Рішення № 93901728, 09.12.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/2480/20

Номер провадження 2/237/945/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.20 року м. Курахове Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Сенаторова В.А.,

при секретарі Лахно Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Курахове в спрощеному порядку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 137581,39 гривень.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву без номеру від 05.02.2007 року. ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає з Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач порушила умови договору і станом на 31.03.2020 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 244343,71 гривень, яка складається з наступного: 3224,57 гривень заборгованість за тілом кредиту, 239024,53 гривень заборгованість за відсотками, 2094,61 гривень нарахована пеня. Позивач просить суд стягнути з відповідача будь яку частину заборгованості, яка становить 137581,39 грн., що складається з наступного: 3224,57 гривень заборгованість за кредитом, 134356,82 гривень по процентам за користування кредитом за період з 05.02.2007 по 28.06.2019, а також судовий збір в розмірі 2102,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач в судовому засіданні не з`явився, надав суду заяву про застосування позовної давності, та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки останній платіж за кредитом мав бути в вересні 2014 року, але його не було, і позивач мав би довідатися про порушення свого права вже 01.10.2014. Більше 4 років між позивачем та відповідачем немає ніяких діючих договорів. Позивач звернувся за захистом своїх прав до суду лише 15.06.2020 року, коли вже сплинув строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву без номеру від 05.02.2007 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає з Банком договір про надання банківських послуг.

За твердженням позивача станом на 31.03.2020 року відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 244343,71 гривень, яка облікована у бухгалтерському обліку позивача і складається з наступного: 3224,57 гривень заборгованість за тілом кредиту, 239024,53 гривень заборгованість за відсотками, 2094,61 гривень нарахована пеня.

Проте, з огляду на принцип диспозитивності, позивач просить суд стягнути з відповідача лише частину заборгованості, яка становить 137581,39 грн., що складається з наступного: 3224,57 гривень заборгованість за кредитом, 134356,82 гривень по процентам за користування кредитом за період з 05.02.2007 по 28.06.2019.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача, у зв`язку з тим, що заборгованість відповідача у сумі 3224,57 грн. за договором б/н від 05.02.20007 року виникла 09 серпня 2014 року.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦКУ).

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно за ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, починаючи з 09.08.2014 року відповідач припинив будь ‘які вольові, спрямовані на отримання грошових коштів від відповідача або на передачу грошей на користь відповідача в рахунок оплати кредитного боргу. Вже у вересні 2014 року позивачем не було сплачено черговий платіж.

Встановлено, що з 2014 р. банк до відповідача з вимогами щодо повернення кредитного боргу не звертався. Станом на дату подачі позову до суду 08.07.2020 позивач пропустив строк позовної давності, з клопотанням про поновлення пропущеного строку не звертався. Разом з тим, позовну заяву було подано до суду 08.07.2020, тобто після спливу строку позовної давності.

Сторони визнають обставини отримання кредитних коштів. Відповідач визнає факт неналежного виконання договору, вказує на те, що періодичний щомісячний платіж не було сплачено відповідачем на користь позивача вже у вересні 2014 року.

Якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч.1 ст. 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором (правова позиція ВСУ від 24.02.2016 року у справі № 6-1824цс15).Частиною 2 ст. 259 ЦК України передбачено, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Згідно із ч.1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). «Умов та правил надання банківських послуг» не містять підпису відповідача, а в анкеті-заяві про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», що підписана відповідачем, не міститься домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності, тому сторонами не досягнуто згоди щодо збільшення строку позовної давності, отже, у цьому спорі підлягає застосуванню загальний строк позовної давності три роки, який суд вважає таким, що сплинув 01.10.2017 року.

За таких обставин, з огляду на те, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і відсотків, коли таке повернення відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, суд застосовує позовну давність за клопотанням відповідача та відмовляє позивачеві в задоволенні його позову.

Керуючись ст.ст. 257, 258, 266, 267 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81,83, 95, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Сенаторов