Рішення № 93919836, 24.12.2020, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2419/20

№ 2/688/745/20

Рішення

Іменем України

(заочне)

24 грудня 2020 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання – Марчук І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

18.08.2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 29.11.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/4104/73/520, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 24117 дол. США зі сплатою 12,95% річних. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 24117 дол. США. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №014/4104/73/520/1 від 29.11.2007 року.

02.08.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-16, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк», а АТ «Оксі Банк» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором кредиту №014/4104/73/520 від 29.11.2007 року.

02.08.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором кредиту №014/4104/73/520 від 29.11.2007 року. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачів.

За період користування кредитними коштами відповідачем здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору станом на 01.07.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 51415,57 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2020 становить 1371113,05 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21082,63 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2020 становить 562206,34 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 4772,24 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2020 становить - 127264,19 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 2539,30 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2020 становить - 67717,04 грн.; заборгованість по пеням і штрафам 23021,40 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2020 становить 613925,48 грн.

З огляду на те, що станом на день подання позову, відповідач не повернув отримані кредитні кошти, вважає, що існують підстави для застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Загальний розмір заборгованості по сплаті нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 01.07.2020 року становить 197484,87 грн., з яких: нараховані 3% річних 50667,88 грн.; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 146816,99 грн.

А тому, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором № 014/4104/73/520 від 29.11.2007 року в розмірі 197484,87 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2962,27 грн.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.09.2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання на 01.10.2020 року, яке через неявку відповідачів відкладено на 27.10.2020 року.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.10.2020 року витребувано у позивача обґрунтований розрахунок заборгованості відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за Кредитним договором №014/4104/73/520 від 29.11.2007 року в сумі 21082,63 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2020 року, що становить 562206 грн. 34 коп. із зазначенням періоду її нарахування, належним чином завірені копії додатків чи витягу з них до договорів відступлення права вимоги, закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 30.11.2020 року.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2020 року витребувано у позивача та АТ «Райффайзен Банк Аваль» розрахунок заборгованості відповідачів та виписку по рахунку за Кредитним договором №014/4104/73/520 від 29 листопада 2007 року та призначено судовий розгляд справи на 24.12.2020 року.

Представник позивача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився. Однак, представник за довіреністю №29 від 15.01.2020 року ОСОБА_3 разом з позовом подала письмове клопотання, в якому просила всі судові засідання проводити у її відсутність, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, відзив не подали, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

24 грудня 2020 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Відповідачі у встановлений судом строк відзив на позов не надали, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

З`ясувавши думку представника позивача, викладену у письмовому клопотанні, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено в суді та вбачається з матеріалів справи, 29 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/4104/73/520 за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 24117 дол. США зі сплатою 12,95% річних, строком на 72 місяці з датою остаточного погашення кредиту 29 листопада 2013 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 014/4104/73/520 від 29 листопада 2007 року, відповідно до п.1.2 якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором по борговим зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору № 014/4104/73/520 від 29.11.2020 року, а саме повернути кредит в розмірі 24117 дол. США, сплатити проценти за користування ним, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Таким чином, Банк виконав взяті на себе зобов`язання та надав ОСОБА_1 кредитні кошти, а остання користувалась ними, що стверджується наданою випискою по рахунку відповідача.

Додатковою угодою №014/4104/73/520/1 від 30.03.2009 року до кредитного договору №№014/4104/73/520 від 29.11.2007 р. Банк та ОСОБА_1 погодили збільшити строк кредиту на 23 календарних місяці та визначили дату остаточного погашення кредиту 29.10.2015 року.

Як визначено ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості станом на серпень 2019 року, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №014/4104/73/520 від 29.11.2007 року у зв`язку з чим утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 21082,63 дол. США, заборгованість за процентами 27711, 36 дол. США.

Також судом встановлено, що 02 серпня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-16, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк», а АТ «Оксі Банк» набуло право вимоги заборгованості, в тому числі за кредитним договором №014/4104/73/520 від 29.11.2007 року.

Крім того, 02 серпня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості, в тому числі за кредитним договором № 014/4104/73/520 від 29.11.2007 року.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні і в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного суду України від 19 жовтня 2016 року № 6-2129цс16 та постанові Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 753/15633/15-ц.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц. При цьому при обрахунку 3 % річних за основу береться розмір простроченої суми, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов`язання, а строк дії укладеного нею кредитного договору закінчився, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України повинна сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми за період з 01.07.2017 р. по 01.07.2020 р., яка нарахована на суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21082,63 дол. США в межах заявлених вимог в сумі 50667,88 грн.

При цьому, у задоволенні позову в частині солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_2 на користь позивача 3% річних слід відмовити виходячи з наступного.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Зі змісту додаткової угодою №014/4104/73/520/1 від 30.03.2009 р. до кредитного договору №014/4104/73/520 від 29.11.2007 р. вбачається, що сторони погодили дату остаточного погашення кредиту - 29 жовтня 2015 року.

Пунктом 4.1 Договору поруки №014/4104/73/520/1 від 29.11.2007 р. визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (ч.4 ст. 559 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12, від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що порука відповідача ОСОБА_2 станом на час звернення до суду з даним позовом припинилась, а тому у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» до останнього слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідачів солідарно пеню, нараховану за подвійною обліковою ставкою НБУ у сумі 146816,99 грн. за період з 01.07.2019 р. по 01.07.2020 р.

Проте, за змістом ст.ст. 546, 549, 550, 551 ЦК України неустойка за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання, а відтак може нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, де Велика Палата вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Додатковою угодою №014/4104/73/520/1 від 30.03.2009 р. до кредитного договору №№014/4104/73/520 від 29.11.2007 р. сторони погодили дату остаточного погашення кредиту – 29 жовтня 2015 року, отже з цієї дати припинилося право позивача на нарахування неустойки.

Проаналізувавши всі наведені обставини справи у сукупності, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідачів пені у сумі 146816,99 грн. не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» 3% річних від простроченої суми заборгованості за тілом кредиту, що становить 50667,88 грн. в межах заявлених вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 760,12 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн. суд зважає на таке.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 року у справі № 690/54/18 вказав, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова).

Вказані висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі за №404/7619/18 (провадження №61-17654св19), від 12.06.2019 року у справі за №643/13728/16-ц (провадження №61-436св18), від 02.12.2019 року у справі за №712/13400/17 (провадження №61-46176св18) та узгоджуються із висновками що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Радченко В.Ю. до позовної заяви на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу долучено копії: договору №21-12/2019 про надання правової допомоги від 21.12.2019 року; прайс-листа Адвокатського об`єднання «Вердикт»; платіжного доручення №686 від 23.06.2020 року про перерахування ТОВ «Вердикт Капітал» для Адвокатського об`єднання «Вердикт» 200000 грн.; заявки на дадання юридичної допомоги №60 від 04.06.2020 року; витягу з Акту №6 про надання юридичної допомоги від 22.06.2020 р.

Однак, представником позивача до матеріалів справи не долучено детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачу і акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відтак, враховуючи, що до стягнення підлягають лише фактично понесені та документально підтверджені витрати, а не будь-які витрати заявлені стороною, зокрема, що можуть бути понесені лише в майбутньому, стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 28 липня 2017 року, органом 6831, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ: 36799749) три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період з 01 липня 2017 року по 01 липня 2020 року в розмірі 50667 (п`ятдесят тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 88 копійок за кредитним договором №014/4104/73/520 від 29 листопада 2007 року та судовий збір в розмірі 760 (сімсот шістдесят) гривень 12 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя: С.В. Козачук