Рішення № 93929632, 02.12.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3524/18

Провадження №2/278/777/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Житомирський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Зубчук І. В.,

секретаря судового засідання Яцюрук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український СОЛОД” про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою та просить розірвати договір оренди земельної ділянки площею 14,1969 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822085300:05:000:0103, яка розташована на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український СОЛОД” (далі ТОВ “Український СОЛОД”).

В обґрунтування позову зазначив, що успадкував після матері ОСОБА_2 земельну ділянку площею 14,1969 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822085300:05:000:0103, яка розташована на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області та яка перебуває в платному строковому користування ТОВ “Український СОЛОД” на підставі укладеного між померлою та відповідачем договору оренди від 01 червня 2006 року та додаткового договору від 20 серпня 2015 року. Позивач вказав, що ТОВ “Український СОЛОД” не виконує своїх зобов`язань зі сплати орендної плати, хоча використовує земельну ділянку для сільськогосподарських цілей.

Представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в ньому та пояснив, що відповідач не виконує своїх зобов`язань зі сплати орендної плати відповідно до договору оренди землі укладений між відповідачем та ОСОБА_2 .

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю, оскільки про смерть ОСОБА_2 та наявність правонаступника померлої товариство дізналося з рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2019 року. Окрім того зазначив, що позивачу було сплачено орендну плату згідно договору оренди землі за період 2016 -2019 років.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

01 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ “Український СОЛОД” укладено договір №122/565,566 оренди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 14,1969 га., кадастровий номер 1822085300:05:000:0103, яка розташована на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Договір), терміном на 10 років (а.с.7-9).

Згідно з п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, за побажанням орендодавця у відробітковій формі або рослинницькою продукцією по ринковій ціні.

За змістом п.10 Договору на момент його підписання загальна сума орендної плати становить 1200 грн.

Орендна плата вноситься у грошовій формі або рослинницькою продукцією до 31.12 звітного року (п. 11 Договору).

Згідно пункту 33 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, Орендаря не є підставою для зміну умов або розірвання договору.

20 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ “Український СОЛОД” укладено додаткову угоду, якою було продовжено термін дії Договору до 31 грудня 2027 року (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

13 квітня 2017 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 14,1969 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822085300:05:000:0103, яка розташована на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.11).

23 липня 2018 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву, якою повідомив, що він є спадкоємцем ОСОБА_2 та зазначив про порушення відповідачем умов договору в частині виплати орендної плати (а.с.14-16).

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2019 року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український СОЛОД” та розірвано договір оренди №122/565,566 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 14,1969 га, кадастровий номер 1822085300:05:000:0103, яка розташована на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український СОЛОД”. Вирішено питання щодо судових витрат (а.с.80), яке скасовано ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 12 червня 2020 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Український СОЛОД» від 07 травня 2020 року. Підставою для скасування якого стало неналежне повідомлення відповідача про час, день та місце розгляду справи.

11 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Український СОЛОД” виплатило ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 74592 грн. за період з 2016-2019 роки, отримання якої позивачем підтверджується квитанцією про поштовий переказ (а.с.183-184), тобто з часу отримання відомостей про наявність спадкоємця після померлої ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 30 цього Закону передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки (частина перша статті 148-1 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Додаткова угода є невід`ємною частиною основного договору оренди землі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що у «відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України».

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вищевказане, судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Український СОЛОД» 01 червня 2006 року укладено договір оренди землі, а пізніше додаткова угода до договору землі, які зареєстровані в установленому законом порядку. Отже судом встановлено, що підстав для розірвання договору оренди з мотивів не виплати орендної плати судом не встановлено, така підстава виникає лише коди орендар взагалі не сплачує орендну плату.

Керуючись ст.ст.1, 4, 6, 13, 18, 20, 27, 30, 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.63, 203, 207, 627 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український СОЛОД” про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклик) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 11 грудня 2020 року.

Суддя: І. В. Зубчук