Ухвала суду № 93916772, 29.12.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/21167/20

н/п 2-з/766/474/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Булах Є.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, заінтересовані особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, ул-т. Ушакова, буд. 53), приватний виконавець Виконавчого округу Херсонської області Пирожок Євгеній Віталійович (місце знаходження: 73003, м. Херсон, ул... Пилипа Орлика, буд. 32), Державне підприємство «СЕТАМ» (ЄДРПОУ 39958500, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6), -

в с т а н о в и в :

24.12.2020 року заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, зазначав що має намір пред`явити позов про визнання права власності і про зняття з нього арешту, у якій просив:

- зобов`язати Державне підприємство «Сетам» зупинити продаж арештованого майна: 93/100 частини домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку літ. К, загальною площею 206, 8 кв.м., житловою площею 83,7 кв. м., що належить ОСОБА_2 , за лотом № 454912, торги призначені на 28.12.2020 року, у рамках виконавчого провадження №56765610 з примусового виконання виконавчого листа №666/1334/14-ц, виданого 16.06.2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона;

- зупинити стягнення у виконавчому провадженні №56765610 з примусового виконання виконавчого листа №666/1334/14-ц, виданого 16.06.2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона, що відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Пирожком Євгенієм Віталійовичем.

В обґрунтування необхідності вчинення забезпечення майбутнього позову зазначив, що 16.06.2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист №666/1334/14-ц у справі за позовом ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. За виконавчим листом в рахунок виконання основного зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором №014/26/1400 від 21.12.2007 року укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , яка станом на 18.02.2014 складає 2 755 431,89 гривень (два мільйони сімсот п`ятдесят п`ять гривень чотириста тридцять одна гривня 89 копійок) яка складається з : заборгованості по кредиту - 2 331 301,71 гривень; заборгованості по сплаті відсотків - 198 838,94 гривень; пені за порушення строку повернення кредиту та сплати відсотків - 225 291,24 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.12.2007 року за реєстровим №9580, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 на 93/100 частини домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_2 який складається з житлового будинку літ. К, житловою площею 83,7 кв. м., загальною площею 206, 8 кв.м. (далі по тексту – домоволодіння), що належить на праві власності ОСОБА_4 . Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну не нижчу за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

12.07.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Пирожком Є.В. (далі по тексту – приватний виконавець) відкрито виконавче провадження №56765610 з примусового виконання виконавчого листа №666/1334/14-ц, виданого 16.06.2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона.

20.09.2018 року приватним виконавцем на підставі опису майна боржника винесено постанову про арешт майна боржника на загальну суму стягнення 2 755 431, 89 грн.

Відповідно до довідки №16-21/387 від 27.02.2020, отриманої з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб ХМР, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані з 05.03.2008 року; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5

04.05.2020 року приватний виконавець звернувся до Дніпровської районної у м. Херсоні ради Служби у справах дітей з заявою про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, у якій просив надати дозвіл на реалізацію домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний/кадастровий номер 1306644165101, на земельній ділянці площею 660,0 кв.м. місцезнаходження: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 - боржнику у виконавчому провадженні №56765610 з виконання виконавчого листа №666/1334/14-ц, виданого 16.06.2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона, яким встановлено в рахунок виконання основного зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором №014/26/1400 від 21.12.2007 р., яка станом на 18.02.14 р. складає 2755431.89 гри. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.12.2007 р, на 93/100 частини домоволодіння.

Листом від 19.05.2020 року за вих. №691/07-16 начальник служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради повідомив приватного виконавця, що за законодавством України дозвіл органу опіки та піклування на відчуження нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, надається лише у разі гарантування збереження права дитини на житло і оформляється рішенням виконавчого комітету, з метою здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини, батьки подають службі у справах дітей відповідні документи. Орган опіки та піклування не може надати дозвіл на відчуження житла з огляду на викладене.

Постановою приватного виконавця від 19.11.2020 року у ВП №56765610 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання - приватне підприємство «Оціночна компанія «Омега».

20.11.2020 року за результатами проведеної оцінки майна боржника ПП «Оціночна компанія «Омега» складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість майна, що належить боржнику ( ОСОБА_2 ), а саме: 93/100 частини домоволодіння, станом на 20 листопада 2020 року склала загалом 1 791 972, 00 грн.

23.12.2020 року з Інтернет сайту «Сетам» заявнику стало відомо, що на підставі заяви приватного виконавця. Державним підприємством «Сетам» (організатор) були призначені електроні торги з продажу 93/100 частини домоволодіння, що належить ОСОБА_2 , за лотом № НОМЕР_2 , торги призначені на 28.12.2020 року, у рамках виконавчого провадження №56765610 з примусового виконання виконавчого листа №666/1334/14-ц, виданого 16.06.2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона.

З проведенням електронних торгів та продажем домоволодіння заявник незгоден, оскільки вказані дії не відповідають ст. 346 ЦК України, щодо припинення права власності. Тому готується та у подальшому буде подано до суду позов про визнання права власності і про зняття з нього арешту.

Вказав, що оскільки буде подано позов немайнового характеру, відсутня потреба у зустрічному забезпеченні.

За протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями 24.12.2020 року, заяву про забезпечення позову 28.12.2020 року передано судді Булах Є.М.

У відповідності із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд прийшов до наступних висновків.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорювань право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Заявником у прохальній частині зазначено спосіб забезпечення майбутнього позову зупинення продажу арештованого майна та зупинити стягнення у виконавчому провадженні.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, вид забезпечення позову залежить від характеру спірних правовідносин, порушень, на які посилається позивач, обраного ним способу захисту, та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи, що правовідносини виникли між сторонами на стадії виконання судового рішення, окрім норм ЦПК України врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон).

Пунктом 2, 4 ч. 1 ст. 34 Закону передбачено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу та зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що майбутні матеріально-правові вимоги заявника до потенційних відповідачів, щодо яких він буде просити ухвалити судове рішення, зводиться до того, що заявник має намір звернутися до суду із позовом про визнання права власності і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову не є вичерпними та в розумінні ст. ст. 2, 10, 11, 149 ЦПК України мають буди ефективними та відповідати обраному способу захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного права заявника.

Так, законодавцем у п. 5, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України прямо передбачено, що забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна має співвідноситися з таким способом захисту як визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту; а зупинення стягнення на підставі виконавчого документа має співвідноситися з таким способом захисту як оскарження виконавчого документу боржником у судовому порядку.

Зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів судом встановлено, що в рамках ВП №56765610 здійснюється примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Херсона про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено про недопустимість забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, у даному випадку стягувача за виконавчим листом №666/1334/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім цього, ч. 11 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Судом встановлено із наданих письмових доказів ОСОБА_1 , що заявник відповідно до договору купівлі продажу, посвідченого 21.12.2007 року ПН ХМНО Зоріною Н.В., є власником 93/100 частини домоволодіння на яке рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона звернуто стягнення, а тому за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що на час розгляду заяви про забезпечення позову право власності заявника оспорюється, не визнається або порушується будь-якими особами, забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна є неспівмірним заходом забезпечення позову.

Також відсутні докази що ОСОБА_1 подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Посилання заявника на статтю 346 ЦК України щодо припинення права власності останнього на належне йому майно, у системному аналізі вказаної норми Закону є безпідставним у правовідносинах, що виникають у порядку примусового виконання судового рішення, боржником за яким у виконавчому провадженні є сам ОСОБА_1

У справі FOGARTY v. THE UNITED KINGDOM (заява 37112/97), рішення від 21/11/2001 (параграфи 33, 34, 35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципу змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

За таких обставин, враховуючи недоведеність заявником тієї обставини, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутній цивільній справі зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також невідповідність обраного виду забезпечення позову, майбутнім позовним вимогам, суд вважає що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Суддя роз`яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення до подання позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.

За приписами ч. ч. 7, 11 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись ст. 153, 260-261, 353-355 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, заінтересовані особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, ул-т. Ушакова, буд. 53), приватний виконавець Виконавчого округу Херсонської області Пирожок Євгеній Віталійович (місце знаходження: 73003, м. Херсон, ул... Пилипа Орлика, буд. 32), Державне підприємство «СЕТАМ» (ЄДРПОУ 39958500, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6)– відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення до подання позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення) до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 29.12.2020 року.

Суддя Є.М. Булах