Ухвала суду № 93940751, 30.12.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 500/6205/15-к

Провадження № 1-кп/946/114/20

У К Р А Ї Н А

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

30 грудня 2020 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Волкова Ю.Р.,

за участю: секретаря судового засідання Кріпакової К.Т.,

учасники судового провадження:

прокурор Мерданський В.В.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник Іосип Т.М.

провівши в місті Ізмаїл Одеської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160150002094, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кустолово – Суходілка Машівського району Полтавської області, громадянина України, одружений, з неповною середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-02.06.2003 року Червоноармійським районним судом Донецької області за ст. 187 ч. 3 КК України до 9 років позбавлення волі;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 2 ст.309 Кримінального кодексу України,

встановив:

В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 01 січня 2021 року.

Прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури подано до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на шістдесят днів, мотивуючи своє клопотання тим, що ОСОБА_1 раніше був засуджений за вчинення корисливо - насильницького злочину, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зникли, є всі підстави вважати що при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він може продовжити злочинну діяльність і вчиняти нові злочини, окрім того зазначає, що 26.09.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та роз`ясненні наслідки щодо невиконання покладених на нього обов`язків, однак незважаючи на покладені на останнього обов`язки та знаючи про те, що відносно нього застосований запобіжний захід, обвинувачений ОСОБА_1 з 07.10.2019 року був відсутній за місцем зазначеним Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області для відбування цілодобового домашнього арешту, а саме за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому тривалий час переховувався від органів досудового слідства та суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Іосип Т.М. в судовому засіданні залишили розгляд зазначеного клопотання на розсуд суду.

Суд заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частинами 3, 5 ст. 199 КПК, якими суд керується на підставі ч. 2 ст. 331 КПК, передбачено, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Європейського суду з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Так, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а тому хоча тяжкість обвинувачення і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність чітких ознак того, що справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на свободу, а тому строк дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, не має постійного місця роботи, та те, що запобіжний захід ОСОБА_1 обирався на досудовому розслідуванні, не допитувались всі потерпілі та свідки, що свідчить про наявність ризику вчинення нових злочинів. Крім того, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, стан його здоров`я.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Керуючись ст. 171, 194, 199 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_1 – у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком до 26 лютого 2021 року.

Ухвала щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 припиняє свою дію 26 лютого 2021 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» – для виконання, прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури, обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику – до відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду Ю.Р. Волков