Рішення № 93935774, 28.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12413/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Яковлєв Д.В.,

з участю: секретаря судового засідання Слакви-Марчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рівному цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/53-05/60210 від 10.05.2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/53-05/60210 від 10.05.2007 року, у якій просить суд в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/53-05/60210 від 10.05.2007 року у сумі 91 977 доларів США 48 центів звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, стягнути з відповідача суму судових витрат на сплату судового збору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за всіма юридичними правами та обов`язками є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом із Статуту. Вказує, що 10 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/53-05/60210, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 42 925 (сорок дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) доларів США 00 центів строком до 07.05.2027 року (включно), а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,85 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Зазначає, що позивач повністю виконав всі умови договору, а відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, в результаті чого станом на 18.06.2020 року виникла прострочена заборгованість в сумі 91 977 доларів США 48 центів, з них заборгованість за кредитом 40 581 доларів США 24 центи; заборгованість за відсотками в розмірі 51 396 доларів США 25 центів.

Крім того, посилається на те, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором №014/53-05/60210 від 10.05.2007 року між кредитором та іпотекодавцем – ОСОБА_1 , було укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Січовою Т.І. та зареєстровано в реєстрі за №1252. Відповідно до умов договору іпотеки, предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право, у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах Договору іпотеки.

Тому просить в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/53-05/60210 від 10.05.2007 року в розмірі 91 977 доларів США 48 центів звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки проведено суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій та стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 102 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 20.08.2020 року було прийнято справу до розгляду та відкрито загальне провадження, призначено підготовче судове засідання.

21.09.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 15.10.2020 року у зв`язку з неявкою сторін.

15.10.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 04.11.2020 року у зв`язку з неявкою сторін.

04.11.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 26.11.2020 року перебування головуючого на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

16.12.2020 року розгляд справи відкладено на 28.12.2020 року у зв`язку з неявкою сторін.

В судове засідання 28.12.2020 року представник позивача не з`явився. Від представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» Сірочук І.В. до суду надійшла заява, про розгляд справи у відсутності представника позивача. При цьому останній позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 будучи неодноразово повідомленим, за місцем реєстрації, а також по останньому відомому місцю проживання про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено що позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником щодо майна, прав та обов`язків ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі Статуту Банку.

10 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір №014/53-05/60210, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 42 925 (сорок дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) доларів США 00 центів строком до 07.05.2027 року (включно), а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,85 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Строк дії договору визначений до повного погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору Кредитор надає Позичальнику Кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, з можливою видачею готівки через касу Кредитора.

Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п.3.3. Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на наступних умовах:

- Щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 Кредитного договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 07.05.2027 року (включно) на рахунок зазначений в Кредитним договором;

- Щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок визначений Кредитним договором.

Відповідно до умов п. 5.5. п. 6.5. Кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, Кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а Позичальник зобов`язався, на вимогу Кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Згідно з п. 8.2. Кредитного договору сторони погодили і те, що з укладенням цього Договору Сторони досягли згоди усіх істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього Договору.

Сторони дійшли згоди, що будь-яке порушення Позичальником умов Кредитного договору повинно розглядатись як істотне порушення Договору, яке надає право Кредитору у порядку, передбаченому цим Договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених Договором строків виконання зобов`язань, вимагати від Позичальника повернення Кредиту (п. 8.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 9.1. Кредитний договір набуває чинності з часу його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора та діє до повного погашення кредитної заборгованості Позичальника за цим Договором (суми кредиту, процентів за користування, комісій, неустойок, відшкодування можливих збитків).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено, Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Січовою Т.І. та зареєстровано в реєстрі за №1253.

Відповідно до умов Договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах Договору іпотеки.

Предметом іпотеки згідно з п.1.2 Договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Січовою Т.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу р. № 1249 від 10.05.2007 року, зареєстрований в реєстрі прав власності за № 18659463.

Згідно з п. 1.3. Договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки на момент укладання Договору іпотеки визначена сторонами у сумі - 253 267 грн. 00 коп.

Відповідно до умов п. 3.1.4 Договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов`язань за цим та/або за Кредитним договором Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки, у тому числі у урахуванням податків.

Згідно з п. 5.2 Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконанні, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.7. Договору іпотеки).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, перерахувавши кошти в розмірі 42 925 (сорок дві тисячідев`ятсот двадцять п`ять) дол. США 00 центів

Крім того, судом встановлено, що 17 січня 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено рішення по справі №2-5558/11 відповідно до якого позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору № 014/53-05/60210 від 10.05.2007 р. у розмірі 414520,05 гривень 05 копійок, що згідно курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого НБУ, станом на 28.09.2011 р. становить 51986,56 доларів США, з яких 40580,24 доларів США – залишок заборгованості по тілу, 5727,94 доларів США – заборгованість по відсоткам, 5678,38 доларів США – заборгованість по пені та вирішено питання щодо розподілення судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості з тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Позичальник не виконав рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2012 року по справі №2-5558/11 та вимоги Банку про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором тому Банк звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, так як станом на дату розрахунку заборгованості, а саме станом на 18.06.2020 року заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором становить 91 977 доларів США 48 центів, яка складається з : заборгованості за кредитом у розмірі – 40 581 доларів США 24 центи; Заборгованості за відсотками у розмірі – 51 396 доларів США 24 центи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до рішення Кредитора сума пені не зазначається та не стягується в рамках даного спору, однак продовжує нараховуватися, що не суперечить нормам чинного в Україні законодавства, про що було зазначено позивачем в поданій ним позовній заяві.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, з викладеного вбачається, що умовами іпотечних договорів сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Закон визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі правила для здійснення реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, зокрема в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

При цьому, у п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз`яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Крім того, за вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

За змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ч. 2 ст.43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна, однак таких доказів позивачем до суду не надано.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №235/3619/15-ц від 21.03.2018 року.

Відповідачем не спростовано жодними належними й допустимими доказами зазначені позивачем обставини.

Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст.1 33, 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 9-13, 76-83, 95, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/53-05/60210 від 10.05.2007 року - задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/53-05/60210 від 10.05.2007 року у сумі: 91 977 доларів США 48 центів (заборгованість за тілом та відсотками) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» витрати по оплаті судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.12.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Код за ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: 010011, Україна, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9

Відповідач - ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса за місцем реєстрації: АДРЕСА_2

Суддя Рівненського міського суду Д.В. Яковлєв