Рішення № 93923766, 30.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 грудня 2020 року (о 14 год. 30 хв.)Справа № 280/6653/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945) про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач або ОСОБА_1 ) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДПС у Запорізькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2020 № № 0018752-5005-0831, 0018753-5005-0831, 0018754-5005-0831.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальна площа об`єктів нерухомості, що перебувають у власності ОСОБА_1 становить 116,65 кв.м. (квартири загальною площею 66,37 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 та квартири загальною площею 50,28 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ). Як вбачається з податкового зобов`язання на нерухоме майно, визначеним податковим повідомленням-рішенням № 0018754-5005-0831 від 29.04.2020, ОСОБА_1 нараховано податок на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 68,38 кв.м. Однак, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна вищенаведена квартира належить кільком власникам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Частки кожного із співвласників зазначеної вище квартири в натурі не виділені. Тож, в силу приписам пп. «б» п.266.1.2 ст. 266 Податкового кодексу України, платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо вказаного об`єкту нерухомості має бути один із співвласників будинку, визначений за згодою усіх співвласників. Натомість, питання сплати податку між співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_4 не встановлювалось та не визначалось, а відтак, законних підстав для винесення щодо ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення №0018754-5005-0831 на суму 2177,87 грн. про визначення сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 немає. Покладання відповідачем обов`язку по сплаті податку на позивача є незаконним, оскільки відсутня згода решти співвласників житлового будинку щодо позивача як платника податку, передбачена підпунктом 266.7.3. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, та досягнення такої згоди є правом платників податку, а не їх обов`язком. Окрім того зазначає, що згідно з рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, якщо у власності фізичної особи перебуває квартира або квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, то податок не сплачується. Так, відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, сформованому контролюючим органом оскаржуваними рішеннями, нарахування суми податку здійснено на три квартири за наступними адресами: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Сумарну загальну площу всіх об`єктів нерухомості ОСОБА_1 податковим органом визначено у розмірі 253,41 кв.м. Однак, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, загальна площа об`єктів нерухомості, що перебувають у власності ОСОБА_1 становить 116,65 кв.м., тобто є меншою ніж передбачена рішенням Запорізької міської ради пільга у 120 кв.м., зокрема, яким встановлено, що, якщо у власності фізичної особи перебуває квартира або квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, то податок не сплачується. Таким чином, враховуючи зазначену вище пільгу, а також враховуючи, що загальна площа об`єктів нерухомості, що перебувають у власності безпосередньо ОСОБА_1 становить 116,65 кв.м., позивач звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Окремо зауважує, що, що відповідно до розрахунку податкового органу, навіть за умови математичного підрахунку загальної площі по всіх трьох квартирах, їх сумарна загальна площа становить 185,03 кв.м., та аж ніяк не 253, 41 кв.м. (66,37 кв.м. + 50,28 кв.м. + 68.38 кв.м. – 185,03 кв.м.). Звідки взялось додатково ще 68,38 кв.м. позивачу взагалі незрозуміло. Окрім того, у всіх оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначений борг в розмірі 5093,84 грн. Розрахунків щодо визначення цієї суми, періоду та підстав його нарахування податкові повідомлення-рішення не містять. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 28.09.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 26.10.2020.

20.10.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 49809), в якому останній зазначає, що за даними АІС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником трьох квартир за такими адресами: АДРЕСА_2 , загальною площею 66, 37 кв.м.(право власності з 05.08.2015); АДРЕСА_4 , загальною площею 68,38 кв.м; спільно сумісна власність (право власності з 05.08.2015); АДРЕСА_3 , загальною площею 50,28 кв.м. (право власності з 06.04.2004). Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний 2019 рік відповідними рішеннями. З посиланням на приписи п. 266.4 ст. 266, пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені обґрунтовано, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

26.10.2020 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 23.11.2020.

Ухвалою суду від 23.11.2020 провадження у справі зупинено до 21.12.2020.

Ухвалою суду від 21.12.2020 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 21.12.2020 представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила та надала пояснення у відповідності на відзиву на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 21.12.2020, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

29.04.2020, відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:

№0018752-5005-0831 на суму 1601,40 грн. за платежем – «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік» (а.с.11);

№0018753-5005-0831 на суму 2113,86 грн. за платежем – «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік» (а.с.12);

№0018754-5005-0831 на суму 2177,87 грн. за платежем – «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік» (а.с.13).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі – Положення про податок на майно) ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).

Крім того, згідно з Положенням про податок на майно, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку / будинків, в тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування.

Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником/співвласником наступних об`єктів житлової нерухомості (а.с.16-20):

квартири загальною площею 66,37 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 (розмір частки – 1/1);

квартири загальною площею 50,28 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 (розмір частки – 1/1);

квартири загальною площею 68,38 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 (частка не виділена, спільна сумісна власність).

Так, судом встановлено, що податкове зобов`язання на нерухоме майно у податковому повідомленні-рішенні № 0018754-5005-0831 від 29.04.2020 нараховано на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Так, відповідно до технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , який складений 08.07.1998, свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1998 № НОМЕР_2 , вищенаведена квартира належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Приписами пп. «б» п.266.1.2 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Доказів виділення частки кожного із співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_4 в натурі до суду не надано.

Тож, в силу вищенаведених положень, платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо вказаного об`єкту нерухомості має бути один із співвласників будинку, визначений за згодою усіх співвласників.

Натомість, як вказує позивач, та не спростовує відповідач, питання сплати податку між співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_4 не встановлювалось та не визначалось. В матеріалах справи відсутні докази досягнення згоди між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо сплати податку на нерухоме майно на спірний об`єкт саме ОСОБА_1 .

Відтак, законних підстав для винесення щодо ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення № 0018754-5005-0831 від 29.04.2020 про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 під час розгляду справи судом не встановлено.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що загальна сума податкових зобов`язань, визначена відповідачем позивачеві оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями складає 5893,13 грн. (ППР від 29.04.2019 №0018752-5005-0831 на суму 1601,40 грн. + ППР від 29.04.2020 №0018753-5005-0831 на суму 2113,86 грн. + ППР від 29.04.2020 №0018754-5005-0831 на суму 2177,87 грн.).

При цьому, як вбачається із розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік по об`єктах оподаткування, які належать позивачу (а.с.14-15) загальна площа об`єктів нерухомого майна, належних позивачеві, щодо яких були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення складає 253,41 кв.м., в той час як зазначено вище, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником об`єктів житлової нерухомості загальною площею 116,65 кв.м.

Таким чином, суми податку щодо всіх трьох вищезазначених об`єктів нерухомості було розраховано контролюючим органом невірно, у зв`язку із неправильним визначенням площі об`єктів нерухомого майна, належних позивачеві.

У зв`язку із неправильним визначенням відповідачем загальної площі об`єктів нерухомого майна, належних позивачеві не було застосовано нульову ставку податку, передбачену Положенням про податок на майно для квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів та, відповідно підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені контролюючим органом щодо позивача помилково та всупереч вимогам закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому податкові повідомлення-рішення від 29.04.2020 №0018752-5005-0831, №0018753-5005-0831, №0018754-5005-0831 є протиправними, та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945) про скасування податкових повідомлень-рішень, – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.04.2020 №0018752-5005-0831, №0018753-5005-0831, №0018754-5005-0831.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.12.2020.

Суддя Ю.В. Калашник