Рішення № 93912848, 22.12.2020, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1486/20

Провадження № 2/601/534/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом № 601/1486/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

за участю: представника позивача – адвоката Парубія І.М.,

відповідача ОСОБА_2 та його представника – адвоката Сідорової І.А.,

встановив:

Позивачка звернулась до суду із позовом про стягнення із відповідача на її користь аліментів за минулий час на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 10-ти річний період, а саме з липня 2011 року по липень 2020 року у розмірі 324 000 гривень та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000 гривень з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця та до повноліття дитини.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та пояснив, що сторони зареєстрували шлюб 12 жовтня 2003 року. В шлюбі у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини належної уваги матеріальним потребам дитини не надає. ОСОБА_2 із своїм сином не бачиться, не приймає ніякої участі в утриманні та вихованні, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Дитина постійно проживає у помешканні своїх бабусі і дідуся, батьків позивачки. Весь цей час, вихованням та утриманням сина ОСОБА_4 займалася позивачка. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із проханням допомогти в утриманні сина, відповідач кілька раз, незначними сумами надавав кошти на утримання дитини. На даний час, позивачка перебуває в Італії на роботі, щоб отримувати відповідний заробіток для достатнього матеріального і фінансового утримання дитини. ОСОБА_3 став студентом Мирогощанського аграрного коледжу. Відповідач є фізично здоровою та працездатною особою. ОСОБА_2 працює та отримує відповідний заробіток від сільськогосподарської діяльності, середньомісячний його прибуток становить 25000 грн. Тому, щомісячний розмір аліментів в розмірі 3000 грн. на дитину буде справедливим і майнової шкоди відповідачу не спричинить. Крім того, позивака має право на стягнення аліментів за минулий час, а саме з липня 2011 року по липень 2020 року.

Загальна суму заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 за цей період становитиме 324 000 гривень. Тому представник позивачки просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнали частко. Так відповідач пояснив, що не відмовляється від сплати аліментів на утримання сина, однак не погоджується з розміром аліментів, який зазначає позивачка. ОСОБА_2 не працевлаштований, регулярних доходів не має, заробляє на життя підсобним господарством, оскільки проживає в селі, отримує дохід від здачі в оренду земельної ділянки розмірі 8776,40 грн. за рік. До 29 лютого відповідач отримував компенсацію по догляду за престарілою особою – батьком ОСОБА_5 , однак батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , виплата допомоги припинена, інших видів соціальної допомоги та компенсацій він не отримує. Після смерті батька відповідач займається доглядом за матір`ю пенсійного віку ОСОБА_6 , яка також потребує утримання, відтак сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн. щомісячно він не має фінансової можливості. Вважає, що визначення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. щомісячно буде відповідати рівню його забезпечення та потреб дитини. Крім того, відповідач не згідний із стягненням щодо сплати аліментів за минулий час. Позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів вжиття нею заходів щодо одержання аліментів від відповідача, а також доказів того, що відповідач ухилявся від їх сплати. Мати дитини – позивачка ОСОБА_1 з 2017 року по даний час постійно перебуває за межами України. У період з кінця 2017 року по початок 2019 року ОСОБА_2 проживав постійно з сином у батьків дружини, займався без його матері самостійно його вихованням та утриманням. Позивачка жодного разу не зверталась як усно, так і письмово до нього щодо сплати аліментів. На прохання сина відповідач надавав йому фінансову допомогу, тобто брав участь в його утриманні, спілкувався із ним, підтримував постійний зв`язок. Тому відповідач та його представник просять відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів за минулий час .

10 вересня 2020 року ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області відкрито провадження у справі.

02 жовтня 2020 року подано відзив на позовну заяву.

13 жовтня 2020 року подано відповідь на відзив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 сторони зареєстрували шлюб 12 жовтня 2003 року, актовий запис №05.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 слідує, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно трудової книжки № НОМЕР_3 ОСОБА_2 є не працевлаштований.

З довідки від 30.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації як одержувач компенсації по догляду за пристарілою особою ОСОБА_5 , з 28 березня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інших видів соціальних допомого та компенсацій не отримує.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2015 року по 2 квартал 2020 року отримував доходи з таких джерел: соціальна виплата у розмірі 128 грн. та отримання доходу від здачі в оренду земельної ділянки у розмірі 8776,40 грн.

Згідно виписки ПриватБанку від 01.10.2020 року, на ім`я ОСОБА_3 відкрито рахунок в Приватбанку на який здійснювалися грошові перекази, відправник ОСОБА_2 .

В судовому засіданні були оглянуті фотосвітлини із зоображенням ОСОБА_2 і сина ОСОБА_4 під час спільного відпочинку.

Так, свідок ОСОБА_3 , який є сином сторін, пояснив, що проживав разом із мамою і татом в помешканні бабусі та дідуся в с.Крижі. Він навчався у Крижівській загальноосвітній школі. В школу гроші на обіди і кишенькові витрати давала бабуся і мама. Тато гроші дитині давав дуже рідко і мало, раз або два на тиждень в сумах по 30-50 гривень. Мама з Італії постійно висилала одяг, взуття інші речі, а також передавала гроші на кишенькові витрати. Також мама передавала гроші бабусі на його утримання. На протязі навчання ОСОБА_4 в школі тато сина не фінансував. Дитина пригадала, що батько купив взуття. В 2020 році ОСОБА_4 поступив у коледж. Оплату за проживання в гуртожитку сплачувала бабуся із грошей які передала мама та тато порівну. ОСОБА_9 проживає в с. Мирогоша в гуртожитку, тато до нього не навідується і грошей йому не дає. ОСОБА_4 приїжджає з навчання до дідуся і бабусі в село і в них проживає.

Свідок ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8 , які є дідусем та бабусею ОСОБА_4 в судовому засіданні надали аналогічні пояснення.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст.141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Отже, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

У ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у твердій грошовій сумі.

Судом не встановлено фактів, а позивачем та її представником не представлено доказів того, що дохід відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти в розмірі 3 000 грн. щомісячно.

Судом встановленого, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, окрім того суд бере до уваги вік дитини, матеріальне становище позивача та відповідача, та вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід задовольнити частково, оскільки відповідач має змогу сплачувати кошти в розмірі по 2 000 грн. на дитину, щомісячно та не заперечував проти цього в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Тобто, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, свідомим невиконанням своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Належними та допустимими доказами того, що позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача можуть бути документи, які підтверджують звернення одного з батьків у різні органи, зокрема, у фонд зайнятості щодо розшуку місця роботи одного з батьків, за місцем роботи батька про встановлення дійсного розміру його зарплати, про оголошення розшуку, документи про одержання тимчасової державної допомоги на дитину, копія рішення про визнання батька безвісно відсутнім, копія рішення про визнання батька обмежено дієздатним у зв`язку із зловживанням ним спиртних напоїв.

У матеріалах справи відсутні докази про вжиття позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача протягом періоду за який вказує позивач та ухилення відповідача від їх сплати, а перешкод позивачу для звернення до суду з позовом про стягнення аліментів не було.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення аліментів за минулий період позивач посилається на покази свідків. Однак, дані докази не свідчать про вжиття заходів щодо отримання аліментів з відповідача, та дій останнього, направлених на ухилення від їх сплати.

З матеріалів справи вбачається, що з 2017 року по даний час позивачка перебуває за межами України, в серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з вимогою про виплату аліментів за минулий час, що в свою чергу спростовує доводи про те, що вимоги до відповідача ставилися до серпня 2020 року, а саме ще у липні 2011 році.

Покази свідків характеризують виключно взаємовідносини між відповідачем і його сином та його дружиною, однак відомостей про те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів не містять. Окремо слід зауважити, що договір між батьками про сплату аліментів не укладався і відсутні будь які документи в яких зафіксовано чітку суму, яка має сплачуватися відповідачем.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд покладає судові витрати, які складаються із судового збору за подання до суду позовної заяви, на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статтями141, 150, 180, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 серпня 2020 року, до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001 код 22030106.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , житель с. Крижі Кременецького району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 23.12.2020 року.

Головуючий: