Вирок № 93952032, 29.12.2020, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 р. м. Кремінна Справа № 414/678/20 Провадження № 1-кп/414/131/2020

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю прокурора: Неманова М.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Шмуйлової І.М.

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представників потерпілих: Головченка А.О., Якимовича О.В.

секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за12020130460000082 від 10 лютого 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінна Луганської області, громадянина України, без освіти, не працюючого, не одруженого, не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (зі слів обвинуваченого, на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 10 лютого 2020 року, приблизно о 17 год. 30 хв. перебував на кухні будинку АДРЕСА_2 , де разом з ним знаходилися його брат ОСОБА_4 та знайомі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

В цей час, до будинку за вказаною адресою, прийшли потерпілі ОСОБА_2 і його дружина ОСОБА_3 та стали пред`являти претензії з приводу реалізації майна покійної матері братів ОСОБА_7 .

Між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , з одного боку, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з іншого, виникла сварка, під час якої останні стали агресивно поводитися з обвинуваченим. ОСОБА_3 вилила з банки рідину на ОСОБА_4 , а обвинувачений став її відштовхувати. В цей час потерпілий ОСОБА_2 втрутився в цей конфлікт і став бити руками обвинуваченого. На ґрунті неприязних відносин, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З метою реалізації свого злочинного наміру, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді фізичної шкоди потерпілим, ОСОБА_1 озброївся кухонним ножем з рукояткою коричневого кольору, який знаходився на столі.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , перебуваючи в положенні напроти ОСОБА_2 , наніс останньому один удар ножем в область черевної порожнини та один удар в область тазу, чим, згідно висновку судово-медичної експертизи № 15 від 23 березня 2020 року спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани області тазу, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я та проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки без пошкодження внутрішніх органів, яке відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент його заподіяння.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, наніс один удар ножем в підвздошну область ОСОБА_3 , яка в цей час перебувала напроти нього.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи № 14 від 16 березня 2020 року заподіянні тілесні ушкодження у вигляді: не проникаючої колото-різаної рани лівої підвздошної області, яка відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні кримінальних правопорушень не визнав та суду пояснив, що 10 лютого 2020 року він з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , який на даний час помер, знаходилися в будинку та готували їжу. Останні вживали спиртні напої, а він ні. Десь о 17 год. 30 хв. до дому зайшли ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 , яка вилила з банки сечу на обличчя ОСОБА_4 . Зав`язалась штовханина, сварка, під час якої ОСОБА_4 вдарив його і він впав на диван, а ОСОБА_3 вдарила його банкою по голові. Потім вони стали його бити. Знаходячись спиною до столу йому під руку потрапив ніж, який знаходився на столі. Він взяв ніж та став ним відбиватися від потерпілих. Він захищався і мабуть під час цієї дії він наніс двічі удари ножем своєму брату. Його дружину він не бив і не може пояснити наявність у неї тілесного пошкодження. Потім ОСОБА_2 сказав, що той їх підрізав та став погрожувати, що повернеться із синами. Після того, як потерпілі пішли, він з ОСОБА_4 також пішли та сховалися в покинутому будинку, оскільки боялися потерпілих. Ніж він забрав з собою. Приблизно через 2 години його затримали працівники поліції, яким його місцезнаходження повідомив свідок ОСОБА_5 . Його возили до лікарні, де брали аналіз на вживання алкоголю. Аналіз показав, що він тверезий. Вважає, що він захищався від нападу потерпілих, тому вимушений був застосувати ніж.

Вина у спричиненні обвинуваченим тілесних пошкоджень потерпілим підтверджується показаннями останніх, свідків та матеріалами кримінального провадження.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що десь о 10 год. 30 хв. 10 лютого 2020 року він з дружиною приїхав до будинку покійної матері, де проживав його брат ОСОБА_1 з метою недопущення продажу майна. В будинку знаходився також його брат ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ще хтось. Його дружина на образи ОСОБА_4 вилила з банки на його обличчя самогон або воду. Обвинувачений підвівся з дивану, взяв зі столу кухонний ніж та двічі вдарив його. Один удар прийшовся у живіт, другий пошкодив куртку. Також один раз наніс удар у живіт його дружині. ОСОБА_5 відтягнув обвинуваченого від них. Коли вони з дружиною вийшли з будинку, то йому стало погано і його діти відвезли до лікарні. Він обвинуваченого не простив та просить покарати на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні фактично підтвердила показання свого чоловіка. Вона по приїзду до будинку, де проживав ОСОБА_1 , стала сварити його з приводу реалізації майна. ОСОБА_4 , у свою чергу, став висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою, кидався з метою мабуть вдарити її. Чоловік став її захищати. Після чого обвинувачений схватив зі столу ніж та вдарив їм один або два рази чоловіка та один раз її у живіт. Вона обвинуваченого не простила та просить покарати його на розсуд суду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив наступне. Вранці 10 лютого 2020 року до будинку, де знаходилися його брат ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , прийшов потерпілий ОСОБА_2 , почав сваритися та сказав що увечері він прийде разом з дружиною. Обвинувачений разом з ОСОБА_5 не бажаючи сваритися, пішли з приміщення будинку. Увечері до будинку, де вже знаходилися його брат ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , прийшли потерпілі. В той час він з ОСОБА_5 вживав спиртні напої. Він їм сказав, щоб не приходили до нього, оскільки вони приходять у стані сп`яніння та вчиняють сварки. Потерпіла вилила з банки в його обличчя сечу, а потерпілий вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав у крісло. Обвинувачений став казати, щоб вони пішли з будинку. Потерпіла вдарила його по голові банкою, яка при цьому розбилася, а ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_9 кулаком в обличчя, від чого останній впав, після чого піднявся і став відмахуватися від потерпілих руками. Ножа в руках обвинуваченого він не бачив. Потім потерпілі пішли з будинку та сказали, що повернуться з синами. За ініціативою ОСОБА_9 вони також пішли з будинку на вулицю, де обвинувачений сказав, що він потерпілих «чиркнув» ножем, але цього він не бачив, оскільки в будинку було темно, горіла лише свіча. Вони пошли до покинутого будинку, де ховалися від потерпілих. Приблизно через 2 години приїхали співробітники поліції та забрали їх.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що десь місяця три тому, він зайшов в гості до ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . В будинку також знаходився його брат ОСОБА_4 , з яким він вжив спиртне. Прибули до приміщення будинку потерпілі. ОСОБА_11 стала сваритися з братами з приводу майна матері, яке вони виносять з будинку, але про це йому не відомо, хоча де-яке майно в будинку було відсутнє. Під час чого ОСОБА_12 вилила з банки сечу в обличчя ОСОБА_13 , а обвинувачений відштовхнув її від себе. Її чоловік ОСОБА_14 в свою чергу втрутився в цю ситуацію та почав бити раками свого брата ОСОБА_9 , який знаходився у кріслі. Останній став захищатися, махаючи руками. Після того як від ОСОБА_9 відійшов ОСОБА_10 , підійшла до ОСОБА_15 і він її вдарив. Спочатку ОСОБА_10 , а потім ОСОБА_12 сказали, що той вдарив їх ножем і тоді він побачив в руках обвинуваченого ніж. До цього не бачив в руках обвинуваченого ножа, оскільки в будинку було темно, горіла лише свіча. Потім потерпілі, а за ними вони, пішли з приміщення будинку. ОСОБА_9 взяв ніж з собою і по дорозі сказав, якщо приїдуть сини потерпілих, він буде захищатися, йому все одно. Також повідомив, що потерпілих він «почикав» ножем.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.1 т.2) 10 лютого 2020 року до ЄРДР внесено відомості про спричинення 10 лютого 2020 року приблизно о 18-30 годині за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Номер кримінального провадження 12020130460000082.

У протоколі огляду від 10 лютого 2020 року (а.с. 5-11 т.2) зазначено про проведення огляду палати №12 хірургічного відділення КНП «КБЛ КМР» за адресою: пл. Побєди, 1 «а», м. Кремінна Луганської області, під час якого виявлено та вилучено куртку чоловічу синього кольору, дві сірі футболки та білий светр, що належать ОСОБА_2 .

У протоколі огляду від 10 лютого 2020 року (а.с.14-28 т.2) зазначено про проведення огляду за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено та вилучено 10 слідів папілярних ліній, капюшон чорного кольору із синтетичного матеріалу.

Згідно довідки від 10 лютого 2020 року (а.с.30 т.2) ОСОБА_2 поступив до хірургічного відділення КНП «КБЛ» 10 лютого 2020 року о 18 год.40 хв. з діагнозом: колото-різана рана передньої поверхні грудної клітини зліва з проникненням у черевну порожнину. Різано-колоте поранення живота зліва? Алкогольне сп`яніння.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 лютого 2020 року (а.с.53-57 т. 2) того ж дня о 19 год.40 хв. затримано ОСОБА_1 та здійснено його обшук, під час якого було виявлено та вилучено ніж з дерев`яним руків`ям коричневого кольору, металевий розкладний ніж, куртку балонову чорного кольору з плямами речовини бурого кольору, брюки чоловічі сірого кольору з плямами речовини бурого кольору.

Згідно протоколів отримання зразків для проведення експертизи від 10 лютого 2020 року (а.с.61,62 т. 2) у ОСОБА_1 відібрано змиви з правої та лівої руки, зразок крові, а також відібраний зразок бинту.

Згідно висновку судової дактилоскопічної експертизи №19/113/7/1-139е від 26 лютого 2020 року (а.с.132-146 т.2) надані на експертизу чотири сліди пальців рук придатні для ідентифікації; три з них належать ОСОБА_1 , один залишений не обвинуваченим, не ОСОБА_4 , а іншою особою. На наданому на експертизу ножі слідів папілярних узорів не виявлено.

Згідно протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 14 лютого 2020 року (а.с.150 т. 2) у ОСОБА_2 відібрано зразок крові, а також відібраний зразок бинту.

Згідно протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 14 лютого 2020 року (а.с.152 т. 2) у ОСОБА_3 відібрано зразок крові, а також відібраний зразок бинту.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 24 від 21 лютого 2020 року (а.с.156-159 т. 2) на капюшоні знайдена кров, яка могла походити від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Походження крові від ОСОБА_1 не виключається. У змивах з рук ОСОБА_1 слідів крові не знайдено.

Згідно висновку судово - цитолологічної експертизи № 18 від 25 лютого 2020 року (а.с.163-164 т. 2) на капюшоні знайдена кров людини, яка може походити від особи чоловічої статі, у тому числі від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Походження крові від ОСОБА_3 виключається.

У висновку судово - цитолологічної експертизи № 19 від 12 березня 2020 року (а.с.173-176 т. 2) при дослідженні клинка ножа виявлена кров людини, яка може походити від ОСОБА_2 . Походження крові від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не виключається.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04 березня 2020 року (а.с. 177-181 т. 2) за участю потерпілого ОСОБА_2 встановлено механізм заподіяння останньому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а саме: ОСОБА_2 перегородивши ОСОБА_16 шлях до дружини, схопив його за руки в область ліктів, а коли відпустив, то побачив, як він правою рукою наніс гострим предметом в область черевної порожнини зліва два удари. При цьому вони стояли один проти одного.

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 15 від 23 березня 2020 року (а.с.184-186 т. 2) та № 20 від 23 березня 2020 року (а.с.236-238 т. 2) у ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження: рана після хірургічної обробки на передній поверхні грудної клітини зліва по середній ключичній лінії на рівні реберної дуги, рубець в підвздошній області зліва, що утворилися від двократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути ніж або інший предмет з аналогічними властивостями та не виключено, що могли виникнути при обставинах та в термін, вказаних потерпілим при допиті на слідчому експерименті. Колото-різана рана області таза (рубець в підвздошній області зліва) відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я; проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки без пошкодження внутрішніх органів (рана після хірургічної обробки на передній поверхні грудної клітини зліва по середній ключичній лінії на рівні реберної дуги) відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент їх заподіяння.

Відповідно до висновків додаткової судово-медичної експертизи № 97 від 29 вересня 2020 року (а.с.163-165 т. 1) вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли виникнути при обставинах та в термін, вказаних обвинуваченим та свідками при допиті під час судового розгляду.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.188 т.2) 11 лютого 2020 року до ЄРДР внесено відомості про спричинення 10 лютого 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Номер кримінального провадження 12020130460000083.

Згідно довідки від 10 лютого 2020 року (а.с.191 т.2) ОСОБА_3 поступила до хірургічного відділення КНП «КБЛ» 10 лютого 2020 року о 18 год.30 хв. з діагнозом: різано-колота рана області крила підвздошної кості зліва?

У протоколі огляду від 10 лютого 2020 року (а.с.193-198 т.2) зазначено про проведення огляду палати №12 хірургічного відділення КНП «КБЛ КМР» за адресою: пл. Побєди, 1 «а», м. Кремінна Луганської області, під час якого виявлено та вилучено куртку жіночу зеленого кольору та чорну футболку, що належать ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04 березня 2020 року (а.с.217-223 т.2) за участю потерпілої ОСОБА_3 встановлено хід конфлікту в будинку АДРЕСА_2 між обвинуваченим та потерпілими та механізм заподіяння останній ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 14 від 16 березня 2020 року (а.с.228-229 т.2) та №21 від 16 березня 2020 року (а.с.231-232 т.2) у ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження: рубець передньої поверхні черевної стінки у підвздошній області зліва, що утворився внаслідок загоєння колото-різаної рани, що утворилися від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути ніж або інший предмет з аналогічними властивостями та могли виникнути при обставинах та в термін, вказаних потерпілою при допиті та слідчому експерименті. Не проникаюча колото-різана рана лівої підвздошної області відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Відповідно до висновків додаткової судово-медичної експертизи № 98 від 30 вересня 2020 року (а.с.166-167 т. 1) вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли виникнути при обставинах та в термін, вказаних обвинуваченим та свідками при допиті під час судового розгляду.

Частиною 1 ст. 36 КК України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони, а частина друга цієї статті вказує на те, що кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

При цьому згідно роз`яснень, які містяться у абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Згідно ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

З цього вбачається, що до критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна. Крім того необхідно зауважити, що особа має право на ефективний захист від кримінального правопорушення.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного із перебуванням особи в стані необхідної оборони, підлягають врахуванню конкретні обставини справи.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Докази, досліджені у судому засіданні, дають підстави про спростування версії обвинуваченого про захист його від нападу потерпілих та знаходження у стані необхідної оборони та відсутності у нього реальної можливості уникнути конфлікту з потерпілими.

Зокрема, судом не встановлено обставини, а також не спростовано висновками додаткових судово-медичних експертиз, за яких обвинувачений міг би вбачати реальну загрозу з боку потерпілих, тобто встановлення певної підстави (юридичного факту), наявність якої б вказувало на обґрунтованість виникнення у нього правомірного захисту. Не має підтверджень та доказів, що потерпілі вчиняли дії, що свідчили про наявність дійсного, реального і об`єктивного суспільно небезпечного посягання, які за своїм характером і ступенем небезпеки могли заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди обвинуваченому, та зумовили останньому вдатись до оборони. Разом з тим, обвинувачений застосував ніж та двічі ним вдарив свого брата та один раз його дружину, які хоча ініціювали конфлікт та бійку, але його дії не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту від нападу ОСОБА_2 і, тим більше, від дій дружині останнього. А після вчинення кримінального правопорушення обвинувачений повідомив свідкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що «почикал» потерпілих, що свідчить про умисний характер його дій.

Таким чином, з огляду на наведені докази, суд приходить до висновку, що потерпілі в ході конфлікту не становили для обвинуваченого реальної загрози і підстав для самозахисту за допомогою ножа або необхідності відвернення посягання з боку потерпілих в ньому не виникло. При цьому, характер та локалізація завданих тілесних ушкоджень потерпілим переконливо свідчать про те, що обвинувачений усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й ті, що фактично настали, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров`ю потерпілих.

Вказана позиція висловлена ВС ККС у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 211/2852/16-к.

Зібрані у справі докази в їх сукупності дають підстави суду кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_1 : за ч. 1 ст. 121 КК України – спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння; за ч. 2 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_3 .

Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ч. 2 ст. 65 цього Кодексу, повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні міри покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, які свідчать про те, що ініціаторами конфлікту та бійки стали потерпілі, сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення одного кримінального правопорушення законодавством до тяжких злочинів, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого.

При цьому суд не може не звернути увагу на те, що потерпілі в судових засіданнях поводили себе агресивно стосовно обвинуваченого, порушували порядок судового засідання, не звертали уваги на зауваження суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але судимість погашена в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно як такий, щодо якого скарг чи заяв від мешканців міста до Кремінської міської ради не надходило та активної участі у громадському житті вулиці та міста не приймав.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно ст.66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд виключає з обвинувачення знаходження ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, оскільки останній через декілька годин після вчинення кримінального правопорушення був затриманий працівниками поліції, але його освідування на предмет вживання алкогольних напоїв не проводилося, а сам обвинувачений та свідки вказаний факт спростовують.

Враховуючи викладене, з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання: за ч.1 ст.121 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт строком 200 годин, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які переконливо свідчили б про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст.76 КК України наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети і мети, передбаченої ст.50 цього Кодексу.

Як випливає зі змісту ст.75 КК України, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження виправлення обвинуваченого є можливим без ізоляції від суспільства.

Цей висновок ґрунтується також на тому, що обвинувачений після скоєння кримінальних правопорушень жодного разу не дав суду сумніву у виконанні ним своїх процесуальних обов`язків.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєї правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин, не лише ступені тяжкості вчинених злочинів, а особу обвинуваченого, обставини, що впливають на покарання, тому призначене йому вказане покарання буде відповідати засадам справедливості і мети, яка передбачає не тільки кару, а й виправлення останнього, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Обставини вчинення кримінального правопорушення дають підстави для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Витрати, пов`язані з проведенням судової дактилоскопічної експертизи№ 19/113/7/1-139е від 26 лютого 2020року у розмірі 1 099грн. 07 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_1 за правилами ст. 124 КПК України, оскільки вони спрямованні на доказування його вини.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді від 12 лютого 2020 року на речові докази, - скасувати.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Строк дії запобіжного заходу обвинуваченого у вигляді домашнього арешту сплив, тому до набрання вироком суду законної сили суд вважає за необхідне запобіжний захід його не обирати.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК Українита призначити покарання:

-за ч. 1 ст. 121 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді 200 (двохсот) двохсот годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_16 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 цього Кодексу: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи№ 19/113/7/1-139е від 26 лютого 2020року у розмірі 1 099(одна тисяча дев`яносто дев`ять) грн. 07 коп. (отримувач: УК у Кремін.р-ні/КРЕМІНС.Р-Н/24060300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37796309, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA918999980313080115000012151, Код класифікації доходів бюджету: 24060300).

Після набрання вироком законної сили арешт, накладений ухвалами слідчого судді Кремінського районного суду від 12 лютого 2020 року на речові докази, скасувати.

Речові докази:

-куртку жіночу зеленого кольору та чорну футболку у спец.пакеті №7275460, що перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Кремінського ВП ГУНП в Луганській області – повернути потерпілій ОСОБА_3

-куртку чоловічу синього кольору, дві футболки та светр у картонній коробці, що перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Кремінського ВП ГУНП в Луганській області – повернути потерпілому ОСОБА_2

-куртку чоловічу балонову чорного кольору, брюки чоловічі сірого кольору, що перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Кремінського ВП ГУНП в Луганській області – повернути обвинуваченому ОСОБА_1

-10 слідів папілярних ліній у спец.пакеті №4416790 – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

-капюшон чорного кольору, ніж з дерев`яною ручкою, металевий розкладний ніж, змиви з лівої та правої руки, зразок крові, два зразки крові на марлі і один порівняльний зразок марлі, що належать ОСОБА_1 іперебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Кремінського ВП ГУНП в Луганській області – знищити;

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набуває законної сили після закінчення цього терміну або залишення вироку без змін апеляційним судом у разі його оскарження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: В.М.Ковальов