Рішення № 93909296, 28.12.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1709/20

пр.№ 2/464/868/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 464/1709/20

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

відповідач приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович

вимоги: визнання договору недійсним та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

представники учасників справи:

представник позивача – адвокат Архіпов О.Ю.

Обставини справи

У квітні 2020 року адвокат Архіпов О.Ю. звернувся до Сихівського районого суду м.Львова із позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить:

визнати недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. про стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , таким, що не підлягає виконанню.

Покликається, що укладений між відповідачами договір позики має всі ознаки фіктивного правочину, метою якого є ухилення від виконання судового рішення про стягнення коштів на користь позивача та звернення стягнення на майно відповідача ОСОБА_2 – Ѕ частки нежитлових приміщень. Такі дії свідчать про недобросовісну поведінку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зловживання правом і намір завдати шкоду позивачу та позбавити його законних майнових прав та інтересів. Як наслідок укладений фіктивний договір має бути визнаний недійсним. Учинений на фіктивному та недійсному договорі позики виконавчий напис приватного нотаріуса про стягнення заборгованості має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі з додатками, у встановлений законом строк та до даного часу відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та третя особа своїми процесуальними правами не скористалися, відзиву/пояснень не подали, клопотання про продовження процесуального строку у зв`язку із карантинними заходами не заявлено.

Відповідачем приватним нотаріусом ЛМНО Амбросійчук Л.В. надіслано суду відзив на позов, до якого всупереч положенню ч.5 ст.178 ЦПК України та вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі не додано підтвердження надіслання (надання) такого іншим учасникам справи – відповідачу ОСОБА_2 та третій особі приватному нотаріусу ЛМНО Білецькому І.М. Невиконання вказаного процесуального обов`язку тягне за собою позбавлення права таких осіб на підтвердження чи спростування відповідних аргументів, а тому вказаний відзив не береться до уваги при ухваленні рішення. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 02 квітня 2020 року заяву адвоката Архіпова О.Ю., подану в інтересах позивача, про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвалою суду від 17 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року позов прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасники справи проти такого порядку розгляду справи не заперечили.

Одночасно ухвалою про відкриття провадження у справі за клопотаннями, викладеними у позові: залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича; витребувано у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 оригінал договору позики, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (разом з усіма додатками, додатковими угодами тощо до нього); витребувано у приватного нотаріуса ЛМНО Амбросійчук Л.В. документи, на підставі яких вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 липня 2020 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 на ухвалу від 01 червня 2020 року про відкриття провадження у справі повернуто апелянту.

Мотиви та висновки суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ході розгляду справи встановлено наступні обставини.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2016 року у цивільній справі № 466/5766/13-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 (відповідача) на користь ОСОБА_1 (позивача) заборгованість на виконання грошового зобов`язання по договору позики від 10 серпня 2010 року в сумі 3 437 440,43 грн, з яких 3 025 624 грн – основний борг, 411 816,43 грн – три проценти річних.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєвим Сергієм Вікторовичем від 13 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59795188 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі згаданого рішення суду.

У межах даного виконавчого провадження постановами державного виконавця від 13 серпня 2019 року та 20 вересня 2020 року накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 та його описано.

За договором позики грошей від 30 жовтня 2019 року позикодавець ОСОБА_3 (відповідач) передав у власність позичальникові ОСОБА_2 (відповідач) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк та в порядку, встановленому цим договором. Сума позики становить 7 000 000 грн, що на день укладення цього договору згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 278 731,16 доларам США. Позичальник повідомив, що грошові кошти були одержані ним від позикодавця повністю до підписання цього договору. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у термі не пізніше 07 листопада 2019 року. Указаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 2441.

11 листопада 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7 000 000 грн на підставі згаданого договору позики грошей від 30 жовтня 2019 року (зареєстровано в реєстрі за № 2517).

Указаний виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. ВП № 61106798, у межах такого виконавчого провадження постановою від 29 січня 2020 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 .

Оскільки позивач заявив вимоги про визнання договору позики недійсним, який є фіктивним, то між сторонами виникли цивільні правовідносини, врегульовані наступними законодавчими нормами:

п.6 ч.1 ст.3 ЦК України – загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність;

ч.ч.2, 3, 4, 6 ст.13 ЦК України - при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;

ч.ч.1, 5 ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

ст.204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);

ч.ч.1, 2 ст.234 ЦК України - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним;

ст.1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками;

ч.1 ст.87, ст.ст.88, 90 Закону України «Про нотаріат» - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір позики) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник (позичальник), який відчужує майно – грошові кошти на підставі договору після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, набранням законної сили про стягнення такої та його примусового виконання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, адже передача у власність належної йому значної суми коштів іншій особі відбулося з метою уникнення погашення заборгованості за рахунок його майна як боржника. Оскільки відповідач ОСОБА_2 , укладаючи договір позики на суму 7 000 000 грн, був обізнаний про наявність рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2016 року, що набрало законної сили та яким з нього було стягнуто на користь позивача 3 437 440,43 грн, дійшов висновку, що боржник міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вказаного судового рішення. Зазначення позивачем при подачі позову до суду суми договору позики 3 000 000 грн без можливості самостійного одержання такого договору та витребування такого судом в ході розгляду справи, відсутність іншого аналогічного договору жодним чином не впливає на обґрунтованість позовних вимог.

Про таку недобросовісність боржника свідчить той факт, що по спливу 12 днів після укладення спірного договору - 30 жовтня 2019 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис у зв`язку з тим, що боржником ОСОБА_2 11 листопада 2020 року борг визнано та повідомлено, що повернути кошти немає можливості, а 29 січня 2020 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , що, в свою чергу, унеможливлює виконання судового рішення.

При цьому суд ураховує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, що передбачено ст.129 Конституції України та ст.18 ЦПК України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Суд звертає увагу, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а у разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Наведене вище свідчить, що при укладенні оспорюваного правочину воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на грошові кошти з метою уникнення виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів, а тому слід визнати недійсним оспорюваний правочин від 30 жовтня 2019 року на підставі ст.234 ЦК України.

Подібні правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню у даній справі.

За правилами ч.1 ст.188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі договору, який визнано недійсним, безпосередньо залежить від такого, а тому вчинений 11 листопада 2019 року виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Доводи позивача щодо неперевірки нотаріусом беспірності заборгованості боржника ним не доведені, однак в цілому не впливають на рішення суду.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

У ст.1 даного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Указана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року, справа № 519/77/18.

За встановлених обставин справи, зокрема відсутності встановлення порушення приватним нотаріусом Амбросійчук Л.В. правил вчинення нотаріальної дії, позов до такого відповідача не підлягає до задоволення.

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за якими суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів, оцінюючи аргументи сторін та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, які свідчать про фіктивність оспорюваного договору позики, а тому про наявні підстави для часткового задоволення позову шляхом визнання договору недійсним та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У задоволенні вимог до приватного нотаріуса слід відмовити.

Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. Спосіб захисту відповідає положенню ст.16 ЦК України, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний висновок суду.

Розподіл судових витрат

За встановлених обставин У порядку ст.141 ЦПК України з відповідачів, до яких задоволено вимоги , на користь позивача підлягає до стягнення по 840,80 грн судового збору з кожного, сплачених при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір позики грошей, укладений 30 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Амбросійчук Л.В. (зареєстровано в реєстрі за № 2441).

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. від 11 листопада 2019 року (зареєстровано в реєстрі за № 2517) про стягнення невиплачених в строк грошових коштів в розмірі 7 000 000 грн за договором позики, укладеним 30 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , таким, що не підлягає виконанню.

Відмовити у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 840,80 грн судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3

відповідач приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни, м.Львів, вул.Хоткевича, 16а/2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, м.Львів, вул.Київська, 1

Повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.В.Тімченко