Постанова № 93906086, 28.12.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10970/20 3/335/2650/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Алєксєєнко А.Б., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б, справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка не працює, перебуває у декретній відпустці, проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.173-2, ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

09 грудня 2020 року о 13 год. 00 хв., громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вживала спиртні напої, висловлювалась в бік свого чоловіка гр. ОСОБА_2 нецензурною лайкою, застосувала до нього насильство фізичного характеру в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинила по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство.

За фактом правопорушення було складено адміністративний протокол серії ВАБ № 025833 від 14.12.2020 року за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Також, 14 грудня 2020 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 025832 про те, що ОСОБА_1 не виконує батьківських обов`язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме дитина проживає з батьком, так як мати лається нецензурно, зловживає спиртними напоями, не доглядає за донькою.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 провинну у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП визнала та пояснила, що 09 грудня 2020 року о 13 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у них с чоловіком виникла сімейна сварка у ході якої вона виражалася нецензурною лайкою, яку чула їх малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що сварку спровокував її чоловік. Після сварки вони помирилися. У скоєному щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП ОСОБА_1 не визнала та пояснила, що вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкають за однією адресою: АДРЕСА_1 . Вона не працює, перебуває у декретній відпустці. Живуть вони за кошти її чоловіка. Вона належним чином виконує батьківські обов`язки по відношенню до доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до дитини з любов`ю, їй зроблено усі необхідні щеплення, дитина здорова, доглянута, нагодована. Сварка, яка виникла у неї з чоловіком 09 грудня 2020 року о 13 год. 00 хв. жодним чином не свідчить про те, що вона не виконує свої батьківські обов`язки.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя встановив наступні обставини.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до положень ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності із статтею 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

За приписами ч.1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вивчивши всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, зокрема у вчинені діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України підтверджена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №025833 року від 14.12.2020 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 за змістом яких ОСОБА_1 не працює, систематично зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, на зауваження сусідів не реагує, та поясненнями ОСОБА_1 наданими у судовому засіданні під час розгляду справи.

Таким чином, у суду не виникає сумніву, щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція сформульована в ч.1 ст.184 КУпАП норми є бланкетною, тобто такою, що не називає конкретних ознак правопорушення, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність. Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на конкретну дію, яку вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і від виконання якого саме обов`язку щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей ухилилась зазначена особа, їх зміст і в чому конкретно полягає таке порушення. При прийнятті рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку саме і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.

Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює такі обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: 1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов`язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до вимог ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п.9 розділу II «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Як зазначено, у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не виконує батьківських обов`язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме дитина проживає з батьком, так як мати лається нецензурно, зловживає спиртними напоями, не доглядає за донькою.

Разом тим, у протоколі не зазначено суть адміністративного правопорушення, конкретних обставин, які б вказували на невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки та не вказано від яких саме передбачених законодавством обов`язків, з посиланням на норму закону, ухиляється ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Він є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП суд доходить до висновку, що у проколі не конкретизовано суть правопорушення, яке вчинила саме ОСОБА_1 , не викладені обставини його вчинення та не зазначено від виконання якого саме обов`язку щодо виховання своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилась ОСОБА_1 .

Зокрема, в протоколі не вказано які конкретно дії ставляться ОСОБА_1 у провину та мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не зазначено, в чому полягало невиконання батьківських обов`язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_3 , 24.04.2018 року, не вказано норму Закону, яку порушила ОСОБА_1 .

Таке формулювання адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП є неконкретним, що позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості ефективно захищатися від нього і робить неможливим об`єктивний розгляд справи.

При цьому, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У прийнятому рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, на думку ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

За статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльністі, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, не містить суть адміністративного правопорушення, зокрема, не містить посилання на конкретні обов`язки, які не виконала, або від виконання яких ухилилася ОСОБА_1 , не містить посилання на чинне законодавство, яким передбачені відповідні обов`язки, інші відомості необхідні для вирішення справи, у зв`язку з чим вказаний протокол не може бути використаний як належний та допустимий доказ у справі.

Також, суд звертає увагу на те, що письмові пояснення надані ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 не доглядає за дитиною та не займається її вихованням не містять зазначення конкретних дій, які ОСОБА_1 , як мати, не виконує по відношенню до своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням зазначеного, приходжу до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом матеріалами справи факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та вважаю за необхідне провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Разом з цим, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, суддя у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан порушника, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Враховуючи особу правопорушника, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що буде згідно ст. 23 КУпАП достатньою та необхідною мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 на яку накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 40-1, 173-2 ч.1, ч.1 ст.173-2, ч.1 ст.184, п.1 ч.1 ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Визнати ОСОБА_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп., який підлягає сплаті за такими реквізитами: Отримувач: УК у м.Запоріжжі/Вознесенівс./21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ): 38025409, Номер рахунку (IBAN): UA128999980313050106000008007, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;

- витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: А.Б. Алєксєєнко