 93960875, 22.12.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

22 грудня 2020 року Справа № 915/1334/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” за вх.№15407/20 від 02.12.2020 про зупинення провадження у справі

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідент.код 20077720),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут”

(54000, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, буд.70В/1; ідент.код 39589483),

про: стягнення заборгованості у розмірі 262898840,26 грн,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області на стадії підготовчого провадження знаходиться справа за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про стягнення заборгованості у розмірі 262898840,26 грн за переданий у грудні 2019 року – липні 2020 року природний газ по договору купівлі-продажу природного газу №18-536-Н від 05.11.2018.

02.12.2020 за вх.№15407/20 Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” звернулося до суду з клопотанням, в якому просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16383/20.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що у справі №915/1334/20 розглядається вимога АТ «НАК «Нафтогаз України» до ТОВ "Миколаївгаз Збут" про стягнення заборгованості за Договором №18-536-Н від 05.11.2018.

В свою чергу, ТОВ "Миколаївгаз Збут " листом від 11.04.2019 направило на адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ «НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 242595008,41 грн та повідомити суму переплати ТОВ "Миколаївгаз Збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року у розрізі договорів.

Правовими підставами таких коригувань були вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу», оскільки Постановами КМУ №63 та №143 було заборонено постачальникам нараховувати, обліковувати заборгованість побутовим споживачам та відповідно нараховувати та обліковувати заборгованість у відносинах між постачальниками та оптовим продавцем, у якого закуповується газ для потреб населення (АТ «НАК «Нафтогаз України»).

У зв`язку з відмовою АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснити корегування вартості отриманого природного газу, ТОВ "Миколаївгаз Збут" звернулось до суду. За вказаним позовом, Господарський судом міста Києва було відкрито провадження у справі №910/16383/20 за позовом ТОВ “Миколаївгаз Збут” до АТ «НАК «Нафтогаз України» про: 1) зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» виконати вимоги абз.4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу»; 2) визнання протиправними дій АТ «НАК «Нафтогаз України» з не підписання та повернення ТОВ “Миколаївгаз Збут” коригуючих актів листом №26-3529/1.17-19 від 25.04.2019; 3) зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» визнати переплату ТОВ “Миколаївгаз Збут” на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 242595008,41 грн за договорами купівлі-продажу газу №15-775-Н від 30.06.2015, №16-162-Н від 30.12.2015, №16-437-Н від 28.10.2016, №17-236-Н від 18.04.2017, №17-436-Н від 27.09.2017, №18-536-Н від 05.11.2018 та оформити первинні документи на підтвердження її визнання; 4) стягнення грошових коштів.

Відповідач вказує, що пов`язаність справ, а також об`єктивна неможливість розгляду справи №915/1334/20 до вирішення іншої справи №910/16383/20 обумовлюється тим, що враховуючи обов`язок, покладений на АТ «НАК «Нафтогаз України» постановою Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 не нараховувати та не обліковувати заборгованість побутовим споживачам та відповідно заборгованість у відносинах між постачальником та оптовим продавцем - АТ «НАК «Нафтогаз України», у якого закуповується природний газ для потреб населення, у ТОВ “Миколаївгаз Збут” виникло право не погашати таку заборгованість, та загалом не обліковувати таку суму як заборгованість перед АТ «НАК «Нафтогаз України».

Відповідач зазначає, що виходячи з позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» у справі №915/1334/20 АТ «НАК «Нафтогаз України» не виконав обов`язок, покладений на нього постановою Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 та не здійснив відповідне коригування, тому первинними є вимоги у справі №910/16383/20 щодо виконання АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ “Миколаївгаз Збут” вимог постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019, оскільки заявлена до стягнення у справі №915/1334/20 заборгованість свідчить про невиконання з боку АТ «НАК «Нафтогаз України» обов`язку здійснити коригування заборгованості за період дії нечинних постанов Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 та № 237 від 29.04.2015.

Відповідач вважає, що у випадку задоволення позову ТОВ “Миколаївгаз Збут” у справі №910/16383/20, судом буде встановлено факт невиконання АТ «НАК «Нафтогаз України» вимог постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 та зобов`язано виконати її вимоги, що в свою чергу вплине на підстави та розмір позовних вимог у справі №915/1334/20.

Позивач у письмових запереченнях на клопотання відповідача, які надійшли до суду 22.12.2020, вказує, що не вбачає обґрунтованих підстав для зупинення провадження у справі та просить суд відмовити у задоволенні такого клопотання, посилаючись на те, що матеріали справи містять копію договору постачання природного газу, докази порушення умов цього договору в частині несвоєчасної оплати товару, підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу з зазначенням обсягів отриманого газу, його вартості, а також виписки по рахунку, щодо зарахування коштів, відтак, суд має всі необхідні докази для належної оцінки спірних правовідносин, що виключає можливість зупинення провадження відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

Позивач вказує, що суд не обмежений у своєму праві у межах розгляду поточної справи надати оцінку обґрунтованості підстав позовних вимог, у тому числі - надати оцінку правомірності вимог, що виникли на підставі підписаних сторонами актах приймання-передачі природного газу. В будь-якому випадку дослідження судом питання розміру заборгованості, правових підстав виникнення заборгованості є необхідною умовою для винесення законного та обґрунтованого рішення. При цьому, матеріали справи містять усі необхідні для дослідження даного питання документи.

Позивач вказує, що вимога щодо зміни вартості отриманого природного газу, заявлена ТОВ “Миколаївгаз Збут” у справі №910/16383/20, не може слугувати належною підставою для зупинення провадження у даній справі. У справі №910/16383/20 ТОВ «Миколаївгаз Збут» намагається стягнути з АТ «НАК «Нафтогаз України» переплачені, в період липень 2015 року - лютий 2019 року за договором №18-536-Н від 05.11.2018, в сумі 14521318,41 грн, на яку також фактично намагається здійснити зменшення основної заборгованості у даній справі, тобто як наслідок у випадку задоволення позовних вимог у справі №910/16383/20 та частковій відмові в задоволенні позовних вимог у поточній справі, сума поставки за спірним договором буде зменшена на 14521318,41 грн х 2 = 29042636,82 грн.

Позивач зазначає, що, навіть у разі задоволення позовних вимог у справі №910/16383/20, відповідач не обмежений у праві на поновлення порушеного права шляхом звернення до суду у порядку ст.320 ГПК України, тобто процесуальним кодексом передбачено ефективний механізм поновлення прав сторони за результатами розгляду іншої справи, що спростовує тезис щодо неможливості подальшого розгляду даної справи. Разом із цим ТОВ “Миколаївгаз Збут” і так у справі №910/16383/20 намагається стягнути з АТ «НАК «Нафтогаз України» переплачені, на його думку, кошти за спірним договором на спірну суму.

Розглянувши клопотання відповідача, вивчивши аргументи учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.5) ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У відповідності до п.4) ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.5) ч.1 ст.227 цього Кодексу – до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до п.3.16 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Позовні вимоги позивача у справі №915/1334/20 ґрунтуються на тому, що відповідач своєчасно не розрахувався за отриманий по договору купівлі-продажу №18-536-Н від 05.11.2018 за переданий у грудні 2019 року – липні 2020 року природний газ у розмірі 262898840,26 грн. При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу з зазначенням обсягів отриманого газу та його вартості.

Предметом позову по справі №910/16383/20 є вимоги ТОВ «Миколаївгаз Збут» про зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» виконати приписи абз.4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу» та про визнання протиправними дій АТ «НАК «Нафтогаз України» з відмови підписати та повернути ТОВ “Миколаївгаз Збут” коригуючі акти листом №26-3529/1.17-19 від 25.04.2019, зокрема, за спірним у даній справі договором №18-536-Н від 05.11.2018 на суму 14521318,41 грн.

Тобто, за наслідками розгляду справи №910/16383/20 судом може бути прийняте рішення про визнання протиправними дій АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо відмови від підписання та повернення ТОВ “Миколаївгаз Збут” коригуючих актів, а також зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» визнати переплату ТОВ “Миколаївгаз Збут” на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 242595008,41 грн, у тому числі і по спірному договору за спірний період. Відповідно, у разі задоволення позову у справі №910/16383/20 АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ “Миколаївгаз Збут” мають бути відкориговані акти приймання-передачі природного газу за спірний період в частині обсягу та вартості переданого газу, які надані позивачем у справі №915/1334/20 в якості доказів отримання відповідачем природного газу на певні обсяги та суми.

Крім того, предметом позову по справі №910/16383/20 є також вимога ТОВ «Миколаївгаз Збут» про зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» визнати переплату ТОВ “Миколаївгаз Збут” на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 242595008,41 грн за укладеними між ними договорами купівлі-продажу газу, зокрема, й за спірним у даній справі договором №18-536-Н від 05.11.2018 на суму 14521318,41 грн, та оформити первинні документи на підтвердження її визнання. Таким чином, у випадку задоволення позовних вимог у справі №910/16383/20 сума поставки за спірним договором буде зменшена на 14521318,41 грн, що визнається позивачем у письмових запереченнях на клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

За вказаних обставин, суд вважає, що у розумінні п.5 ч.1 ст.227 ГПК України справа №910/16383/20, яка розглядається Господарський судом міста Києва, є пов`язаною зі справою №915/1334/20, оскільки за результатами її розгляду будуть встановлені фактичні обсяги та вартість спожитого відповідачем природного газу за спірний період, що в свою чергу, вплине на надання судом оцінки доказам у даній справі та обґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На даний час, зібрані у справі докази, за наявності між сторонами спору щодо обов`язку позивача відкоригувати акти приймання-передачі природного газу за спірний період, який розглядається іншим судом, не дозволяють достеменно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що спростовує доводи позивача про наявність у суду всіх необхідних доказів для належної оцінки спірних правовідносин.

Прийняття рішення у даній справі без урахування обставин, які є предметом розгляду у справі №910/16383/20, призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує “процесуальну” справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи, прийняття по справі обґрунтованого та законного рішення, а також з метою недопущення порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями Господарського суду міста Києва у справі №910/16383/20.

Керуючись п.5) ч.1 ст.227, п.4) ч.1 ст.229, ст.234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №915/1334/20 зупинити до набрання законної сили судовими рішеннями Господарського суду міста Києва у справі №910/16383/20.

2. Зобов`язати сторони повідомити суд про результати розгляду вказаної справи та набрання рішенням у ній законної сили.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписана суддею 28 грудня 2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва