Рішення № 93908193, 17.12.2020, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 464/6525/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Бакай І. А.

за участі:секретаря судового засідання Новосад І.В.

представників позивача: Добровольської О.Л., Галецького В.Т.

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: Захарчука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янка-Бузька Львівської області цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні Добротвірським водосховищем та його звільнення, ліквідації наслідків земляних робіт у 100 метровій береговій смузі водосховища,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, який в подальшому уточнив та просить суд зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду Добротвірського водосховища, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від несамохідних промислово-садкових ліній № ЯЛВ № 0009 та № ЯЛВ № 0010; не чинити перешкод ПАТ ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” в користуванні Добротвірським водосховищем; звільнити Добротвірське водосховище на користь ПАТ ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО”, м. Львів, від несамохідних промислово-садкових ліній № ЯЛВ № 0009 та № ЯЛВ № 0010; припинити господарську діяльність з розведення риби в несамохідних промислово-садкових лініях № ЯЛВ № 0009 та № ЯЛВ № 0010 з вирощування риби, що розміщена на природоохоронній території та поверхневих водах Добротвірського водосховища, як таку, що здійснюється без належних дозволів та без отримання вказаного водного об`єкта у користування чи оренду відповідно до вимог закону; ліквідувати наслідки земельних робіт у 100-метровій береговій смузі Добротвірського водосховища за адресою Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с. Руда, вул. Річна, 26.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог, поясненнях та запереченнях на відзив та пояснення представника відповідача. Зазначили, що позивач є первинним водокористувачем Добротвірського водосховища, про що йому видано дозвіл на спеціальне водокористування № 520/ЛВ/49д-19 від 21 лютого 2019 року. Відповідно до Правил експлуатації Добротвірського водосховища, що затверджені в.о. голови Державного агентства водних ресурсів України 17 листопада 2016 року, Добротвірське водосховище є об`єктом спеціального водокористування та побудоване для технологічних потреб відокремленого підрозділу Добротвірська теплова електрична станція Акціонерного товариства ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” (скорочена назва Добротвірська ТЕС), яка є первинним водокористувачем Добротвірського водосховища, тому використання акваторії Добротвірського водосховища для інших видів діяльності здійснюється за погодженням з Добротвірською ТЕС. Окрім того позивачу передано у постійне користування уся акваторія Добротвірського водосховища з береговою смугою на підставі трьох державних Актів на право постійного користування землею. В акваторії Добротвірського водосховища, безпосередньо в зоні водоскиду № 2, знаходиться садково-рибне господарство, яке складається з двох несамохідних промислово-садкових ліній (садків), 6 ставків, господарських будівель, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 та використовуються ним для промислового штучного розведення аквакультури. Позивач вважає, що відповідач незаконно використовує водойму-охолоджувач Добротвірського водосховища для вирощування риби в промислово-садкових лініях та своєю діяльністю негативно впливає на воду водосховища. Просять позов задовольнити.

Відповідач та представик відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили. У запереченнях від 29 серпня 2015 року та 01 квітня 2016 року відповідач стверджує, що з 2006 року є власником садкових ліній, що розміщені в районі водоскиду № 2 Добротвірського водосховища. Таке розміщення належних відповідачу садкових ліній в акваторії водосховищі було перебачено в Правилах експлуатації Добротвірського водосховища від 2009р., жодних перешкод у користуванні водосховищем відповідач позивачу не чинить, роботи по риборозведенню на Добротвірському водосховищі відповідач проводить у відповідності до чинного законодавства, зокрема до Закону України ”Про аквакультуру”. Будівлі садково-рибного господарства отримав у спадщину від свого батька згідно свідоцтва на право спадщини за законом від 23.01.2014 року. У додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що власником земельної ділянки Добротвірського водосховища є Львівська обласна державна адміністрація, 23 січня 2014 року відповідач успадкував комплекс рибного господарства від свого батька, а садкові лінії на той час вже були у власності відповідача, вважає твердження позивача про необхідність позивачу отримати дозвіл на спецводокористування та укласти договір оренди земельної ділянки голослівним та непідтвердженим нормами спеціального законодавства. Також стверджує, що відповідач разом з своєю дружиною здійснює діяльність по розведенню та вирощуванню риби на Добротвірському водосховищі у формі фермерського господарства, якому розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 4,5 га для риборозведення. Просять у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до статуту, предметом діяльності Акціонерного товариства ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” є виробництво електричної та теплової електроенергії. Відокремлений підрозділ позивача Добротвірська теплова електрична станція (скорочена назва Добротвірська ТЕС) для виробництва електричної та теплової енергії використовує Добротвірське водосховище на річці Західний Буг, що розташоване в Кам`янка-Бузькому районі Львівської області на території сіл Сілецької, Стародобротвірської, Прибужанської сільрад. Відповідно до п. 2.1 Правил експлуатації Добротвірського водосховища (розробник ПАТ «ЛьвівОРГРЕС»), які затверджені 17 листопада 2016 року Державним агентством водних ресурсів України, призначення водосховища – охолодження циркуляційної оборотної води ТЕС в акваторії водосховища, забезпечення необхідних витрат води на технічні потреби Добротвірскої ТЕС. Зазначені Правила 2016 року встановлюють, що з введенням цих правил втратили чинність Правила експлуатації Добротвірського водосховища (ВАТ ”ЛьвівОРГРЕС” 2009 року). Згідно п. 2.2. Правил 2016 року площа водного дзеркала при нормально підпірному рівні становить 6,96 км.кв. Згідно п. 4.1.6 – надання акваторії водосховища-охолодника іншим водокористувачам здійснюється лише за згодою з Добротвірською ТЕС, а місця розміщення рибопромислових об`єктів в акваторії Добротвірського водосховища повинні бути погоджені з Добротвірською ТЕС. Згідно п. 4.3.6. Правил 2016 року усі водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності діючого дозволу, своєчасно оплачувати кошти за спеціальне водокористування, не допускати перевищення встановлених нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин у воді, що скидуються у водосховище. Згідно п. 6.1.4 Правил 2016 року Добротвірська ТЕС, як первинний водокористувач водосховища має право звертатися у суд з позовом про усунення порушень у користуванні водосховищем.

Згідно з частиною 1 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. На підставі Дозволу на спеціальне водокористування від 21 лютого 2019 року № 520/лв/49д-19 позивач здійснює спеціальне використання водосховища для виробничих потреб та є первинним водокористувачем Добротвірського водосховища.

В акваторії Добротвірського водосховища, на території Прибужанівської сільської ради, за адресом АДРЕСА_1 , поруч з водоскидом каналу водосховища № 2, знаходиться садково-рибне господарство, яке складається з двох несамохідних промислово-садкових ліній (садків), ставків, комплексу господарських будівель та споруд. Відповідач набув у власність комплекс господарських будівель та споруд, згідно свідоцтва на право спадщини за законом від 23 січня 2014 року. Відповідач також є власником двох несамохідних промислово-садкових ліній, які згідно видних 24 жовтня 2006 року суднових білетів серії ЯЛВ № 0009 та серії № ЯЛВ № 0010 знаходяться за місцем постійного їх базування – в акваторії Добротвірського водосховища поруч з селом Руда Кам`янка-Бузького району.

Село Руда Кам`янка-Бузького району відноситься до Прибужанівської сільської ради. Згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 004547 від 12 серпня 2002 року позивачу передано в користування 200,9698 гектарів землі в межах Прибужаніської сільської ради, зокрема 189,7072 гектари під водосховищем. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельної ділянку, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4622184900:09:000:0062, а згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію іншого речового права, право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 189,7072 гектари передано Публічному акціонерному товариству ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” код ЄДРПОУ 23269555.

Листом від 29 квітня 2015 року № 199 Прибужанівська сільська рада повідомила позивача, що на її території жодна особа не володіє на праві власності чи на праві користування земельною ділянкою для здійснення господарської діяльності з розведення водних живих ресурсів на території Добротвірського водосховища.

Листом від 12 травня 2015 року № 05-511 Начальник управління Львіврибохорони повідомив, що на Добротвірському водосховищі рибогосподарську діяльність здійснює користувач ОСОБА_1 у відповідності до Закону України ”Про аквакультуру”, тобто вирощує рибопосадковий матеріал (продукцію аквакультури) в повністю контрольованих умовах (садкових лініях).

Державна екологічна інспекція у Львівські області листом від 11 липня 2016 року № 04-3315 повідомила, що у 2016 році провела позапланову перевірку дотримання природоохоронного законодавства громадянином ОСОБА_1 , а за результатами вказаної перевірки встановлено, що документи, які посвідчують право власності, чи право користування земельною ділянкою відсутні, що є порушення ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України. Виданий за результатами перевірки припис № 226-04 від 07 липня 2016 року. Докази виконання припису, або визнання його неправомірним у справі відсутні.

На запит суду, листом від 28.10.2016 року № 05-968 Львіврибохорона надала копію звіту № 1А-риба (річна) ”Виробництво продукції аквакультури за 2013 рік”, яку подав та підписав відповідач.

Листом від 18 вересня 2019 року № 1-4.1-01/1634-19 Львівський рибоохоронний патруль повідомив представника позивача, що відповідно до погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України, Управлінням Державного агентство рибного господарства у Львівській області було проведене позапланову перевірку державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері рибного господарства, під час якого ОСОБА_2 не представлено документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності за видом прісноводне рибництво (аквакультура), а саме: договорів оренди водного об`єкта та земельної ділянки, правоустановчих документів на право власності, користування земельною ділянкою. За результатами вищезазначеної перевірки відносно ОСОБА_1 складно протокол про адміністративне правопорушення № 0230 від 11.09.2019 року за ч.1ст.164 Кодексу України про адміністративне правовпорушення та направлено лист-вимогу № 1-7-17/1633-19 від 17.09.2019 року щодо усунення виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері рибного господарства. Докази виконання вимоги, або визнання її неправомірною у справі відсутні.

Після проведення фахівцями розробника Правил експлуатації водосховища ВАТ ”ЛьвівОРГРЕС” обстеження хвостової частини водосховища, безпосередньо в зоні водоскиду № 2, позивач отримав висновок від 26.12.2006 року № 204/3425 та повторний висновок від 04.11.2015 року № 209/1327 ПАТ ”ЛьвівОРГРЕС” згідно яких в хвостовій частині водосховища–охолоджувача, безпосередньо в зоні водоскиду №2, розташовані рибні садки, без узгодження з генпроектувальником і Добротвірською ТЕС. Рибні садки довжиною близько 200 м та шириною 30 м розташовані в активній зоні водосховища–охолоджувача, що негативно впливає на розподіл нагрітої в конденсаторах турбін ТЕС циркуляційної води по площі водосховища в активній його зоні. Внаслідок цього зменшується активна площа водосховища-охолоджувача, що призводить до підвищення температури циркуляційної води на вході в конденсатор турбін, погіршення вакууму в конденсаторах турбін та обмеження потужності турбоагрегатів і зменшення виробітку електроенергії Добротвірською ТЕС. Рибні садки впивають на швидкість течії та змінення її напрямку руху. Останнє призводить до активнішого замулення даної акваторії водосховища в районі садкового господарства, зменшення його глибини та інтенсивного заростання вищою водною рослинністю. Конструкція та розташування рибних садків повинні бути узгоджені з генпроектувальником гідротехнічних споруд Добротвірської ТЕС для запобігання можливих аварійних ситуацій на обладнанні системи технічного водопостачання Добротвірської ТЕС.

Листом від 16.11.2015 року № 2015-11-16/01-16/398 генпроектувальник водосховища ТОВ ”Теплоелектропроект” повідомив позивача, що розміщення рибних садків з ним не погоджувалося, підтвердив висновок АТ ”ЛьвівОРГРЕС” щодо впливу рибних садків у хвостовій частині водосховища, повторно, як і в листі ВАТ ”Науково-дослідний та проектно- вишукувальний інститут ”Львівтеплоелектропроект” від 24.12.2007 року № 09-03-726 повідомив позивача, що вказані садки будуть виконувати функцію напівзапруд (шпор), що призведе до замулення значної площі водосховища на повну глибину.

Комісія у складі працівників Добротвірської ТЕС 18.06.2015 року склала Акт обстеження водосховища, обвідних каналів та гідротехнічних споруд. Актом встановлено знаходження на лівому березі річки Західний Буг в районі села Руда, урочище Березина після впадіння каналу теплообмінних вод (випуск № 2) садкового господарства у складі двох садкових ліній для вирощування риби, які розташовані перпендикулярно течії річки Західний Буг. Зі слів працівників садкового господарства садкові лінії належать ОСОБА_1 . Жодних документів на право розведення риби та на місце розташування садкових ліній надано не було. 09.11.2015 року позивач звернувся з вимогою до відповідача про звільнення Добротвірського водосховища від садкових ліній. Докази виконання вимоги у справі відсутні.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2009 року по справі № 30/251 задоволено позов ВАТ ”Західенерго” (код 23269555) до суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про звільнення Добротвірського водосховища від садкових ліній та ліквідування наслідків земляних робіт у 100 метровій береговій смузі Добротвірського водосховища. У рішенні господарський суд встановив, що суб`єкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 не набув права власності чи користування земельною ділянкою, доказів зворотного, як і доказів отримання дозволу на спеціальне водокористування ОСОБА_3 надано не було. Рішення від 10.12.2009 року залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 року. Рішення не було виконано, як вказано у Постанові про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2011 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину по закону від 23.01.2014 року спадкоємцем майна ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 . Згідно суднового білета серії ЯЛВ № 0010 ОСОБА_1 є судновласником несамохідної промислово-садкової лінії, інвентарний № НОМЕР_2 , довжиною 215 м., шириною 14 м., осадка з вантажем 0,5 м., місце постійного базування – Добротвірське водосховище, с. Руда. Згідно суднового білета серії ЯЛВ № 0009 ОСОБА_1 є судновласником несамохідної промислово-садкової лінії, інвентарний № НОМЕР_3 , довжиною 37,56 м., шириною 13,8 м., осадка з вантажем 0,5 м., місце постійного базування – Добротвірське водосховище, с. Руда. Право власності на вказані несамохідні промислово-садкової лінії підтверджено у судовому засіданні і самим відповідачем.

В додаткових запереченнях представник відповідача посилається на правомірне володіння садковим господарством та садковими лініями іншими особами з 1980 року, зокрема ВАТ ”Львівський облрибкомбінат”, ОСОБА_3 , а також на отримання відповідачем майна у спадщину та на здійснення відповідачем вилову та розведення риби разом з ФОП ОСОБА_4 та ФГ Добротвірський рибозавод.

Однак режим господарської діяльності попередніх власників майна садкового господарства (рибдільниці) та садкових ліній, як і наявність у відповідача партнерів по господарській діяльності не може передаватися шляхом укладання правочинів, не успадковується та не може звільнити відповідача від обов`язку здійснення господарської діяльності у відповідності до вимог закону, а потребує укладення договору оренди земельної ділянки Добротвірського водосховища та отримання дозволу на спеціальне водокористування в акваторії Добротвірського водосховища.

У запереченнях на позов відповідач стверджує, що розміщення садкового господарства та садкових ліній погоджено керівником Добротвірської ТЕС у Доповненнях до Правил експлуатації Добротвірського водосховища від 02.09.2009 року. У наданій суду копії Доповнення до Правил вказано, що водокористувачем є садково-рибне господарство ФГ ”Добротвірський рибзавод” яке знаходиться у хвостовій частині відвідного каналу № 2. Суд критично відноситься до цього твердження відповідача, оскільки у справі відсутні докази отримання позивачем вказаних доповнень до Правил експлуатації, а згідно з абз. 9 п. 1 Правил 2009 року Правила зберігаються у трьох примірниках в Львівському обласному управлінні водного господарства, Добротвірській ТЕС та ВАТ ”ЛьвівОРГРЕС”. ФГ ”Добротвірський рибзавод” не є стороною у справі. Відповідно до Статуту позивача Добротвірська ТЕС була відокремленим підрозділом позивача та лише з дозволу та від імені ВАТ ”Західенерго” мала право відчужувати, передавати безкоштовно майно та майнові права, що закріплені за нею, а також відчужувати їх іншими способами на корить юридичних та фізичних осіб. Згідно ст. 8.7 Положення про Добротвірську ТЕС, яке затверджено рішенням загальних зборів ВАТ ”Західенерго” від 18.03.2009 року № 17, правочин вчинений директором Добротвірської ТЕС з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки лише у разі наступного схвалення правочину органами ВАТ ”Західенерго”. ВАТ ”Західенерго”, як і його правонаступник АТ ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” не давали дозволу, згоди на розташування спірних садкових ліній на акваторії Добротвірського водосховища. Натомість, ВАТ ”Західенерго” звертались до суду з вимогою усунення перешкод у користуванні Добротвірським водосховищем шляхом демонтажу садкових ліній. При цьому рішеннями господарських судів у 2008, 2009 та 2010 роках вимоги ВАТ ”Західенерго” були задоволені у повному обсязі. Доповнення до Правил експлуатації від 02.09.2009 року не були погоджені юридичною особою – ВАТ ”Західенерго” - головним користувачем та відповідальною особою за Добротвірське водосховище. Місце розташування садкових ліній у Доповненнях до Правил експлуатації вказано не вірно, оскільки садкові лінії знаходять не в хвостовій частині відвідного каналу № 2, а на лівому березі річки Західний Буг в районі села Руда, урочище Березина після впадіння каналу теплообмінних вод № 2 в Добротвірське водосховище. У Доповненнях до Правил йдеться про юридичну особу ФГ ”Добротвірський рибзавод” яка ні на час затвердження Правил, ні на час подання позову не була зареєстрована в ЄДРПОУ, а отже не отримала та не могла отримати дозвіл на спецводокористуваня, а згідно з п. 4.3.5. Правил експлуатації 2009 року водокористувачі обов`язані отримати та виконувати вимоги дозволу на спецводокористування, як то своєчасно сплачувати платежі за спеціальне водокористування та дотримувати встановлених нормативів граничнодопустимих скидів забруднених речовин. Згідно ст.77 Водного кодексу України порядок експлуатації водосховищ визначається правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а Правила експлуатації 2009 року і Доповнення до Правил затверджені не центральним органом виконавчої влади, а Львівським обласним управлінням водного господарства, що є порушенням Водного кодексу України. На час розгляду позову судом, Правила експлуатації Добротвірського водосховища від 02.09.2009 року втратили чинність у зв`язку з затвердженням 17.11.2016 року центральним органом виконавчої влади Державним агентством водних ресурсів України Правил експлуатації Добротвірського водосховища. Листами від 09.12.2016 року та 20.04.2017 року Державне агентство водних ресурсів повідомило позивача про тимчасове відкликання Правил експлуатації, затверджених 17.11.2016 року. За адміністративним позовом АТ ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” від 11.05.2017 року, Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 року по справі № 876/163/18, дії Державного агентства водних ресурсів з тимчасового відкликання затверджених 17.11.2016 року Правил експлуатації визнано неправомірними.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області здійснено заходи державного контролю та складено Акт №434-ДК/495/АП/09/01-19 від 15.08.2019 року, яким встановлено, що в 1980 році Виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів вирішив дозволити Львівському облрибкомбінату організувати на базі термальних вод Добротвірської ДРЕС садкове рибне господарство, а в 1987 році комісія Кам`янка-Бузького районного виконавчого комітету народних депутатів за дорученням Львівської обласної ради народних депутатів провела вибір земельної ділянки під будівництво садкового рибного господарства біля хутору Березина за рахунок земель колгоспу ”Зоря комунізму” та Прибужанівська сільська рада народних депутатів Кам`янка-Бузького району Львівської області передала вказану ділянку безкоштовно у власність садково-рибному господарству ВАТ ”Львівський рибкомбінат”. У 2002 році ВАТ ”Львівський обласний виробничий рибний комбінат” продало, а СПД ОСОБА_3 купив цілісний майновий комплекс рибної дільниці ”Добротвір”. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого в 2014 році, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а саме комплексу, що знаходиться за адресою; Львівська область, Кам`янка-Бузький район, Прибужанівська сільська рада, с. Руда є ОСОБА_1 . В 2019 році розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації затверджено Фермерському господарству ”Добротвірський рибзавод” технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 4,5 га (кадастровий номер - 4622184900:09:000:0086), розташованої за межами населеного пункту на території Кам`янка-Бузької міської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, для рибогосподарських потреб (для риборозведення). Актом встановлено, що відповідно до ст. 14 Закону України ”Про аквакультуру” частина рибогосподарського водного об`єкта надається в користування на умовах оренди органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У Акті від 15.08.2019 року вказано, що факт самовільного заняття земельної ділянки ФОП Депа Р.І. двома несамохідно промислово-садковими лініями ЯЛВ 009 і ЯЛВ 0010 на території Добротвірського водосховища не підтвердився. Суд критично відноситься до такого твердження, оскільки під час перевірки документи на право власності, або право користування земельною ділянкою під садковими лініями ОСОБА_1 надані не були. Навпаки Актом від 15.08.2019 року встановлено, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Львівська ОДА є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 4622184900:09:000:0062, площею 189,7072 га для експлуатації та догляду за гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами і каналами за адресою: Львівська область, Кам`янка-бузький район, Прибужанівська сільська рада. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1222184346221, номер запису про право власності: 19924838. ПАТ ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” є правокористувачем земельної ділянки площею 189,7072 га. Номер запису про інше речове право: 19924889. Інше речове право виникло на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, Серія ІІ-ЛВ № 004547, виданий 12.08.2002 року. Вивчивши дані, що містяться в кадастрових планах та у відкритій для ознайомлення Публічній кадастровій карті України, суд прийшов до висновку, що земельна ділянка (кадастровий номер - 4622184900:09:000:0086), яку має отримати у майбутньому в користування Фермерське господарство ”Добротвірський рибзавод” знаходиться під господарським будівлями рибного господарства та ставками для розведення риби за береговою лінією водосховища, але не охоплює ділянку акваторії Добротвірського водосховища під садковими лініями і навпаки, земельна ділянка з кадастровим номером: 4622184900:09:000:0062, яка знаходиться у користуванні позивача охоплює ділянку акваторії Добротвірського водосховища, яку займають дві садкові лінії, що належать на праві власності відповідачу. Вказаний висновок підтверджує і скарга відповідача від 14.01.2020 року, у якій ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 14 Закону України ”Про аквакультуру” вимагає від Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації укласти з Фермерським господарством ”Добротвірський рибзавод” договір оренди частини Добротвірського водосховища під розміщення плавучих рибницьких садків. В той же час Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації отримав листа від Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Держводагентства України від 17.10.2019 року, в якому повідомлено Департамент екології та природних ресурсів, що згідно Правил експлуатації Добротвірського водосховища, затверджених 17 листопада 2016 року Держводагенством України, Добротвірське водосховище побудоване для технологічних потреб Добротвірської ТЕС і є технологічним водоймищем (у відповідності з статтею 74 Водного кодексу України). Водосховище є об`єктом спеціального водокористування для Добротвірської ТЕС. Тому, щодо акваторії водоймища, Добротвірська ТЕС є первинним водокористувачем, а використання акваторії Добротвірського водосховища для інших видів спеціальної діяльності здійснюється за погодженням з Добротвірською ТЕС.

Предметом даного позову (негаторного) є вимога володіючого майном титульного володільця до відповідача про усунення порушень його права користування Добротвірським водосховищем, Право на такий захист передбачене ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Підставою ж такого позову (негаторного) є належне право позивача користуватися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Для задоволення вимог титульного володільця достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. При цьому, обов`язком позивача не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони допускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки. Отже негаторний позов підлягає задоволенню за сукупністю двох підстав: наявність у позивача права вимоги усунення перешкод і вчинення перешкод відповідачем.

Як вбачається з вищевикладеного, позивачеві надано повноваження та покладена відповідальність стосовно Добротвірського водосховища. В сукупності все це підтверджує те, що позивачеві як титульному володільцеві Добротвірського водосховища з каналами та землями водного фонду, які знаходяться під цим водосховищем та навколо нього, належать правомочності щодо користування та розпорядження майном, а також про усунення перешкод в користуванні яким він звернувся до суду з позовом. Судом встановлено, що використання відповідачем водойми Добротвірського водосховища чинить перешкоди позивачу, оскільки рибні садки мають негативний вплив на гідравлічні і температурні режими водосховища, що, у свою чергу, призводить до зниження потужності турбогенераторів і виробітку електроенергії ДТЕС. Як доведено матеріалами справи відповідач здійснює свою господарську діяльність без отримання в користування (оренду) частини земельної ділянки водного фонду Добротвірського водосховища під промислово-садковими лініями та без отримання дозволу на спеціальне водокористування, чим порушує законні права позивача як первинного водокористувача, що охороняються законом.

У відповідності до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Згідно з ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти. Відповідно до ст.4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, в тому числі морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами. Згідно з ст. 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать, в тому числі поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.

Згідно з ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно з ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 25 Закону України ”Про оренду землі” орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно ст. 1 Закону України ”Про аквакультуру” плавучим рибницьким садком визнається технологічний пристрій, який розташований у водному об`єкті (його частині), не пов`язаний із дном, що використовується для здійснення інтенсивної форми аквакультури. Аквакультурою (рибництвом) є сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Згідно з ст.14 Закону України ”Про аквакультуру”, рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Частини рибогосподарського водного об`єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об`єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

Відповідно до ст.51 Водного кодексу України, такі об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою. Отже, в будь-якому випадку діяльність, якою займається відповідач на Добротвірському водосховищі, вимагає надання в користування (оренду) водного об`єкту, який надається лише разом з земельною ділянкою під ним.

Відповідно до суднових білетів серії ЯЛВ № 0010 та серії ЯЛВ № 0009 ОСОБА_1 є судновласником несамохідних промислово-садкової ліній з місцем постійного базування – Добротвірське водосховище, с. Руда. Зазначені несамохідних промислово-садкової лінії є власністю відповідача. Документи, що посвідчують право користування на земельну ділянку водного фонду під цими промислово-садкової лініями в тому числі договір оренди частини Добротвірського водосховища, передбачений ст.126 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України ”Про аквакультуру” ст. 51 Водного кодексу України у справі відсутні, в чому суд вбачає самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно ст. 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Як визначено ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Відповідно до ст.1 Водного кодексу України, використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб

За змістом ст.1 Водного кодексу України водокористуванням є використання води, а використання води, в свою чергу, може відбуватися як з вилученням води, так і без вилучення - для потреб гідроенергетики, рибництва, тобто визначення спеціального водокористування містить в собі вказівку на використання води та здійснення такого водокористування для задоволення, серед іншого, і рибогосподарських потреб, які включають в себе потреби рибництва (аквакультури), проте не обмежуються ними.

Стаття 47 Водного кодексу України до вичерпного переліку видів діяльності, при яких здійснюється загальне водокористування, відносить купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць, проте діяльність, якою займається відповідач, не належить до перелічених вище, а полягає у рибництві (аквакультурі), яке є відмінним від рибальства любительського і спортивного, а тому потребує дозволу на спеціальне водокористування.

Однаково і Правилами експлуатації Добротвірського водосховища 2016 року визначено, що водосховище є водним об`єктом спеціального водокористування, а юридичною підставою використання води для промислових потреб є дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно ст. 42 Водного кодексу України водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. За визначенням, наведеним у цій нормі, позивач, отримавши дозвіл на спеціальне водокористування, одночасно отримав статус первинного водокористувача.

Згідно із ст. 43 Водного кодексу України, водокористувачі мають право, зокрема, здійснювати загальне та спеціальне водокористування; використовувати водні об`єкти на умовах оренди; споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об`єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт. При цьому, права водокористувачів охороняються законом. Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 45 Водного кодексу України права інших водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені з метою забезпечення охорони здоров`я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення, а саме такою господарською діяльністю займається позивач. Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об`єкт у користування. Відповідач, не отримавши такого дозволу, порушує законні права позивача як первинного водокористувача, що охороняються законом та підлягають захисту судом.

Отже, на підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що відповідач здійснює свою господарську діяльність з вирощування аквакультури в несамохідних промислово-садкових лініях на Добротвірському водосховищі неправомірно: за відсутності дозволу на спеціальне водокористування та без отримання частини водного об`єкта та земель водного фонду під ним у користування (оренду).

Належних доказів спростування встановлених судами обставин справи відповідачем надано не було, жодних доказів отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування, як і доказів отримання у користування водного об`єкту Добротвірського водосховища (його частини) суду не надано.

Щодо клопотання представника відповідача про призначення комплексної судової експертизи суд зазначає, що таке є необґрунтованим, з огляду на те, що відповідно до положень ст. 103 ЦПК України експертиза може бути призначена за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою суду за сукупності певних умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Отже експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Беручи до уваги, що докази наявні у справі не є взаємно суперечливими, суд вважає, що відповідачем не доведено необхідності проведення експертизи в даній справі.

Клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає з огляду на те, що особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень повноважень власника, або титульного володільця, які наявні на момент звернення з позовом. Оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, тому до вимог про усунення перешкод строки позовної давності не можуть застосовуватися. Вказана позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, у якій суд вказав, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 4, 5, 12 ЦПК України, кожна особа має право у визначеному порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які суд захищає у спосіб, визначений законами України. Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Згідно з ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК України.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням наведеного, позов у частині зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні водосховищем та звільнити Добротвірське водосховище від належного на праві власності рухомого майна відповідача - двох несамохідних промислово-садкових ліній підлягає задоволенню.

Позивач також просить припинити господарську діяльність відповідача з розведення аквакультури та ліквідувати наслідки земельних робіт у 100-метровій береговій смузі водосховища.

Однак, матеріали справи містять докази порушення прав позивача лише наявними несамохідними промислово-садковими лініями. Належних доказів того, що права позивача порушуються господарською діяльністю садково-рибного господарства, здійсненням земельних робіт відповідачем поза межами водосховища не надано. Також відсутні докази, що такі дії відповідача негативно впливають на експлуатацію водосховища чи порушують певні права позивача.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, позов підлягає задоволенню лише в частині зобов`язання відповідача звільнити водосховище від несамохідних промислово-садкових ліній.

Суд вважає, що права позивача були порушені та підлягають судовому захисту, а обраний позивачем спосіб захисту спрямований на припинення дій, які порушують його права. При цьому зобов`язання відповідача не чинити перешкоди в користуванні Добротвірським водосховищем та звільнити акваторію Добротвірського водосховища від двох несамохідних промислово-садкових ліній викликане незаконністю такої діяльності відповідачем без відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку і відсутністю дозволу на спеціальне водокористування та не може тягнути за собою заборону господарської діяльності відповідача з розведення риби взагалі - на інших його об`єктах (ставках). Тобто задоволення позовних вимог призведе до захисту прав позивача та не спричинить собою порушення прав відповідача, у якого відсутні належні правові підстав для користування землями Добротвірського водосховища та розміщення на ньому несамохідних промислово-садкових ліній.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним документально підтверджені витрати пропорційно до заявлених вимог, що становить 97 грн. 44 коп.

Керуючись ст. ст. 263, 264,265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні Добротвірським водосховищем та його звільнення, ліквідації наслідків земляних робіт у 100 метровій береговій смузі водосховища - задовольнити частково.

Зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса проживання - АДРЕСА_2 , не чинити перешкоди Акціонерному товариству ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555, в користуванні Добротвірським водосховищем та звільнити акваторію Добротвірського водосховища на користь Акціонерного товариства ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” від двох несамохідних промислово-садкових ліній, на які видано суднові білети серії ЯЛВ № 0009 та серії № ЯЛВ № 0010 від 24.10.2006 року, за місцем постійного їх базування – акваторія Добротвірського водосховища, с. Руда Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” судовий збір у розмірі 97 (дев`яносто сім) грн. 44 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Повний текст рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя: І.А.Бакай