Ухвала суду № 93909592, 28.12.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 453/1361/18

Провадження № 1-кп/456/76/2020

УХВАЛА

про продовження строків тримання під вартою

28 грудня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

суддів Шрамка Р.Т., Яніва Н.М.,

при секретарі Кулешник С.М.

з участю прокурора Поповича Р.М.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Сєргєєвої О.І.

представників потерпілих Олексишина І.Б., Пилипчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.4 ст.190, ч.1 ст.366, ч.2 ст.190 КК України, -

встановив:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обґрунтовуючи клопотання тим, що останній раз ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.11.2020 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14.01.2021 року включно. Однак, на даний час судове слідство по даному кримінальному провадженні ще не закінчено, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. Оцінюючи особу обвинуваченої та вчинені нею кримінальні правопорушення, є всі наявні передбачені ст.177 КПК України підстави для застосування щодо неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду. Даний ризик підтверджується тим, що у разі визнання винуватою ОСОБА_1 їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна і це може стимулювати обвинувачену до втечі, а також тим, що остання ухилялася від слідства та 09 липня 2018 року згідно постанови слідчого оголошувалася в розшук. Крім цього, даний ризик підтверджується тим, що на неодноразові повістки, скеровані рекомендованими листами за місцем проживання ОСОБА_1 до органу досудового розслідування не з`являлась, про причини неявки не повідомляла. Також ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування і схилити їх до зміни даних ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник Сєргєєва О.І. та обвинувачена ОСОБА_1 проти заявленого клопотання прокурора заперечили та просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченої, приходить до висновку, що обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи викладене, підстав для зміни обвинуваченій запобіжного заходу на більш м`який немає, підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, а тому наявна необхідність у продовженні такого запобіжного заходу. Також ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування і схилити їх до зміни даних ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої під час розгляду кримінального провадження, а також враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченої спливає 14.01.2021 року, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої на шістдесят днів.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд,

ухвалив:

Обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 25 лютого 2021 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій та скерувати начальнику ДУ«Львівська установа виконання покарань №19» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя С. С. Сас

Судді: Р.Т. Шрамко

Н.М. Янів