Рішення № 93949195, 30.12.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/5017/20

2/206/1306/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2020 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Автотранссервіс» про захист прав споживача автотранспортних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2020 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Автотранссервіс» про захист прав споживача автотранспортних послуг. В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначив те, що 12.05.2020 о 06.00 год. при посадці в автобус № 35 водій вимагав оплату за проїзд не зважаючи на наявність у нього пільг, т.ч. ним було сплачено 8 грн., згідно посадочного талону. Таким чином, відповідач порушив права позивача на інформацію про послугу по перевезенню громадським транспортом пільгового пасажира, пенсіонера за віком, працюючого ветерана праці згідно ч.1 ст.15 ЗУ «Про захист прав споживачів». Він неодноразово фіксував порушення, шляхом звернення за роз`ясненнями по питанню пільгового проїзду в автобусах №35 на гарячу лінію Дніпровської міської ради. 22.07.2020 за №К-232/3 Дніпровська міська рада в особі Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури надала відповідь на звернення згідно якої питання повернення коштів не вирішено. Надалі 03.08.2020 він надав співробітнику відповідача копії проїзних квитків на суму 176 грн., після чого його повідомили, що йому передзвонять, однак до теперішнього часу питання не вирішено. Він також вважає, що відповідач має сплатити інфляційні збитки за період з червня по жовтень 2020 року, а тому сума що підлягає стягненню з відповідача складає 177,97 грн.

10 листопада 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

10.12.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого він заперечував проти задоволення позовних вимог, як необґрунтованих.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право користуватися послугами по пільговому перевезенню громадським транспортом, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 27.09.206 року, копії посвідчення ветерана праці серії НОМЕР_2 від 19.10.2016 року (а.с. 1 зв)

Відповідно до ст.37 ЗУ «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, що відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Позивач зазначає, що водієм автобусу йому було відмолено у пільговому проїзді.

Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – з моменту реєстрації електронного квитка.

Відповідно до ч.7 ст. 133-1 КУпАП безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян – тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян – суб`єктів підприємницької діяльності в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 299 КУПАП від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право – на автомобільному транспорті – керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники, керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники, керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поліцію не викликав, відмова у безкоштовному проїзді не була зафіксована будь-яким чином, не були встановлені свідки інциденту. Відносно водія не складався протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення та не було розглянуто справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим водій до адміністративної відповідальності не притягався.

Також з наданих квитків не вбачається інформації про перевізника, маршрут, час в який квитки були придбані, крім того, відсутні докази того, що вони купувались саме позивачем.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладені обставини, та досліджені матеріали справи, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-13, 34, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до ТОВ «Автотранссервіс» ( м. Дніпро, узвіз Лоцманський буд. 8, ЄДРПОУ 30548889) про захист прав споживача автотранспортних послуг - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П.Румянцев