Рішення № 93900151, 28.12.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1694/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Безпалько В. В., розглянувши за правилами загального провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, з урахування уточнених позовних вимог, де зазначив, що відповідачі мають заборгованість за надані позивачем житлово-комунальні послуги, яку добровільно не сплачують (а.с. 3-8, 100-106).

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд:

стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість по теплопостачанню за період з жовтня 2015 року до 23 серпня 2017 року в сумі 14539,42 грн;

стягнути зі ОСОБА_2 заборгованість по теплопостачанню за період з 23 серпня 2017 року по 01 травня 2019 року в сумі 29722,91 грн та заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 грудня 2018 року по 01 травня 2019 року.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що її квартира відключена від мережі центрального опалення шляхом відрізання батарей від стояків. Також остання вказала, що вона не укладала з позивачем будь-яких договорів. Крім того, відповідачка зауважила, що позивач пропустив строк позовної давності. У зв`язку з наведеним, позивачка просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 60-61).

Відповідачка ОСОБА_2 подала відзив (заперечення), у якому зазначила, що фактично позивач не надає послуги з опалення, оскільки належна їй квартира відключена від мережі централізованого опалення. Також зауважила, що не укладала з позивачем будь-яких договорів. У зв`язку з наведеним, остання просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 123-124).

Позивач подав відповіді на відзиви, в яких підтримав свої вимоги (а.с. 70-72, 137-139).

У засідання належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи учасники справи або їхні представники не з`явились, у зв`язку з чим розгляд здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивач подав заяву про проведення розгляду за відсутності його представника (а.с. 136).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 причини своєї неявки не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином (а.с. 146-147).

Представник відповідачки ОСОБА_3 подав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, зазначених у відзиві (а.с. 145).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

11 вересня 2014 року ОСОБА_1 було подаровано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).

23 серпня 2017 року ОСОБА_1 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с. 89-90).

Будинок АДРЕСА_2 рішенням Новогуйвинської селищної ради № 842 від 30 листопада 2018 року передано на утримання КП "Озерне" (а.с. 38), яке також здійснює виробництво та постачання теплової енергії на підставі відповідних ліцензій від 24 жовтня 2012 року № 065516 та № 065517 (а.с. 18-19).

Згідно з наданим КП "Озерне" розрахунками заборгованості заборгованість перед позивачем за теплопостачання за період з 01 жовтня 2015 року по 01 травня 2020 року в сумі 44262,33 грн, а також за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01 грудня 2018 року по 01 травня 2019 року в сумі 1066,40 грн (а.с. 12-14).

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-IV встановлений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 322 ЦК України на власника покладено тягар утримання майна.

Власність зобов`язує (ч. 4 ст. 319 ЦК України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, ОСОБА_1 , яка була власником житлового приміщення до 23 серпня 2017 року, зобов`язана була сплачувати надані позивачем житлово-комунальні послуги до 23 серпня 2017 року, а з цієї дати - новий власник квартири ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

За змістом абз 1 п. 2.1. Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 N 4 (далі - Порядок), для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до постійної діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП) з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (абз. 3 п. 2.1 Порядку).

Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації (абз. 2 п. 2.2 Порядку).

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи (абз. 1 п. 2.5 Порядку).

По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (п. 2.6 Порядку).

Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (п. 2.6 Порядку).

Отже, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійної діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження законного відключення квартири відповідачки від мереж центрального теплопостачання.

Суд, беручи до уваги правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 437/2726/13-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі 344/7206/16-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 683/1920/17, від 23 травня 2018 року у справі № 552/1527/16-ц та постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-295цс15, від 11 листопада 2015 року № 6-1706цс15, зазначає, що у випадку надання комунальним підприємством послуг з централізованого опалення багатоквартирного будинку, в якому проживає споживач, останній зобов`язаний оплатити надані послуги, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення, як і неукладення договору про надання послуг не є підставою для звільнення від оплати послуг з теплопостачання.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним невиконання відповідачами зобов`язання зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стосовно строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За інформацією Комунального підприємства “Озерне” відповідачка частково сплачувала заборгованість по теплопостачанню, а саме: 100 грн у жовтні 2015 року, 150 грн у листопаді 2015 року, 200 грн у січні 2016 року, 100 грн у лютому 2016 року, 100 грн у квітні 2016 року, 147 грн у листопаді 2017 року, 100 грн у грудні 2017 року, 100,80 грн у січня 2018 року, 85,65 грн у травні 2018 року, 1 грн у червні 2018 року (а.с. 12-13).

Отже, враховуючи, що частковою сплатою заборгованості за теплопостачання було перервано строк позовної давності, суд дійшов висновку, що у цьому випадку пред`явлення 03 липня 2020 року позову про стягнення заборгованості відбулося в межах позовної давності.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 437/2726/13-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на наведене, враховуючи той факт, що відповідачі своїм правом спростувати наданий позивачем розрахунок заборгованості не скористались, вважає за потрібне задовольнити позовну заяву та стягнути з них заборгованість ха житлово-комунальні послуги.

Також суд на підставі ст. 141 ЦПК України вважає за потрібне стягнути з відповідачів на користь позивача 2102 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК, ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість по теплопостачанню за період з жовтня 2015 року до 23 серпня 2017 року в сумі 14539,42 грн;

Стягнути зі ОСОБА_2 заборгованість по теплопостачанню за період з 23 серпня 2017 року по 01 травня 2019 року в сумі 29722,91 грн та заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 грудня 2018 року по 01 травня 2019 року.

Стягнути зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради по 1051 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік