Рішення № 93938731, 24.12.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8110/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І. ,

справа №466/8110/20,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держпраці у Львівській області про встановлення факту перебування в трудових відносинах,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Станька В.В.,

представника третьої особи Злої А.О.,-

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить суд встановити факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 в період часу з 01.04.2000 року і до 30.11.2018 року та зобов`язати ОСОБА_2 внести запис в трудову книжку про звільнення із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП, вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що влаштувалася на роботу продавцем до ФОП ОСОБА_2 , який здійснював підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , про що було здійснено запис у трудову книжку від 01.04.2000 та укладено трудовий договір. ОСОБА_1 на посаді продавця здійснювала реалізацію продуктів харчування з МАФу: круп, цукру, муки, макаронів та інших фасованих товарів та води. За час роботи в приватного підприємця ОСОБА_2 у них склалися нормальні робочі відносини. Заяву на звільнення з роботи за власним бажанням ОСОБА_1 подала в письмовій формі особисто на початку грудня 2018 року, яку відповідач прийняв, обіцяв на словах розрахувати її, але нічого не зробив. Рішення щодо її звільнення обумовлене тим, що вона знайшла краще оплачувальну роботу в Республіці Польща. Позивач письмово неодноразово зверталася до ФОП ОСОБА_2 щодо внесення запису про її звільнення за власним бажанням, однак останній такого запису не вчинив. Оскільки відповідач добровільно не здійснив запис у трудову книжку, то вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 28.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 21.12.2020 вирішено проводити заочний розгляд справи.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, та повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення, що повернулося на адресу суду та долучені до матеріалів справи, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи Головного управління Держпраці у Львівській області Зла А.О., яка діє на підставі довіреності від 03.01.2020 №66, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, не заперечила щодо задоволення позову. Додатково повідомила що державним інспетором за заявою позивача здійснювалася перевірка ФОП ОСОБА_2 щодо оформлення трудових відносин, однак останній документів не надав і тому на нього складена постанова про притягнення до відповідальності у виді штрафу.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника третьої особи, показання свідків, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить такого.

Судом з`ясовано такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з запису №2 від 01.04.2000 року у трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 прийнята на роботу продавцем на підставі наказу №1 від 01.04.2000 ФОП ОСОБА_2 /арк.спр.12/. Запис є останнім у трудовій книзі, продовжених записів немає.

21.03.2003 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір, згідно якого ОСОБА_1 зобовязана виконувати реалізацію продуктів харчування та відповідати за їх збереження.

Такий трудовий договір зареєстровано 28.03.2013 за №1872 Шевченківським РЦЗ /арк.спр.13-15/.

Згідно відповіді Львівського міського центру зайнятості віфд 14.12.2020 №10-5670/20, 28.03.2003 року у Шевченківському районному центрі зайнятості м.Львова за номером 1873 зареєстровано трудовий договір укладений 21.03.2003 між фізично особою-підприємцем ОСОБА_2 роботодавцем та ОСОБА_1 як працівником. Станом на 14.12.2020 щодо припинення трудових відносин та зняття з реєстрації трудового договору сторони до центру зайнятості не зверталися..

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дала показання про те, що знайома з ОСОБА_1 з 2002 року, т.я. працює на ринку, що на вул.Петлюри у м.Львові. Їй відомо про те, що позивач працювала у ФОП ОСОБА_2 з 2000 року, майже щодня вони бачилися та спілкувалися. Грфік роботи був у неї постійний: літом з 08.00 год і до 18.00 год., а зимою до 17.00. Працювала одна з одним вихідним днем. Літом як була відпустка, то ларьок не працював. У неї з працедавцем були добрі відносини. Звільнилася ОСОБА_4 десь у 2018 році.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що також працює на ринку та допомагає доньці. ОСОБА_1 знає з 2015 року, яка також працювала на ринку продавцем у ФОП ОСОБА_2 .Іхні місця праці зовсім поруч, тому вона щодня бачила та спілкувалася з позивачкою. Десь у 2018 році ОСОБА_4 звільнилася та поїхала на роботу до Польщі, т.я. потрібні булим кошти на операцію. Зі слів самого ж ОСОБА_2 вона знає, що останній отримував від ОСОБА_6 листи, в яких просила внести запис у трудову книжку.

Свідок ОСОБА_7 повідомив, що він є чоловіком позивачки та підтверджує, що ОСОБА_8 18 років працювала у ФОП ОСОБА_2 про що є запис у трудовій книжці про прийняття на роботу. У вільний час він неодноразово бував за місцем праці дружини на базарі та допомагав їй. Він був присутній як позивач надавала заяву про звільнення ОСОБА_2 і той таку отримав та обіцяв розрахувати. Після звільнення дружина неодноразово письмово зверталася до ОСОБА_2 про необхідність внесення запису у трудову книжку, однак він не вчинив цього

Згідно з відповіді Головного управління ДПС у Львівській області ДПС України від 06.12.2019 №111/Ч-91/33.1-09 за інформаційними базами даних ГУ ДПС у Львівській області за період з 2000-2010 ФОП ОСОБА_2 подавав Розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку форми №1ДФ, в яких відображено нарахування заробітньої плати ОСОБА_1 /арк.спр.41-42/.

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Статтею 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно ч.1, ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За правилами ч.2, ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 є встановленим і доведеним у судовому засіданні.

Відповідно ст.36 КЗпП України, однією з підстав для припинення трудового договору є розірвання трудового договору за ініціативою працівника.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник, має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , поданих заяв вбачається, що ОСОБА_4 зверталася до ФОП ОСОБА_2 щодо невнення відомостей в трудову книжку про її звільнення на підставі ст.38 КЗпП, однак відповіді не отримала.

Як вбачається з матеріалів справи, на час її розгляду судом трудові відносини між сторонами фактично припиненні, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана і записи в трудовій книжці позивача не внесені.

Згідно з ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 та набрала чинності 11.09.1997, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Статтею 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.

Згідно з п. п. 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4.1 та 4.2 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Позивач ОСОБА_4 не має можливості реалізувати своє право на припинення трудового договору у визначеному законодавством порядку, що порушує її право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підтвердженою доказами.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, сплачених позивачем при зверненні з заявою до суду.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,00грн. /арк.спр.8/.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268, 280-281 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Встановити факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , в період часу з 01.04.2000 року і до 30.11.2018 року.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 внести запис в трудову книжку про звільнення із займаної посади – продавця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 840,80 грн. судового збору.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Головне управління Держпраці у Львівській області, код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: м.Львів, пл. Міцкевича,8

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складений 24.12.2020 року.

Суддя П. С. Невойт