Рішення № 93924616, 30.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11250/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13296/13-20-СГ від 16.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з вимогами статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України, 20 липня 2020 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотаннями про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки площею 3,5873 га для ведення фермерського господарства. Бажана земельна ділянка розташована на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (поза межами населеного пункту), та у власності або користуванні інших осіб не перебуває.

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на подане клопотання видано наказ №15-13296/13-20-СГ від 16.09.2020 року про відмову у наданні відповідного дозволу з формулюванням причини відмови “на бажану до відведення Вами земельну ділянку вже надано дозвіл іншій особі” .

Позивач вважав зазначені дії відповідача такими, що порушують його право як громадянина України на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбачене Земельним кодексом України.

Позивач зазначив, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на те, що на бажану земельну ділянку вже надано дозвіл іншій особі, на думку позивача, є безпідставними так як отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, а є одним з етапів погодження і оформлення документів відповідачем.

Позивач зазначив, що ним не було допущено невідповідності місця розташування об`єкта та надано вичерпний перелік необхідних документів, отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру в Одеській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою від 02.11.2020 року звільнено позивача від сплати судового збору, прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Роз`яснено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та справу буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

30.11.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на адресу Головного управління надійшло клопотання позивача від 20.07.2020 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 3,5873 га на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту) у межах проінвентаризованої земельної ділянки кадастровий номер 5120280400:01:003:0007.

За результатами розгляду клопотання, Головним управлінням наказом від 16.09.2020 року №15-13296/13-20-СГ відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав того, що на бажану земельну ділянку надано дозвіл іншій особі.

Відповідач вказав, що Головне управління, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Між Головним управлінням та Державним підприємством “Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” укладено договір від 04.03.2019 року №34 на підготовку лотів.

Відповідач зазначив, що земельна ділянка площею 50,000 га на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населених пунктів) включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, згідно додатку №1 до Договору.

Вказаним договором передбачено, що виконавець за дорученням організатора бере на себе зобов`язання виконати роботи із землеустрою з метою підготовки лотів до проведення земельних торгів.

Головним управлінням наказом від 20.08.2020 року №15-4658/13-19-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки 50,00 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач вказав, що відповідно до статей 79, 122, 186 ЗК України, Головним управлінням прийнято наказ “Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності” від 29.05.2020 року №15-9712/13-20-СГ.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, то розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, включення її в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах віднесено до компетенції відповідача.

Таким чином, положеннями ЗК України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Водночас, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує саме організатор земельних торгів, яким у спірних відносинах є відповідач, що здійснює реалізацію права державної власності на спірну земельну ділянку.

Отже, включення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

Відповідач вказав, що оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, входить до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, то Головне управління правомірно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.

Стосовно вимоги про зобов`язання Головного управління надати дозвіл позивачу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту), відповідач зазначив, що це є дискреційними повноваженням ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням від 20.07.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області у межах проінвентаризованої земельної ділянки кадастровий номер 5120280400:01:003:0007 (а.с. 10).

Разом із клопотанням від 20.07.2020 р. ОСОБА_1 надано перелічені у клопотання документи: копію паспорта та ідентифікаційного коду заявника; відомості з документації із землеустрою щодо бажаного місця розташування земельної ділянки; копію листа відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі №157/101-18 від 15.01.2018 року про середній розмір земельної частки – паю по сільським радам Ананьївського району Одеської області; копії виписок з погосподарської книги (на підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві) (а.с.29-31).

Подання позивачем повного переліку зазначених у клопотанні документів відповідачем не оспорювалося.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.09.2020 р. №15-13296/13-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки 3,5873 га, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, у зв`язку з тим, що згідно інформації, наявної у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області, на бажану до відведення земельну ділянку вже надано дозвіл іншій особі (а.с. 9).

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2, 3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом “б” ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 8 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою є компетенцією відповідача.

Пунктом “а” ч.1 ст.121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Як вбачається з листа відділу в Ананьївському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області №157/101-18 від 15.01.2018 року середній розмір земельної частки-паю для членів сільськогосподарських підприємств по наступним сільським радам Ананьївського району Одеської області складає, зокрема, Ананьївська Перша сільська рада – 5,60 в умовних кадастрових гектарах (а.с.30).

Таким чином, розмір спірної земельної ділянки (3,5873 га) не перевищує максимального розміру, визначеного пунктом “а” ч.1 ст.121 Земельного кодексу України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 3 ст. 136 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

При цьому системний аналіз ст.118 Земельного кодексу України дає підстави вважати, що нею встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в оскаржуваному наказі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13296/13-20-СГ від 16.09.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Суд зауважує, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Суд вважає необгрунтованими та не бере до уваги доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка виставлена на земельні торги, оскільки, по-перше, вказана обставина не була підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно наказу від 16.09.2020 р. №15-13296/13-20-СГ, а тому відповідач не може посилатися на неї як на підставу своїх заперечень проти позову; а по-друге, наданий відповідачем договір від 04.03.2019 року №34 між Головним управлінням та Державним підприємством “Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” на підготовку лотів стосується, згідно додатку №1 до Договору, серед інших, земельної ділянки площею 50 га на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населених пунктів), а не земельної ділянки площею 3,5873 га, на яку претендує позивач. Жодного доказу того, що спірна земельна ділянка вже передана на земельні торги відповідач суду не надав.

Спірна земельна ділянка входить до переліку земельних ділянок, що були проінвентаризовані згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 29.05.2020 року №15-9712/13-20-СГ (кадастровий номер земельної ділянки 5120280400:01:003:0007).

При цьому відповідач, надаючи наказом від 20.08.2020 року №15-4658/13-19-СГ дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки 50,00 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не наводить у вказаному наказі кадастровий номер спірної земельної ділянки, який принаймні з 29.05.2020 року вже існував, не наводить жодних інших обставин, які підтверджують, що спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 50 га і, крім того, не зазначає у наказі, кому саме (якій фізичній чи юридичній особі) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, наведені в оскаржуваному наказі відповідача від 16.09.2020 р. №15-13296/13-20-СГ доводи про те, що на бажану до відведення земельну ділянку вже надано дозвіл іншій особі – є безпідставними та необгрунтованими, оскільки наказом від 20.08.2020 року №15-4658/13-19-СГ дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на яку претендує позивач, площею 3,5873 га (проінвентаризова земельна ділянка кадастровий номер 5120280400:01:003:0007), жодній іншій особі не надавався.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, а тому оскаржуваний позивачем наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13296/13-20-СГ від 16.09.2020 року слід визнати протиправним та скасувати.

Тобто позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13296/13-20-СГ від 16.09.2020 року підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектари у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про втручання суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з наступних підстав.

Згідно положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У вказаній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Суд зазначає, що прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства не є втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно надав позивачу формальну відмову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17 від 26 лютого 2019 року у справі №802/721/18-а та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.

З огляду на зазначене, враховуючи також, що позивачем додано до клопотання від 20 липня 2020 року усі передбачені Земельним кодексом України документи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектари у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також у прохальній частині позову позивач просить суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що позивач не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв`язку з чим суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13296/13-20-СГ від 16.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,5873 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання з додатками від 20 липня 2020 року.

У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів