Рішення № 93949353, 29.12.2020, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1849/20

2/195/418/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

29.12.2020 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Скрипченко Д.М., за участю секретаря судового засідання Левкович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 18.04.2011 року загальною сумою 13893,12 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала 18.04.2011 року заяву, чим підтвердила свою згоду про те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www/privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідачем порушено свої зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого станом на 04.10.2020 року утворилася заборгованість загальною сумою 13893,12 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредита складає 11137,42 гривень, в тому числі заборгованість за поточним тілом кредита в сумі 7335,62 гривень та заборгованість за простроченим тілом кредита в сумі 3801,80 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 422,28 гривень та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 2333,42 гривень.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності №3084-К-Н-О від 11.08.2020 року, у своєму клопотанні просив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, не заперечує проти ухвалення у разі необхідності заочного рішення по справі.

Відповідач у своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу за своєї відсутності у судовому засіданні, про що не заперечує проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредита, а вчастині стягнення відсотків просить відмовити.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «Приватбанк»).

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, на підтвердження позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” надано суду копію заяви на ім`я ОСОБА_2 від 18.04.2011 року, в якій особа погодилася з тим, що дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. У заяві проставлено відмітку про видачу платіжної картки кредитка "Універсальна".

Враховуючи, що позивач частково визнала позовні вимоги, до матеріалів справи додано копію паспорта, суд вважає, що відповідач змінила прізвище на ОСОБА_3 .

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача перед позичальником станом на 04.10.2020 року становить загальною сумою 13893,12 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредита складає 11137,42 гривень, в тому числі заборгованість за поточним тілом кредита в сумі 7335,62 гривень та заборгованість за простроченим тілом кредита в сумі 3801,80 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 422,28 гривень та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 2333,42 гривень.

Надана довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_1 підтверджує, що на 24.07.2018 року встановлено кредитний ліміт в сумі 15000 гривень.

Надана позивачем виписка по договору станом на 04.10.2020 року свідчить, що відповідач користувалася кредитною карткою з використанням коштів в межах наданого їй кредитного ліміту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правовий висновок про те, що Умови та Правила, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

Витягом з Умов та Правил, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, крім іншого, визначені: пільговий період користування коштами, комісія, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень того, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки інформація в ній повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано при розгляді цієї справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Без наданих доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про нарахування відсотків за користування кредитними коштами наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві, підписаній позичальником, оскільки лише цей факт може свідчити про прийняття ним запропонованих умов та приєднання як другої сторони до договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді наявність у кредитора права на самостійне списання грошових коштів і зміну процентної ставки.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 року «Про захист прав споживачів».

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості в частині нарахованих відсотків за користування коштами перед АТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" є обґрунтованими за кредитним договором № б/н від 18.04.2011 року станом на 04.10.2020 року в частині заборгованості за тілом кредита у розмірі 11137,42 гривень.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 422,28 гривень та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2333,42 гривень є недоведеним фактом досягнення сторонами домовленості про сплату відповідачем у будь-якому розмірі процентів.

За таких обставин, суд вважає необхідним ухвалити рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк".

Судові витрати розподілити згідно п. 3) ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 19, 81, 263, 264 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 526, 530 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстровано за місцем проживання по АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) зареєстрованого по вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, заборгованість за кредитним договором б/н від 18.04.2011 року в сумі 11137 (одинадцять тисяч сто тридцять сім) гривень 42 копійки, яка складається з заборгованості за поточним тілом кредита в сумі 7335 (сім тисяч триста тридцять п`ять) гривень 62 копійки та заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 3801 (три тисячі вісімсот одна) гривня, а крім того сплачений по справі судовий збір пропорційно задоволеної частини позовних вимог в сумі 1684 (одна тисяча шістсот вісідесят чотири) гривні 96 копійок, а всього 12822 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 38 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у порядку, передбаченого ч. 2 ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або у строки, передбачені абзацом 2 частини 1 статті 354 ЦПК України.

Суддя: Д. М. Скрипченко