Ухвала суду № 93929530, 29.12.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15745/20

Категорія 54

2/295/3398/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2020 року суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирінвест», третя особа – Публічне акціонерне товариство «Житомирінвест», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Андрушівського району Попіля Володимира Вікторовича від 25.07.2017 року за №36402740 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис про їх реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1315078418101), згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирінвест» є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення, складські приміщення: складське приміщення поз. літ. А заг пл. 244,7 кв.м., склад, гараж, поз. літ. Б заг. пл. 261,9 кв.м., склад поз. літ. В (2-1) заг. пл. 129,0 кв.м., приміщення гаражів поз. літ. Г (1-1, 1-2) заг. Пл. 51,1 кв.м.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, судом встановлено, що підстави для її розгляду в порядку цивільного судочинства відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ, зокрема, за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) віднесено до компетенції адміністративних судів.

У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Натомість, відповідно до частини першої ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позов пред`явлено про скасування рішення державного реєстратора – посадової особи органу місцевого самоврядування про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а не з приводу дій та рішень відповідача ТОВ «Житомирінвест». При цьому, позивач посилається на те, що таке рішення грубо порушує його права, оскільки прийняте державним реєстратором з порушенням вимог п.п. 12, 48, 58 Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, без належного з`ясування всіх обставин справи, а також робить неможливим виконання судових рішень про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі.

Разом з тим, боржником перед позивачем за судовими рішеннями є ВАТ «Житомирводбуд», а даний позов пред`явлено зовсім до іншої юридичної особи, а саме до ТОВ «Житомирінвест», з якою у позивача відсутні будь-які цивільні правовідносини з приводу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 .

Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Частиною першою статті 10 цього Закону передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частиною першою статті 24 цього Закону передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.

У силу приписів статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

У даній справі, правовідносини виникли між ТОВ «Житомирінвест», а не позивачем, та державним реєстратором у зв`язку із державною реєстрацією права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

Захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи в публічно-правових відносинах, у яких державний реєстратор реалізовує владні управлінські функції.

Також слід зазначити, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для погашення заборгованості перед ним за судовими рішеннями про стягнення на його користь з ВАТ «Житомирводбуд» заборгованості по заробітній платі, чого прагне позивач.

Натомість, цивільного спору між позивачем та відповідачем з приводу нерухомого майна по АДРЕСА_1 , не існує.

Таким чином, з огляду на положення статей 2, 5, 19 КАС України з урахуванням того, що державний реєстратор є посадовою особою органу місцевого самоврядування, суб`єктом владних повноважень, уповноваженим приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, яке має публічно-правову природу, спір є публічно-правовим та належить до адміністративної юрисдикції.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відноситься до компетенції адміністративних судів.

З огляду на зміст вказаних вище норм, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цивільній справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки позов слід вирішити в порядку адміністративного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює позивачу його право звернутися до суду для розгляду позову в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 2, 5, 19 КАС України, ст.ст. 19, 186, 259-261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирінвест», третя особа – Публічне акціонерне товариство «Житомирінвест», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: