Рішення № 93924846, 30.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 495/5358/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду її заяви від 12.05.2020 щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0100 га згідно графічних матеріалів та зобов`язати відповідача розглянути вказану заяву.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 12.05.2020 позивач звернулася до Білгород-Дністровської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0100 га згідно графічних матеріалів, до якої було додано необхідний пакет документів (додатків). У відповідь 17.07.2020 Білгород-Дністровська міська рада надіслала позивачці відповідь, якою повідомлено, що бажана земельна ділянка не може бути передана у власність для будівництва індивідуального гаражу у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації, так як відноситься до зони змішаної багатоквартирної забудови та громадської забудови Ж-3, а розміщення індивідуальних гаражів не передбачено в жодному із видів використання території. Відповідач не виніс вказане звернення та не розглянув це питання на пленарному засіданні міської ради, чим порушив вимоги ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» та ст. 118 Земельного кодексу України. Надісланий лист не є рішенням Білгород-Дністровської міської ради з порушеного позивачем у клопотанні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так як рішення з цього питання міська рада повинна прийняти виключно на пленарному засіданні, чого зроблено не було. Отже відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання позивача, що зумовило її звернутись за судовим захистом.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2020 матеріали адміністративної справи № 495/5358/20 передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.

09.10.2020 до суду адміністративна справа № 495/5358/20 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 13.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.11.2020 до суду від Білгород-Дністровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 17.07.2020 Білгород-Дністровська міська рада надіслала позивачці відповідь на її звернення, якою повідомлено, що бажана земельна ділянка не може бути передана у власність для будівництва індивідуального гаражу у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації, так як відноситься до зони змішаної багатоквартирної забудови та громадської забудови Ж-3, а розміщення індивідуальних гаражів не передбачено в жодному із видів використання території. Нормами ЗК України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотань. В даному випадку, бажана земельна ділянка не відповідає затвердженій містобудівній документації, що є підставою для відмови в задоволенні такого клопотання. Також відповідач зазначає, що само по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровської міської ради із заявою від 12.05.2020 (вх. № 22/05-18-19/138521 від 12.05.2020) щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0100 га згідно графічних матеріалів.

Листом Білгород-Дністровської міської ради від 17.07.2020 № 22/05-18-19/138521/1290 позивачці повідомлено, що Управлінням комунальної власності було надано запит до Управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради з приводу визначення відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки чинній містобудівній документації у відповідності до ст. 39, ч. 7 ст. 118 ЗКУ.

За інформацією Управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради бажана земельна ділянка (для будівництва індивідуального гаража) не відповідає затвердженій містобудівній документації, а саме відноситься до зони змішаної багатоквартирної забудови та громадської забудови Ж-3, згідно пояснювальної записки до Плавну Зонування території міста – в зоні Ж-3 розміщення індивідуальних гаражів не передбачено в жодному із видів використання території.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 7 ст. 118 ЗКУ, з урахуванням рішення міської ради від 24.07.2018 № 608-VII «Про встановлення тимчасового мораторію на відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів» листом Білгород-Дністровської міської ради від 17.07.2020 № 22/05-18-19/138521/1290 позивачці повідомлено, що земельна ділянка, стосовної якої подана заява, не може бути відведена у власність для будівництва індивідуального гаражу у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що вирішення питань про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК).

З огляду на матеріали справи, на засіданні Білгород-Дністровської міської ради клопотання позивачки не було розглянуто.

Згідно з п.1,4,10 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії.

Суд зазначає, що процедура розгляду клопотань щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою регламентується у першу чергу Земельним кодексом України та здійснюється згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування України».

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до п.11 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

З огляду на матеріали справи, до порядку денного сесії міської ради не було внесено на розгляд питання по заяві позивачки, та відповідно не було поставлено на голосування депутатами та за результатами голосування відповідне рішення не прийнято.

В той же час, у частині 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».

Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №. 30985/96).

Так, за своєю правовою природою бездіяльність – це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.

За встановлених судом обставин, відповідач протиправно не прийняв жодного з визначених законодавством рішень на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, а тому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути подане позивачем клопотання та прийняти відповідне рішення.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Предметом даної адміністративної справи є результат розгляду клопотання позивачки, який полягає у неприйнятті жодного з визначених законодавством рішень та складається із констатації суб`єктом владних повноважень того, що підстави для задоволення клопотання позивачки відсутні, а недотримання процедури розгляду звернення правового значення не має.

Суд враховує, що у справі № 509/4156/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17).

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

Механізм застосування правових гарантій, встановлених на випадок бездіяльності відповідного органу, який має повноваження надавати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою, є однаковий. З огляду на це, суд вважає, що висновки Верховного Суду у справі № 509/4156/15-а (постанова від 17.12.2018) є релевантними і можуть застосовуватися у справі, що розглядається.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що допущення суто формальних порушень не впливає на дійсність прийнятого рішення, а також на те, що формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Так, за встановлених судом обставин, відповідачем не прийнято жодного з рішень (про задоволення або про відмову в наданні дозволу) у місячний строк, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, за клопотанням позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є протиправною бездіяльністю з боку Білгород-Дністровської міської ради. Надання відповіді у формі листа не є реалізацією органом місцевого самоврядування власної компетенції у сфері земельних відносин, вирішення яких допускається виключно на пленарних засіданнях. В цьому аспекті не заслуговують на увагу посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду у справах № 813/1790/18, 825/2328/16, оскільки предмети спорів є різними, а висновки Верховного Суду не є релевантними відносно розглядуваного спору.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56; ЄДРПОУ 26275763) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Білгород-Дністровської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.05.2020 щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0100 га згідно графічних матеріалів.

Зобов`язати Білгород-Дністровську міську ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2020 (вх. № 22/05-18-19/138521 від 12.05.2020) щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0100 га згідно графічних матеріалів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк